Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/6771/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 р. Справа № 480/6771/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 (ухвалене суддею Павлыченко В.О.) по справі № 480/6771/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області щодо зміни з 28.01.2023 розрахункового періоду обчислення розміру середнього заробітку начальнику відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області ОСОБА_1 , який був з 04.05.2022 увільнений, відповідно до ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виконанням державних та громадських обов`язків у складі територіальної оборони в м. Суми; зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області провести перерахунок розміру середнього заробітку, який зберігався за начальником відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області за період з 28.01.2023 по 30.06.2023, виходячи з розміру середнього заробітку, визначеного на момент його увільнення 04.05.2022, відповідно до ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закон України «Про основи національного спротиву», Кодексу законів про працю України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про обгрунтованість позову та задоволення позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що 04.05.2022 ОСОБА_1 укладено контракт добровольця територіальної громади з добровольчим формуванням Сумської міської територіальної громади № 3, в зв`язку з чим наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 17.05.2022 № 69-к ОСОБА_1 увільнений (звільнений від виконання службових обов`язків) зі збереженням займаної посади та середньої заробітної плати. Узв`язку із реорганізацією добровольчих формувань, 27.01.2023 чинність зазначеного контракту від 04.05.2022 припинено та 28.01.2023 ОСОБА_1 укладено контракт добровольця територіальної громади з добровольчим формуванням Сумської міської територіальної громади № 5., що також підтверджується довідкою № 39 від 15.02.2023 за підписом командира добровольчого формування Сумської міської територіальної громади №

5. На підставі вищезазначеної довідки командира добровольчого формування Сумської міської територіальної громади № 5, наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 23.02.2023 № 63-к, наказ № 69-к від 17.05.2022 визнано таким, що втратив чинність. Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 02.03.2023 № 89-к ОСОБА_1 увільнений від роботи з 28.01.2023, у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку. У зв`язку з припиненням чинності контракту з добровольця територіальної громади з добровольчим формуванням Сумської міської територіальної громади № 3 від 04.05.2022 та втратою чинності наказом № 69-к від 17.05.2022, відповідачем змінено період обчислення середньої заробітної плати позивача, що вплинуло на розмір середнього заробітку. Позивач вважає, що відповідачем неправильно застосовано порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, що призвело до необґрунтованого зменшення середнього заробітку з 27.01.2023, який зберігається за ним відповідно до ч. 1 статті 119 КЗпП, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку час виконання позивачем державних або громадських обов`язків не переривався, позивач у спірному періоді не приступав до виконання посадових обов`язків начальника відділу правового забезпечення Головного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, відтак у відповідача відсутні підстави для зміни розрахункового періоду для визначення розміру середньої заробітної плати позивача.. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб`єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву визначає Закон України «Про основи національного спротиву». Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закон України «Про основи національного спротиву», добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони. Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основи національного спротиву», добровольчі формування територіальних громад утворюються з урахуванням ресурсних та людських можливостей відповідних територіальних громад. Загальна кількість та місця розташування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України за участю відповідних сільських, селищних, міських рад та затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України. Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про основи національного спротиву» визначено, що комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Громадяни України зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу добровольчих формувань територіальних громад також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву», на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Згідно із ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Отже зазначена норма законодавства пов`язує гарантії щодо збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку працівнику з виконанням ним державних або громадських обов`язків. Судовим розглядом встановлено, що оскільки позивач виконував громадський обов`язок, як доброволець територіальної оборони безперервно з 04.05.2022 по день подання позову, а припинення чинності контракту 27.01.2023 з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади №3 та укладення нового контракту 28.01.2023 з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади № 5 не означає переривання виконання позивачем державних та громадських обов`язків, оскільки укладення контракту від 28.01.2023 з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади № 5 відбулося відразу на наступний день після втрати чинності попереднім контрактом добровольця з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади №

3. Із урахуванням вищевикладеного, під час виконання позивачем громадського обов`язку, як добровольця територіальної оборони з добровольчими формуваннями Сумської міської територіальної громади № 3 та № 5, позивач фактично перебував у трудових відносинах із відповідачем і за ним зберігалося, згідно із ч. 1 ст. 119 Кодексу законів про працю України місце роботи та середній заробіток, який є фактичною компенсацією заробітної плати за час виконання працівником громадського обов`язку у робочий час. Порядок обчислення середньої заробітної плати визначається згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.2015 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (в подальшому - Порядок). Згідно із п. 1 розд. І Порядку, обчислення середньої заробітної плати, зокрема, застосовується у випадках: в) виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час Відповідно до п. 2 розд. ІІ Порядку, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку. Пунктом 4 Порядку визначено що, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Отже, у разі укладання нового контракту добровольця територіальної оборони без переривання виконання державних або громадських обов`язків не відбувається зміни події, з якою пов`язана відповідна виплата, у зв`язку з чим розрахунковий період для визначення розміру середньої заробітної плати залишається незмінним. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що подією, з якою пов`язане збереження середньої заробітної плати позивачу, є виконання ним державних і громадських обов`язків у робочий час, виконання яких почалося 04.05.2022 та тривала безперервно на момент звернення до суду з цим позовом. Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки час виконання позивачем державних або громадських обов`язків не переривався, а позивач у спірному періоді не приступав до виконання посадових обов`язків начальника відділу правового забезпечення Головного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, у зв`язку із чим у відповідача відсутні підстави для зміни розрахункового періоду для визначення розміру середньої заробітної плати позивача, отже позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 по справі № 480/6771/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич