Постанова 4814 № 543/779/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 543/779/23 Номер провадження 22-ц/814/1663/24Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді Чумак О.В., суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. розглянула в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2023 року, ухвалене суддею Гришко О.Я., повний текст рішення складено 29 грудня 2023 року, по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, в с т а н о в и л а: У серпні 2022 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до Оржицького районного суду Полтавської області з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12.05.2021 між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001873030501, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 100 000,00 грн. Оскільки відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, за нею станом на 18.06.2023 утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 122534,17 грн., з яких: 74986,61 грн. - заборгованість за кредитом, 8,08 грн. заборгованість за відсотками, 47539,48 грн. заборгованість за комісією. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в сумі 122534,17 грн. та витрати зі сплати судового збору. Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2023 року позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість у сумі 74986 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 61 копійка. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1642 (одна тисяча шістсот сорок дві) гривні 51 копійка. З вищевказаним рішенням суду не погодилась відповідачка ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду в частині задоволених вимог та судових витрат скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову банку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не взяв до уваги ту обставину, що в справі відсутній кредитний договір, а надана до позову заява про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб і паспорт споживчого кредиту не є цим договором. Також вказує, що позивачем не надано кредитного договору за №1001873030501 від 12.05.2021. Також місцевий суд не взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду у постанові від 20.05.2022 при розгляді справи №336/4796/18, а також в інших справах. Зазначає, що копії документів, які містяться у справі, не засвідчені в установленому порядку, містять недостовірну інформацію щодо предмета доказування, а тому є неналежними недопустимими та недостовірними, що не взято до уваги місцевим судом при розгляді цієї справи. Апелянт вказує, що надані позивачем заява-анкета, споживчий паспорт, умови кредитування у формі рекомендації розрахунку заборгованості, які знаходяться в матеріалах провадження, а також платіжна інструкція №TR.49233104.55182.8810 від 12.05.2021 не є належними і допустимими доказами на підтвердження позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог частини 1статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла такого висновку. Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що позивач перерахував на рахунок відповідачки 100 000,00 грн. (призначення платежу: «Надання кредитних коштів за договором № 1001873030501 від 12/05/2021 за позикою ОСОБА_1 »), що підтверджується платіжною інструкцією №TR.49233104.55182.8810 від 12.05.2021 року (а.с. 13 зворот). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки за особовим рахунком відповідач сплатила позивачу 25013,39 грн. в рахунок погашення вищевказаної суми позики (а.с. 14-17). Також місцевим судом встановлено, підтверджено позивачем та не заперечувалося відповідачкою, що вона сплатила позивачеві кошти в сумі 25013,39 грн. на погашення заборгованості в сумі 100000,00 грн. Залишок заборгованості відповідачки за вказаним кредитним договором становить 74986,61 грн (а.с.16-17). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем перераховано на рахунок відповідачки кошти в сумі 100000,00 грн за договором №1001873030501 від 12/05/2021, частину вказаних коштів у сумі 25013,39 грн. повернуто відповідачкою на користь позивача, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача залишок коштів у сумі 74986,61 грн. Також суд першої інстанції послався на те, що додані позивачем на підтвердження стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування наданими коштами та стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: копія заяви №10018730305501 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 2-3) та копія паспорту споживчого кредиту (а.с. 3 зворот) не завірені належним чином представником позивача. Отже позивачем не доведено, що сторони погодили належним чином розмір відсотків за користування кредитними коштами та розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Крім того суд зазначив, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним фактично надавалися відповідачеві послуги комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Рішення суду не оскаржується в частині відмови у задоволенні позову про стягнення комісії та відсотків. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ч. 1, 8 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті. Відповідно до норм статей 610, 611, 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим до виконання, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною першою ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ). Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи те, що стороною позивача доведено, а відповідачем не спростовано факт отримання кредитних коштів від АТ «ПУМБ» у сумі 100 000,00 грн., з яких відповідачкою повернуто позивачеві в сумі 25013,39 грн. на погашення вказаної заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» залишку заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 74986,61 грн. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків та комісії не оскаржується. Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 дублюють заперечення проти позову, надані місцевому суду у відзиві на нього, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому не заслуговують на увагу колегії суддів. Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем відповідачці та отримання нею від позивача кредитних коштів у сумі 100000,00 грн., часткове повернення відповідачкою позивачеві суми боргу в розмірі 25013,39 грн. Отже судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідачки на користь позивача залишок заборгованості відповідачки за вказаним кредитним договором у сумі 74986,61 грн. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуюча суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук