Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9669/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9669/23 пров. № А/857/3698/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (головуючий суддя Гавдик З.В., м.Львів) у справі №380/9669/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 04.05.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.02.2023 №П/С 134550020875 про відмову в призначенні позивачу пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області: зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 03.10.2019 в т.ч. одночасно за сумісництвом на різних роботах (період роботи/назва юридичної особи-роботодавець/сума страхових внесків в російських рублях. копійках): - з 01.09.1980 по 31.07.1985 Ленінградський ордена Леніна інститут інженерів залізничного транспорту ім. академіка в. м. Образцова; - з 18.07.1984 по 27.08.1984 Прибалтійська залізниця Вільнюська дільниця; - з 23.08.1985 по 30.09.1987 Сизранська дільниця енергопостачання; - з 30.11.1987 по 02.01.1990 завод «Ладога»; - з 18.09.1990 по 24.11.1997 Театр опери та балету ім. Мусоргського; - з 01.01.1997 по 30.06.2000 Санкт-Петербурзький державний бюджетний заклад культури «Санкт-Петербурзький державний академічний театр опери і балету ім. м. п. Мусоргського-Михайлівський театр»; - з 09.06.2000 по 13.04.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-сі-рекрутмент»; - з 13.03.2002 по 06.08.2002 Акціонерне товариство «Трансвіт» 6 629,43; - з 01.07.2003 по 14.04.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лане» 855,32; - з 19.04.2004 по 03.05.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю «Франч» 4 219,16; - з 10.08.2005 по 16.02.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Омега-97» за місцем знаходження відокремленого підрозділу філія ТОВ «Фірма «Омега-97» 70 112,18; - з 19.02.2007 по 11.06.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лента» 500 280,00; - з 05.09.2013 по 31.12.2014 Закрите акціонерне товариство «Балтійська перлина» 29 278,25; - з 02.06.2014 по 30.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» 10 108,36; - з 01.07.2014 по 31.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-ресурс» 72 465,15; - з 23.12.2015 по 06.07.2016 Акціонерне товариство «Мелон фешн груп» 2921,74 за 2015 рік + 72 483,80 за 2016 рік = 75 405,54; - з 04.02.2015 по 25.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спб реновація» 23 859,03; - з 01.01.2015 по 30.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-ресурс» 18 396,90; - 01.01.2015 по 03.10.2019 Закрите акціонерне товариство «Балтійська перлина» 22 013,17 за 2015 рік + 22 123,63 за 2016 рік + 22 175,35 за 2017 рік + 22 028,96 за 2018 рік + 17 909,22 за 2019 рік = 108 250,33 разом, при розрахунку/нарахуванні мені пенсії, як джерело первинних даних використовувати відомості зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_2 та відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи станом на 01.01.2023 форми СЗИ-ИЛС від 09.03.2023 вихідний номер персоніфікованого обліку 0138094453720230309150458 територіального органу пенсійного фонду Кіровського району Ленінградської області рф, що перекладені українською мовою; призначити позивачу пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.01.2023 з розрахунку наявності у нього страхового стажу 30 років 10 місяців 1 день, з урахуванням висновків суду. Позов обґрунтовує тим, що у зв`язку із досягненням 60-річного віку, 30.01.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області із заявою про призначення і нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.02.2023 №/ПС 134550020875. Згідно рішення, відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV з підстав відсутності необхідного страхового стажу: за наданими документами встановлено наявність страхового стажу лише 10 років 03 місяці 19 днів при необхідних 30 років; серед іншого, не враховано періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 03.10.2019 в т.ч. одночасно за сумісництвом на різних роботах у зв`язку з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», тобто страховий стаж зараховується лише до 31.12.1991. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківські області про відмову у призначенні пенсії №134550020875 від 06.02.2023 протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.02.2023 №П/С 134550020875. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту є неефективним, оскільки подальшого ефективного механізму реалізації висновку оскаржуваного рішення немає. Вважає, що нічого не перешкоджатиме відповідачу вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (навіть у порядку абз.2 ч.4 ст.245 КАС України), але «на власний розсуд», тобто «зі свого бачення», так як відповідач таке рішення розуміє, що «дає поле для маневрів». Вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій частині позовних вимог немає чіткості і однозначності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 18.03.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинних нормативно-правових актів України. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 30.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про призначення пенсії за віком та необхідними документи відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що здійснює призначення пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №П/С 134550020875 від 06.02.2023, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. У вказаному рішенні про відмову у призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначило: «період роботи на території рф, згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 зараховано по 31.12.1991, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» та листа Пенсійного фонду України від 27.12.2022 № 2800-030102-5/56080 щодо зарахування до загального страхового стажу на території ррфср по 31.12.1991 року». В рішенні №П/С 134550020875 від 06.02.2023 також зазначено, що страховий стаж становить 10 років 03 місяці 19 днів. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.02.2023 №П/С 134550020875 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України. Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02). Колегія суддів зазначає, що законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції вірно вважав, що питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію. Апеляційний суд вказує, що рішення про призначення пенсії за віком відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо призначення пенсії позивачу. Відтак, обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, має бути покладений, як вірно вказав суд першої інстанції, на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 380/9669/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний