Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/774/24

Справа № 728/774/24 Головуючий у 1 інстанції Глушко О. І. Провадження № 33/4823/449/24 Категорія - ч.1 ст. 184 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Оседача М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2024 року, - В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка с.Рубанка, Ніжинського району Чернігівської області, жителька АДРЕСА_1 , не працююча, притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді попередження. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн. Як встановив суд, 10 березня 2024 року, близько 21 год. 48 хв., за адресою АДРЕСА_1 , було встановлено, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки перебувала в стані алкогольного сп`яніння та залишає сина на сторонніх осіб. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутності в її діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, посилаючись на те, що не перебувала у стані алкогольного сп`яніння і не залишала сина на сторонніх осіб. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавала. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Дані вимоги Закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктом правопорушення, передбаченого вказаної статті, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об`єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Статтею 150 Сімейного кодексу України, визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП підтверджується відомостями викладеними у протоколі про адмінправопорушення серії ВАД №232518 від 10.03.2024 року (а.с.2), який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП, поясненнями свідка ОСОБА_3 та відеозаписом працівників поліції (а.с.6,7). Саме перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та залишення сина на сторонніх осіб і є невиконанням батьківського обов`язку по догляду за дитиною. Тому, неналежне виховання малолітнього - це правопорушення батьків, а отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Також, слід зазначити і те, що ОСОБА_1 , до початку розгляду справи у місцевому суді, надіслала заяву, у якій просила її суворо не карати, з протоколом згодна, вину визнає, що свідчить про її згоду із відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, а подальшу її позицію, суд апеляційної інстанції розцінює як намагання уникнути нею встановленої Законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Адміністративне стягнення ОСОБА_4 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.184 КУпАП, за якою її притягнуто до адміністративної відповідальності. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач