Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/625/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" квітня 2024 р. Справа №921/625/23 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Гавриляк І.В. явка представників сторін: не з?явилися розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мудрієвського Богдана Степановича б/н від 10.01.2024 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 суддя: Шумський І.П., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 21.12.2023 за позовом приватного підприємства Приватне мале підприємство Лотос до відповідача фізичної особи-підприємця Мудрієвського Богдана Степановича про усунення перешкод в користуванні майном В С Т А Н О В И В: короткий зміст позовних вимог 13.08.2023 приватне підприємство Приватне мале підприємство Лотос (надалі ПП Приватне мале підприємство Лотос) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи-підприємця Мудрієвського Б.С. (надалі ФОП Мудрієвський Б.С.), в якому просить усунути перешкоди ПП Приватне мале підприємство Лотос в користуванні майном, а саме будівлею прохідної під літерою «Г», що розташована по вул. Бродівська, 44 у м. Тернополі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2246805661101 шляхом виселення ФОП Мудрієвського Б.С. (шляхом звільнення будівлі). Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП ПМП Лотос чиняться перешкоди в користуванні позивачем майном (будівлею прохідної за літерою «Г», загальною площею 92,1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 надалі спірне майно), яке належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу 83/100 часток будівель і споруд від 11.12.2020, укладеного між ним та ТОВ "Люізо". Правовими підставами позову зазначає ст. ст. 15, 16, 316-319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 188, 291 ГК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 позов задоволено. Зобов`язано ФОП Мудрієвського Б.С. усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном - будівлею прохідної під літерою «Г», загальною площею 92,1 кв. м., що розташована за адресою: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2246805661101, шляхом звільнення на користь ПП «Приватне мале підприємство «Лотос». Рішення суду мотивоване тим, що відповідач створює перешкоди позивачу в здійснені права користування майном (будівлею прохідної під літерою «Г»), що в свою чергу порушує право позивача як власника на користування приміщенням. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі відповідач (ФОП Мудрієвський Б.С.) просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що станом на дату укладення договору оренди між відповідачем (ФОП Мудрієвським Б.С.) та ТОВ «Бігма» (15.12.2022) спірна будівля (прохідна) знаходилася у власності ТОВ «Бігма», про що був здійсненний запис про державну реєстрацію права власності №37795041 від 11.08.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому апелянт вважає, що договір оренди прохідної був укладений з чинним на той час власником ТОВ «БІГМА», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2023. Також, посилаючись на ст. 770 ЦК України зазначає, що в разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов?язки наймодавця. Узагальнені заперечення відповідача Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв.м. літера Г з реєстраційним номером 2148014961101 та будівля прохідної під літерою «Г» площею 273,8 кв.м, за реєстраційним номером 2246805661101 є різними об`єктами. Також посилається на те, що ПМП Лотос є власником будівлі прохідної під літерою «Г», загальною площею 273,8 кв.м, що розташована по вул. Бродівська, 44 у м. Тернополі з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2246805661101, та зазначає, що відповідач незаконно займає та використовує частину даної будівлі мотивуючи договором оренди №2 від 15.12.2022 року, предметом якого є зовсім інше майно з реєстраційним номером 21480149661101. Вважає, що факт зміни власника речі, переданої у найм в даній ситуації відсутній. У судове засідання 17.04.2024 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа. 17.04.2024 на адресу суду від відповідача (апелянта) повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши подане клопотання враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду (ч. 1 ст. 273 ГПК України) та враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд відмовив в задоволенні такого. При цьому, судом враховано положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з`явилися за наявними в справі доказами. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2022 у справі № 921/702/21 за позовом приватного малого підприємства "Лотос", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮІЗО", до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Бігма" про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності №37795041 від 11.08.2020 та припинення за ТОВ Бігма право власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв. м., яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 та постановою Верховного Суду від 17.10.2023 встановлено, що позивач ПМП «Лотос» є власником нерухомого майна прохідної під літерою «Г», загальною площею 92,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська,

44. Цим судовим рішенням у справі №921/702/21, встановлено недоведеність ТОВ "Бігма" права власності на об`єкт нерухомості (прохідну під літерою «Г», загальною площею 92,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44), якому присвоєно реєстраційний номер 21480114961101. Судовим рішенням в справі №921/702/21 також встановлено, що приміщення площею 92,1 кв.м. є частиною приміщення прохідної під літерою "Г" площею 272,9 кв.м. (реєстраційний номер 2246805661101) власником якого є ПП ПМП "Лотос". Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту. Преюдиційність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, зазначено, що відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В свою чергу, преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом. Апеляційний господарський суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2023 в справі № 907/969/22, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом. Апеляційний господарський суд зазначає, що надання іншої оцінки певним обставинам під час розгляду цієї справи № 921/625/23, які оцінювались при розгляді справи № 921/702/21, ставить під сумнів правильність та однозначність зроблених судами висновків у відповідному попередньому судовому рішенні. Оскільки судове рішення (в іншій справі № 921/702/21) набрало законної сили і є обов`язковим для виконання, у зв`язку з чим правильність зроблених у них висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що переглядається, обмежившись лише формальним посиланням на відсутність преюдиційних обставин для розгляду конкретної справи в розумінні положень ст. 75 ГПК України, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження обставин, зокрема, в іншій справі № 921/702/21. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про врахування преюдиційних обставин встановлених в іншій справі № 921/702/21, що власником нерухомого майна прохідної під літерою «Г», площею 92,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 є позивач (ПМП «Лотос»). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є 1) наявність у позивача права власності та 2) встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. У статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику. Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, передбачений статтею 391 зазначеного Кодексу, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 17.04.2018 у справі №924/623/16, від 29.08.2019 у справі №910/551/18) звертав увагу, що звернутися з передбаченим наведеною нормою негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Слід зазначити, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 (пункт 146) у справі №359/3373/16-ц зазначає, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74). Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то відпадає і підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18. Умовами подання негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №926/3881/17. Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених вище обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №909/392/1, від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19. Отже, судами встановлено, що позивач є власником майна та титульним володільцем, за яким зареєстроване речове право на це нерухоме майно (прохідну під літерою «Г», загальною площею 92,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44), а відповідач заважає користуванню, розпорядженню цим майном і для створення таких перешкод немає правомірних підстав, як то договору між власником та відповідачем тощо. Судами встановлено, що на примусове виконання судового рішення в справі №921/702/21, Господарським судом Тернопільської області 13.06.2023 видано відповідні накази. При примусовому виконанні виданого Господарським судом Тернопільської області 13.06.2023 наказу в справі №921/702/21, приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. складено акт від 25.07.2023 відповідно до якого витребувано з незаконного володіння ТОВ «Бігма» та передано ПМП «Лотос» нерухоме майно: прохідну під літерою «Г», площею 92,1, що є частиною будівлі прохідної під літерою «Г» площею 273,8 кв.м. Під час передачі вказаного майна зафіксовано, що його фактично займає та використовує у своїй господарській діяльності ФОП Мудрієвський Б.С., обгрунтовуючи своє знаходження у спірному нерухомому майні договором оренди №2 від 15.12.2022, що укдадений між ТОВ «Бігма» (орендодавець) та ФОП Мудрієвським Б.С. (орендар), за яким орендодавець передав орендарю в тимчасове користування приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв.м. під літерою «Г», що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська,

44. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2148014961101 (п. 1.1 договору оренди) та належить позивачу, а не ТОВ «Бігма». У п. 5.1 договору оренди зазначено, що він вступає в силу з 15.12.2022 і діє до 15.11.2025. Судовим рішенням у справі №921/702/ встановлено, що приміщення площею 92,1 кв.м. є частиною приміщення прохідної під літерою "Г" площею 272,9 кв.м. (реєстраційний номер 2246805661101), належним власником якого є ПП ПМП "Лотос". При цьому, спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що власником спірного майна є ТОВ «БІГМА», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2023, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Відповідно до інформації №358414580 від 14.12.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи №921/625/23, власником нерухомого майна за адресою вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, у т.ч. прохідної під літерою «Г», площею 273,8 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 2246805661101) зареєстроване ПП ПМП «Лотос». При цьому, в держреєстрі відсутня інформація щодо реєстрації за будь-ким (у тому числі за ТОВ «Бігма») права власності на приміщення прохідної площею 92,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 під реєстраційним номером об`єкта 21480114961101 (інформація №358484688 від 14.12.2023) окрім позивача. Таким чином, враховуючи відсутність реєстрації речового права за ТОВ «Бігма» на об`єкт оренди та відсутності факту існування договірних відносин між ПП ПМП «Лотос» та ФОП Мудрієвським Б.С., апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ФОП Мудрієвський Б.С. використовує прохідну площею 92,1 кв.м. без достатньої правової підстави і порушене право позивача підлягає захисту в спосіб ним визначеним. Обговорюючи питання вчинення відповідачем перешкод позивачу в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (яке полягає у використанні відповідачем приміщенням прохідної площею 92,1 кв.м. за адресою: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль) апеляційний господарський суд зазначає наступне. Відповідно до акту від 25.07.2023 приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І. зазначено, що нерухоме майно: прохідну під літерою «Г», площею 92,1, що є частиною будівлі прохідної під літерою «Г» площею 273,8 кв.м. займає та використовує у своїй господарській діяльності ФОП Мудрієвський Б.С. згідно з договором оренди №2 від 15.12.2022. У серпні 2023 року директор ПП ПМП «Лотос» звертався до Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області із заявою від 18.08.2023 про вчинення ФОП Мудрієвським Б.С. кримінального правопорушення за ознаками ст. ст. 206, 206-2 КК України, що полягало у протидії законній господарській діяльності. Вказану заяву зареєстровано в інформаційно - телекомунікаційній системі Інформаційний портал Національної поліції України (журнал єдиного обліку) Тернопільського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області за №22038 від 28.07.2023. За результатами проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 користується приміщенням прохідної площею 92,1 кв.м. за адресою: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, посилаючись на умови укладеного з ТОВ «Бігма» договору оренди №2 від 15.12.2022. Тому між ним та заявником виникли цивільно-правові правовідносини, захист яких може бути здійснений у судовому порядку (відповідь №3957 від 22.08.2023). Спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на ст. 770 ЦК України, за змістом якої в разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов?язки наймодавця, апеляційний господарський суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що у ТОВ "Бігма" відсутнє право власності на приміщення прохідної площею 92,1 кв.м., яка є частиною приміщення прохідної під літерою "Г" площею 272,9 кв.м. (реєстраційний номер 2246805661101), а тому ТОВ "Бігма" не мало права укладати з ФОП Мудрієвським Б.С. договір оренди за № 2 від 15.12.2022. Отже відсутні підстави для застосування ст. ст. 770 ЦК України до спірних правовідносин. Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються та не знайшли свого підтвердження. Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що ПМП Лотос є власником будівлі прохідної під літерою «Г», загальною площею 273,8 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2246805661101, а відповідач незаконно займає та використовує частину даної будівлі мотивуючи договором оренди №2 від 15.12.2022 року знайшли своє підтвердження та беруться судом до уваги. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Рішення Господарського суду Тернопільської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Аргументи, викладені позивачем про відмову в задоволенні апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі, а тому беруться судом до уваги. Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Мудрієвського Б.С. підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3 220,80 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 0.0.3427837618.1 від 20.01.2024. Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мудрієвського Богдана Степановича б/н від 10.01.2024 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 у справі № 921/625/23 залишити без змін. Судовий збір в розмірі 3 220,80 грн. покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий суддя Бойко С.М. Судді Бонк Т.Б. Якімець Г.Г. Повний текст постанови складено 26.04.2024