Постанова 4857 № 260/2842/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/2842/23 пров. № А/857/20973/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року (ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Ужгороді суддею Плехановою З. Б.) у справі № 260/2842/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати йому збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 29.09.2022 до 29.10.2022, з 21.12.2022 до 23.12.2022 та з 29.12.2022 до 28.01.2023; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити йому збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 29.09.2022 до 29.10.2022, з 21.12.2022 до 23.12.2022 та з 29.12.2022 до 28.01.2023. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, в районі населених пунктів Миролюбівка та Нововознесенське Бериславського району Херсонської області, виконуючи бойовий наказ в складі зведених оперативно-тактичних штурмових груп (бронегруп), здійснюючи штурмові заходи проти сил та засобів противника - російської федерації, отримав поранення та травмування різних ступенів (мінно-вибухова травма (МВТ), вогнепальне осколкове наскрізне поранення (ВОМП) лівого передпліччя, вогнепальне осколкове дотикове поранення (ВОДП) внутрішньої поверхні лівого стегна та калитки) та був евакуйований з поля бою до найближчого лікувального закладу. У зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я 18 днів, а у відпустці за станом здоров`я для лікування після вищевказаного тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини - протягом 60 днів. Проте, Військова частина НОМЕР_1 йому не нарахувала та не виплатила в належному розмірі додаткову грошову винагороду за період перебування на лікуванні 21 - 23 грудня 2022 року, а також у зв`язку з перебуванням у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини. Відтак, 09 лютого 2023 року він звернувся до командира з рапортом щодо виплати додаткової винагород,и передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №

168. За результатами розгляду вказаного рапорту листом відповідача від 23 лютого 2023 року за вих. 146/53/346, повідомлено, що його травма пов`язана з проходженням військової служби та відповідно до наданої довідки від 27 вересня 2022 року № 821 нібито має легкий ступінь тяжкості. На підставі викладеного відповідач повідомив, що відповідний перерахунок грошової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн буде здійснений лише за період його перебування у лікувальному закладі з 21 по 23 грудня 2022 року. Проте, станом на день подання позову навіть визнана відповідачем додаткова грошова винагорода за період з 21 до 23 грудня 2022 року (за період перебування в лікувальному закладі) йому не нарахована та не виплачена. Відтак, він вважає, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення та за період перебування в лікувальному закладі з 21 до 23 грудня 2022 року, є грубим порушенням його прав. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини та мав бути включений в накази про виплати спірних коштів. Разом з тим, у довідках ВЛК вказане формулювання «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Вважає, що таке формулювання здійснено у зв`язку з тим, що відповідач не надав до ВЛК довідки про обставини поранення від 12.09.2022. При цьому зазначає, що Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року (далі Положення про ВЛК), не передбачено повноважень військово-лікарських комісій надавати довідки з формулюванням «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Також не передбачено цим актом, чи будь-яким іншим, надавати висновок про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин (в яких проходять службу військовослужбовці) щодо надання їм відпустки для лікування та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн. Так, за змістом Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення про ВЛК штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Водночас згідно п. 20.3 Положення про ВЛК встановлено, виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Цим підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я на визначену нею кількість календарних днів. Зазначає, що ВЛК, як державний орган, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, може діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто на підставі імперативного методу регулювання «Заборонено все, що прямо не дозволено законом». Тобто за відсутності в законодавстві прямої норми щодо права ВЛК вказувати ступень тяжкості поранення у своїх висновках, таке право відсутнє, а не наявне! Щодо посилань суду першої інстанції на окреме доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022, то це доручення не має вищої юридичної сил порівняно з наведеними вище нормативно-правовими актами. До того ж, оскільки це доручення не перевірене, не зареєстроване в Міністерстві юстиції України, як таке, що стосується прав і інтересів необмеженої кількості осіб, то він не може застосовуватись у спірних правовідносинах. Це пов`язано з тим, що внаслідок відсутності реєстрації в Міністерстві юстиції України, доручення не пройшло перевірку на те, чи не порушують (не обмежують) положення цього документу права людини, в тому числі військовослужбовців. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує на те, що право особи на отримання додаткової винагороди за Постановою КМ України № 168 у цьому випадку пов`язується з: - наявністю у військовослужбовця поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини; - перебуванням військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Зазначає, що єдиними підставами для включення позивача до наказу командира військової частини на виплату оспорюваної додаткової винагороди є виключно медичні документи, а саме - постанова ВЛК, і зазначені в ній висновки, одержані військовою частиною за результатами проходження позивачем військово-лікарської комісії. Відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМ України № 168, п. 7 Окремого доручення Міністра оборони № 912/з/29 єдиною підставою для включення позивача до наказу командира військової частини на виплату оспорюваної додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень за періоди відпустки та відповідно набуття права на її нарахування, виплату є виключно Довідка ВЛК. Тоді як Подання на проходження ВЛК не підлягає до врахування військовою частиною НОМЕР_1 . Таким чином, надані позивачем медичні документи за результатами проходження військово-лікарської комісії не дають підстав військовій частині здійснити нарахування та виплат оспорюваної додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови КМ України №168. Нарахування та виплата зазначеної винагороди всупереч вимогам нормативно- правових актів буде являти собою безпідставну розтрату бюджетних коштів та є підставою для відповідальності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 . Щодо виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень, пропорційно періоду стаціонарного лікування позивача з 21 грудня 2022 року по 23 грудня 2022 року то військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування зазначеної додаткової винагороди. Позивач подав відповідь на відзив, а також додаткові пояснення, доводи яких зводяться до доводів апеляційної скарги та перекликаються з ними. Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, доводи якого зводяться до доводів відзиву на апеляційну скаргу та перекликаються з ними. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, з лютого 2022 року ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно виписки із медичної карти ОСОБА_1 - стаціонарного хворого 2384, виданої Військово-медичним клінічним центром Південного регіону проведено обстеження та встановлено повний діагноз: «МВТ. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення (10.09.22) м`яких тканин с/3лівого передпліччя, неврит ліктьового нерва. Дотичне поранення калитки. Акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок. Гостра двобічна нейросенсорна приглухість зі сприйняттям ШМ до 5,0 м на ліве вухо, глухо та на праве вухо. Еритематозний гастрит. Дуадено-гастральний рефлюкс. Артроз правого колінного суглоба. Вторинна постгеморрагічна анемія середнього ступеню». 12 вересня 2022 року ТВО командира в/ч НОМЕР_1 видано Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 , де зазначено, що 10 вересня 2022 року він одержав мінно-вибухову травму. Вогнепальне осколкове поранення лівого передпліччя, лівого стегна... " Відповідно до Довідки № 821 від 27 вересня 2022 року, яка видана Військово-медичним клінічним центром Південного регіону, встановлено діагноз: - стан після операції (20.09.2022) ПХО рани середньої третини лівого передпліччя, демонтажу ВАК системи, вторинних швів з приводу вогнепального осколкового наскрізного поранення (10.09.2022) м`яких тканин середньої третини лівого передпліччя, після травматичної невропатії ліктьового та серединного нервів лівого передпліччя, легкого ступеня; поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб. Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. З 14.09.2022 до 28.09.2022 позивач перебував на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону з діагнозом: «МВТ. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення (10.09.22) м`яких тканин с/Злівого передпліччя, неврит ліктьового нерва. Дотичне поранення калитки. Акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок. Гостра двобічна нейросенсорна при глухість зі сприйняттям ШМ до 5,0 м. на ліве вухо, глухота на праве вухо. Еритематозний гастрит. Дуадено-гастральний рефлюкс. Артроз правого колінного суглоба. Вторинна постгеморрагічна анемія середнього ступеню». З 21 грудня 2022 року по 23 грудня 2022 року перебував на лікуванні у КНП «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» (м. Ужгород), де провели хірургічну операцію: невроліз лівого ліктьового нерву у нижній 1/3 передпліччя. Відповідно до довідки № 1835/4653 від 29 грудня 2022 року, яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 , травма позивача, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби; на підставі статті 81 графи III Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. З 29.12.2022 до 28.01.2023 (30 (тридцять) календарних днів), за Довідкою (постановою) ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 29.12.2022 р. № 1835/4653 знаходився у відпустці за станом здоров`я. Зазначеною постановою ВЛК встановлено діагноз: стан після операції (21.12.2022): невролізу лівого ліктьового нерву з приводу вогнепального осколкового наскрізного поранення лівого передпліччя (10.09.2022) у вигляді посттравматичної невропатії лівого ліктьового нерву з тимчасовим порушенням функції лівої верхньої кінцівки. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Згідно Подання па ВЛК (амб. № 3424), в п.12 якого після описаного діагнозу зазначено: " травма , поранення відноситься до тяжких згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості , затверджених Наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007". 09 лютого 2023 року позивач звернувся до командира із рапортом щодо виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №

168. За результатами розгляду вказаного рапорту, листом відповідача від 23 лютого 2023 року за вих. № 146/53/346, позивача повідомлено, що його травма пов`язана із проходженням військової служби та відповідно до наданої довідки від 27 вересня 2022 року № 821 має легкий ступінь тяжкості. На підставі викладеного, відповідач повідомив позивача, що відповідний перерахунок грошової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн, буде здійснений лише за період перебування позивача у лікувальному закладі з 21 по 23 грудня 2022 року. Позивач, вважаючи права на отримання належного грошового забезпечення (премії, додаткової грошової винагороди за січень 2023 року) порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 з метою належного соціально-правового захисту позивача і відповідно до вимог Окремого доручення №912/з/29 здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за період стаціонарного лікування з 21.12.2022 по 23.12.2022 саме на підставі Довідки про обставини травми від 12 вересня 2022 року № 105-1ГШБ-Д/ЮС. Зазначене підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2023 № 2980/кп та Додатку 5 до Наказу, де відповідно до пункту 5 встановлено ОСОБА_1 виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень 00 копійок за період лікування з 21.12.2022 по 23.12.2022. Згідно картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_4 за 2023 рік, зазначено в Примітці, що у липні 2023 року була здійснена доплата додаткової винагороди в розмірі 6774,19 грн за перебування на лікуванні після поранення в період з 21.12.2022 по 23.12.2022. Факт зарахування коштів ОСОБА_1 підтверджується відомістю зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення) за 12.07.2023, отриманою від АТ КБ "ПриватБанк". Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції покликався на те, що надані позивачем медичні документи за результатами проходження військово-лікарської комісії не дають підстав військовій частині здійснити нарахування та виплат оспорюваної додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови КМ України №168. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII). Відповідно до статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Згідно пункту 1 Постанови № 168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 17 розділу I Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На час розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил (...) виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Відповідно до п. 11 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Відповідно до пункту 18 ст. 10 Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній на момент існування спірних відносин) в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної, основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. За змістом пункту 19 статті 10-1 вказаного Закону надання військовослужбовцям у період, передбаченим пунктом 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. З аналізу наведених норм, станом на час виникнення спірних правовідносин, слідує, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися, зокрема, відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення за внсновком (постановою) військово-лікарської комісії, але додаткова винагорода, розмір якої збільшується до 100 000 гривень, виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за підтвердженням таких обставин: - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини; - перебуванням військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної") комісії. Тобто, Законом № 2011-ХІІ визначено випадки надання відпустки у період воєнного стану, а Постановою КМ України № 168 встановлено підстави та порядок виплати додаткової винагороди. Отже, право особи на отримання додаткової винагороди за Постановою КМ України №168 у цьом випадку пов`язується з: - наявністю у військовослужбовця поранення (контузії, травми, катіцтва), пов`язаним із захистом Батьківщини; - перебуванням військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. При цьому, не зважаючи на те, що спеціальним законодавством врегульовано основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей (Закон № 2011-ХІІ), ним не врегульовано порядок виплати спірної додаткової винагороди. Оскільки порядок та підстави виплати спірної додаткової винагороди регулюється постановою КМ України № 168, саме його норми підлягають застосуванню у цьому випадку. Окрім того, згідно пункту 2-1 Постановою КМ України № 168 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, Міністром оборони України видано Окреме доручення № 912/з/29 від 23 червня 2022 року, пунктом 7 якого визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також, включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної комісії). Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі одночасно надавати висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що прийняття Міністром оборони України Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому воно підлягає врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою №

168. Таким чином, відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМ України № 168, п. 7 Окремого доручення Міністра оборони № 912/з/29 єдиною підставою для включення позивача до наказу командира військової частини на виплату оспорюваної додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень за періоди відпустки та відповідно набуття права на її нарахування, виплату є виключно Довідка ВЛК. У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на копію Подання на ВЛК (амб. №3424), в п. 12 якого після описаного діагнозу зазначено: "травма, поранення відноситься до тяжких згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затверджених Наказом МОЗ № 370 від 04.07.2007". Проте, Подання на проходження ВЛК не підлягає до врахування військовою частиною НОМЕР_1 , оскільки враховується тільки Довідка ВЛК . Разом з тим, відповідно до наданої позивачем довідки ВЛК № 821 від 27.09.2022 ВМКЦ Південною регіону Міністерства оборони України встановлено, що поранення ОСОБА_1 легкого ступеня. Довідкою ВЛК від 27 вересня 2022 р. №821, довідкою ВЛК від 29.12.2022 №1835/4653 солдата ОСОБА_1 чітко встановлено: Поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" та "Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби". З наведеного видно, що ВЛК ніким не скасовані та не змінені, отже є чинними, тому підлягають врахуванню під час прийняття рішення щодо здійснення нарахування та виплат оспорюваної додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови КМ України № 168, а також враховуються судом під час розгляду цієї справи. Аналізуючи надані позивачем Довідки ВЛК від 27 вересня 2022 року № 821, від 29 грудня 2022 року № 1835/4653, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вони не дають підстав військовій частині здійснити нарахування та виплат оспорюваної додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови КМ України № 168, оскільки не містять відомостей про: - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; - перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного захистом Батьківщини, за висновком (постановою) військово-лікарської експертної, медичної) комісії. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що не може перебирати повноваження військово-медичного органу щодо аналізу інших медичних документів для надання висновків щодо причинно-наслідкового зв`язку поранення позивача і ступеня його тяжкості. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 260/2842/23 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин