Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/3458/24

Справа № 991/3458/24 Провадження 1-кс/991/3494/24 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2024 року м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представників власника майна адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2022 року за № 52022000000000169, В С Т А Н О В И Л А : І. Суть клопотання 1.1. 23 квітня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому детектив просила накласти арешт на майно, вилучене 22 квітня 2024 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме на: - мобільний телефон iPhone 15 Pro s/n НОМЕР_1 , imei1 НОМЕР_2 , Imei2 НОМЕР_3 ; - мобільний телефон iPhone 13 Pro, imei1 НОМЕР_4 , imei2 НОМЕР_5 . 1.2. Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 07 липня 2022 року за № 52022000000000169, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 4. ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Детектив повідомила, що 22 квітня 2024 року був проведений обшук квартири за адресою: у АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_16 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7 , в ході якого вилучене згадане майно. Детектив просила накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення. 1.3. 25 квітня 2024 року до суду надійшли письмові заперечення представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4 , у яких вона просила відмовити у задоволенні клопотання. За твердженням адвоката, детектив не обґрунтував причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_7 надав доступ до телефонів, а тому, за твердженням адвоката, підстави для їх вилучення були відсутні. Також представник звернула увагу, що телефон iPhone 15 Pro був придбаний у листопаді 2023 року, що виключає можливість перебування у ньому відомостей щодо обставин кримінального правопорушення. Адвокат звернула увагу, що протокол огляду телефонів був складений з порушенням вимог процесуального законодавства, зокрема їх фотографування здійснювалося вже після завершення слідчої дії. Обшук, за твердженням представника, проведений на підставі резолютивної частини ухвали слідчого судді, що є порушенням прав особи. ІІ. Позиція учасників судового засідання 2.1. Детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів. Представники власника майна ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання з мотивів, наведених у письмових запереченнях. ІІІ. Мотиви слідчого судді 3.1. Дослідивши клопотання, надані детективом та представником власника матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків. 3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України). Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення: - збереження речових доказів; - спеціальної конфіскації; - конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України): - правову підставу для арешту майна; - розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; - наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема: - можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів); - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову); - можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою); - розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову). Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України): - необхідність такого арешту; - наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що: - існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; - потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; - може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. 3.3. Оцінка та висновки слідчого судді Детектив повідомила, що у межах кримінального провадження розслідуються обставини організації та діяльності групи, спрямованої на заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» під час проведення останнім публічних торгів (або за прямими договорами) із закупівлі товарних матеріальних цінностей для власних потреб у виробничо-господарській діяльності шляхом завчасного погодження учасниками організованої групи переможців торгів, забезпечення акцепту їх пропозицій та укладення договорів із ними, умисного створення умов з уникнення реальної конкуренції під час проведення публічних торгів, надання контрольованим організованій групі товариствам переваг порівняно з альтернативними постачальниками товарної продукції та створення для неконтрольованих групою постачальників додаткових перешкод (бар`єрів), які усували можливість участі у публічних закупівлях АТ «Укрзалізниця» або суттєво її ускладнювали. 3.3.1. 02 квітня 2024 року ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України. Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин. Не пізніше жовтня 2021 року ОСОБА_15 , будучи радником Офісу Президента України, вирішив створити організовану групу з метою заволодіння грошима акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Укрзалізниця», Товариство) під час проведення останнім публічних торгів (або за прямими договорами) із закупівлі товарних матеріальних цінностей для власних потреб у виробничо-господарській діяльності шляхом завчасного погодження учасниками організованої групи переможців торгів, забезпечення акцепту їх пропозицій та укладання договорів із ними, умисного створення умов з уникнення реальної конкуренції під час проведення публічних торгів, надання контрольованим організованій групі товариствам переваг порівняно з альтернативними постачальниками товарної продукції та створення для неконтрольованих групою постачальників додаткових перешкод (бар`єрів), які усували можливість участі у публічних закупівлях АТ «Укрзалізниця» або суттєво її ускладнювали. До складу організованої групи ОСОБА_15 залучив раніше знайомого ОСОБА_9 , який в свою чергу залучив ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , яким була визначена роль та виконання функції кураторів за філією «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (надалі - філія ЦЗВ, ЦЗВ) як структурного підрозділу Товариства, який забезпечував проведення централізованих закупівель товарної продукції на користь Товариства. Так, в залежності від існуючого попиту та пропозиції на ринках товарів, що поставляються для АТ «Укрзалізниця» через філію ЦЗВ, концентрації їх виробництва, логістичних витрат, інших економічних факторів, розміру (обсягу) договорів, ОСОБА_10 та ОСОБА_17 повинні були висувати до представників суб`єктів господарювання вимогу повернення частини грошей, одержаних від АТ «Укрзалізниця» у вигляді неправомірної вигоди у розмірі від 2% до 15% від вартості/суми оплачених та фактично отриманих грошей. З моменту утворення організованої групи і до фактичного припинення злочинної діяльності у травні 2023 року до складу організованої групи епізодично залучалися інші службові особи АТ «Укрзалізниця», які з метою збереження займаних посад та систематичного одержання неправомірної вигоди від членів організованої групи сприяли останнім у вчиненні окремих злочинів. Зокрема, було залучено першого заступника директора філії ЦЗВ ОСОБА_14 , якому за використання ним свого службового становища всупереч економічним інтересам державного підприємства ОСОБА_10 передавав неправомірну вигоду як винагороду за участь у таких злочинах. Крім того, упродовж листопада 2021 року - травня 2023 року епізодично залучався ОСОБА_18 , який обіймав посаду заступника директора з економічної та інформаційної безпеки Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_15 як лідер організованої групи взяв на себе функцію загального управління її протиправною діяльністю; комунікацію з керівництвом державних органів, членами правління АТ «Укрзалізниця»; визначення та розподіл предмету заволодіння між учасниками організованої групи; визначення розміру щомісячної неправомірної вигоди, призначеної керівникам структурних підрозділів АТ «Укрзалізниця» тощо. З метою сприяння членам організованої групи ОСОБА_15 познайомив ОСОБА_10 зі своїм підлеглим співробітником - керівником управління Головного управління «І» Департаменту захисту національної державності СБ України ОСОБА_19 , який здійснював контроль та координацію дій ОСОБА_10 і ОСОБА_17 , забезпечуючи приховану комунікацію дій групи із ОСОБА_15 , передачу від нього вказівок і доручень, а також одержував від ОСОБА_10 грошову винагороду та передавав частину предмету заволодіння ОСОБА_15 . Загалом, вчинення таких спільних та умисних злочинних дій ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 стало наслідком протиправного і безоплатного виведення майна з власності АТ «Укрзалізниця» та забезпечувало щомісячне обернення у такий протиправний спосіб грошових коштів Товариства орієнтовно від 200 до 400 тис. доларів США на користь останніх, відтак загальна сума одержаних організованою групою злочинним шляхом грошових коштів за період з жовтня 2021 по травень 2023 складає приблизно 5 100 000 доларів США, що еквівалентно 168 000 000 грн. ОСОБА_15 спільно з очолюваною ОСОБА_8 організованою групою, упродовж листопада 2021 року - вересня 2022 року організував вчинення заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» під час закупівлі кабельно-провідникової продукції для потреб Товариства, за таких обставин. Не пізніше липня 2021 року ОСОБА_8 , маючи вплив та авторитет на ринку кабельно-провідникової продукції, створив організовану групу у складі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , залучивши до вчинюваних ними злочинів службову особу філії ЦЗВ ОСОБА_13 . Гарантувавши перемогу афілійованих із ним та ОСОБА_11 підприємств у публічних закупівлях філії ЦЗВ кабельно-провідникової продукції шляхом протиправної домовленості із ОСОБА_15 та учасниками очолюваної ним організованої групи, в період з вересня 2021 року по серпень 2022 року, ОСОБА_8 забезпечив: - заволодіння очолюваної ним організованою групою грошима АТ «Укрзалізниця» за результатами виконання договору від 01 вересня 2021 року № ЦЗВ-02-03921 про поставку кабельно-провідникової продукції шляхом штучного завищення собівартості її виробництва, придбавши сировину для кінцевого товару у реального сектору економіки за ринковою ціною та перепродавши її товариствам з ознаками фіктивності ТОВ «Галактика імпульс», ТОВ «Торговий дім «Поліхім» та ТОВ «Фанверс проект», які по вказаному ланцюгу постачання реалізували цю сировину вже за понад ринкову ціну підконтрольному організованій групі ТОВ «ТД «Український кабель». У подальшому, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 забезпечили виготовлення з цієї сировини проводу НлФ-100 та подальший його документальний продаж на користь підконтрольного ОСОБА_11 ТОВ «ТД «Укркабель-Київ», яке й уклало із філією ЦЗВ вказаний договір в умовах обізнаності ОСОБА_14 , як підписанта договору, про реальну вартість цієї кабельно-провідникової продукції. За результатом реалізації цих дій організована група заволоділа грошима АТ «Укрзалізниця» у розмірі 68 979 032,64 грн; - повторне заволодіння очолюваною ним організованою групою грошима АТ «Укрзалізниця» за результатами виконання договору від 18 травня 2022 року № ЦЗВ-02-00522-01 про поставку кабельно-провідникової продукції за аналогічним протиправним механізмом. Шляхом завищення собівартості сировини, вартість кінцевого продукту (проводу контактного НлФ-100) була завищена в економічно необґрунтований спосіб, та цей продукт зрештою був реалізованиу філії ЦЗВ через підконтрольне учасникам організованої групи ТОВ «ТД «Кабель Центр», за результатом чого організована група заволоділа грошима АТ «Укрзалізниця» у розмірі 36 064 796,47 грн. Обернувши на свою користь вищезазначені суми грошей, ОСОБА_8 здійснив на виконання досягнутих попередніх домовленостей із ОСОБА_15 розподіл предмету заволодіння шляхом перерахування коштів із банківського рахунку ТОВ «Торговий дім «Український кабель» на банківські рахунки підконтрольного ОСОБА_9 ТОВ «Торговий дім «Метрополіс» та шляхом передання на користь очолюваної ОСОБА_15 та ОСОБА_9 організованої групи за невстановлених досудовим розслідуванням обставин. Таким чином, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_15 своїми умисними діями як організатор організованої групи, організував заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, учасники організованої групи під керівництвом ОСОБА_15 та за участі інших співучасників, здійснюючи «неформальний» контроль фінансово-господарської діяльності і товарно-грошових потоків АТ «Укрзалізниця», упродовж червня-грудня 2022 року заволоділи грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» під час закупівлі трансформаторів силових для потреб Товариства, за таких обставин. Громадянин республіки Білорусь ОСОБА_20 здійснював упродовж 2020 - 2021 років контроль за мережею товариств (ТОВ «Узелектро», ТОВ «Енергетичний сервіс»), які займалися розповсюдженням (дистрибуцією) на території України трансформаторів силових та комплектних трансформаторних підстанцій до них виробництва групи компаній «Узелектроапарат-Електрощит» - резидентів Республіки Узбекистан, маючи тісні ділові та дружні стосунки із генеральним директором цієї групи підприємств ОСОБА_21 та отримавши від останнього ексклюзивні дилерські повноваження групи компаній на території України. Орієнтовно наприкінці травня 2022 року ОСОБА_20 з метою використання налагодженого ним механізму поставок (продажів) трансформаторів силових виробництва групи компаній «Узелектроапарат-Електрощит», вирішив реалізувати свої наміри, поставивши трансформатори силові на користь АТ «Укрзалізниця». Для цього ОСОБА_20 залучив власника ТОВ «АДЛ Електронікс» ОСОБА_22 . ОСОБА_15 віддав вказівку ОСОБА_9 сприяти та забезпечити поставку трансформаторів силових на користь АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_10 та ОСОБА_22 з відома та за узгодженням ОСОБА_17 і ОСОБА_9 , спираючись на інформацію, доведену ОСОБА_20 , попередньо погодили, що орієнтовний розмір предмета заволодіння за результатами поставок трансформаторів силових становитиме 100% до ціни їх придбання. Постачання здійснюватиметься за ланцюгом постачання на користь підконтрольного ОСОБА_20 ТОВ «Європейські енергетичні рішення ЕООД», яке здійснює продаж трансформаторів пов`язаній ТОВ «УЗЕЛЕКТРО» за ціною вдвічі більшою від ціни придбання, а у подальшому ТОВ «УЗЕЛЕКТРО» здійснює продаж трансформаторів АТ «Укрзалізниця» вже за штучно завищеною вартістю. З метою створення перешкод для участі у перемовинах одного із потенційних постачальників трансформаторів силових ТОВ «Стан-Комплект» ОСОБА_15 організував складання 30 вересня 2022 року листа за № 5/7/8/1-12487, спрямувавши його за узгодженим планом дій до АТ «Укрзалізниця». Разом з тим, аналогічні дії ОСОБА_15 стосовно ТОВ «Узелектро» не вчиняв попри наявність у відкритому доступі інформації про пов`язаність групи компаній «Узелектроапарат-Електрощит» із російськими активами та можливість встановлення громадянства ОСОБА_20 республіки Білорусь. 04 жовтня 2022 року ОСОБА_18 організував складання та підписання листа № ЦЦБ-12/2976 від 04 жовтня 2022 року, яким продублював інформацію, викладену у листі СБ України від 30 вересня 2022 року № 5/7/8/1-12487, та забезпечив направлення в адресу Філії ЦЗВ для вжиття заходів щодо недопущення розгляду та оцінки пропозиції ТОВ «Стан-Комплект», що було використано ОСОБА_14 для подальшого відхилення пропозиції ТОВ «Стан-Комплект», яка була економічно вигідніша від пропозиції ТОВ «Узелектро». Таким чином, було забезпечено укладання договору між філією ЦЗВ та ТОВ «Узелектро» від 22 грудня 2023 року за № ЦЗВ-07-04522-01 на загальну суму 374 092 200 грн з ПДВ (з урахуванням додаткових угод 310 457 500,00 грн без ПДВ), 28 грудня 2023 року філія ЦЗВ перерахувала авансовий платіж у сумі 93 523 050 грн. Надалі, ОСОБА_20 забезпечив укладання між АТ «Чирчикський трансформаторний завод» та ТОВ «Європейські енергетичні рішення ЕООД» договорів про купівлю трансформаторів. За вказівкою ОСОБА_20 контрольовані ним директори ТОВ «Узелектро» ОСОБА_23 і ТОВ «Європейські енергетичні рішення ЕООД» уклали договір поставки вказаних трансформаторів, за допомогою якого було приховано фактичну вартість. За вирахуванням витрат, пов`язаних із доставкою трансформаторів силових з Республіки Узбекистан до України, різниця між собівартістю їх придбання товариствами, підконтрольними ОСОБА_20 , та їх ціною реалізації філії ЦЗВ становить 161 989 788,51 грн (без ПДВ), тобто 52% від загальної суми договору. Філія «ЦЗВ» здійснила перерахунок коштів на користь ТОВ «Узелектро» на загальну суму 210 240 465,63 грн з ПДВ. Таким чином, обсяг надлишково перерахованих коштів складає 94 781 454,63 грн (без ПДВ). Отже, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_15 організував заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, повторно, організованою групою в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, ОСОБА_15 , накопичуючи з жовтня 2021 року по травень 2022 року свою частину винагороди - грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, вирішив їх легалізувати, а саме придбати за отримані у такий протиправний спосіб фінансові ресурси дві житлові квартири, що розташовані у багатоквартирному будинку житлового комплексу « АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації Державної фіскальної служби України ОСОБА_15 у період з 01 січня 1998 року до 31 грудня 2020 року отримав доходи у розмірі 272 374 грн; у період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2022 року отримав дохід в розмірі 7 269 661 грн. Усвідомлюючи відсутність законно (легально) одержаних коштів, за які б було можливо придбати дороговартісні об`єкти нерухомого майна, та розуміючи злочинність походження грошових коштів, ОСОБА_15 18 травня 2022 року уклав з ОСОБА_24 два договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 (зареєстрований в реєстрі № 515); - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 (зареєстрований в реєстрі № 516). Таким чином, сторона обвинувачення підозрює ОСОБА_15 у набутті та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій та вчинення правочину з таким майном, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчиненому у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України. 3.3.2. Наведені у клопотанні доводи корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, повідомленні про підозру, підтверджені наданими детективом матеріалами, зокрема протоколами НСРД, у яких зафіксовані розмови причетних до вчинення кримінальних правопорушень осіб, договором № ЦЗВ-02-00522-01 від 18 травня 2022 року на постачання трансформаторів, поясненням спеціаліста, у якому висвітлений ланцюг поставки трансформаторів та розмір збільшення ціни товару на кожному етапі постачання, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначених у клопотанні кримінальних правопорушень. Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні. 3.4. Щодо підстав для арешту майна 3.4.1. 22 квітня 2024 року був проведений обшук квартири за адресою: у АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_16 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7 , в ході якого вилучене згадане майно. Детектив просила накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Постановою від 22 квітня 2024 року зазначені телефони були визнані речовими доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо. Детектив повідомила, що з метою приховування факту отримання значного незаконного доходу, до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_15 залучено ОСОБА_7 , який є його довіреною особою та водієм. Зокрема, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_25 неодноразово спільно перетинали державний кордон України, також ОСОБА_7 надавав та отримував довіреності від/на ОСОБА_15 та його близьких осіб щодо користування майном або вчинення інших дій. Останній є тримачем готівкових коштів ОСОБА_15 , та володіє інформацією щодо їх походження та використання. Наведені обставини підтверджені детективом відомостями про перетин державного кордону України ОСОБА_15 , його дружиною ОСОБА_26 та ОСОБА_7 , а також вилученими в ході обшуку документами, зокрема, перепусткою, виданою на ім`я ОСОБА_15 . Крім того, в ході обшуку був оглянутий телефон ОСОБА_7 iPhone 15 Pro, у якому виявлено ознаки видалення листування з абонентом «А/Ш», копію паспорту дружини ОСОБА_15 - ОСОБА_27 , свідоцтво про реєстрацію належного їй транспортного засобу, фотознімки щодо інших об`єктів нерухомості та транспортних засобів, які можуть належати ОСОБА_15 . Зазначені обставини переконують слідчого суддю у тому, що зазначені мобільні телефони відповідають критеріям речових доказів, адже можуть містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_7 з ОСОБА_15 , членами його родини, файли та електронні документи щодо операцій з нерухомістю в інтересах останнього. Викладене свідчить, що зазначене майно, вилучене в ході обшуку, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, обставин вчинення операцій з нерухомим майном, кола такого майна, джерел походження коштів на його придбання, кола осіб, залучених до вчинення кримінального правопорушення. 3.4.2. Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Як вбачається з протоколу обшуку від 22 квітня 2024 року, ОСОБА_7 розблокував та надав для огляду належні йому мобільні телефони, втім в одному з них виявлено ознаки видалення листування з ОСОБА_15 , що обумовлює потребу досудового розслідування у проведенні їх детального огляду, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься, у тому числі відновити видалену інформацію. Також в ході огляду мобільних телефонів (протокол від 24 квітня 2024 року) виявлено, що вони мають систему логічного захисту, пароль ОСОБА_7 не повідомив, що унеможливлює копіювання їх змісту. До повноважень слідчого судді не належить оцінка доказів з точки зору їх допустимості (за виключенням прямо передбачених кримінальним процесуальним законом випадків), а тому доводи адвоката про процесуальні порушення, допущені під час складання протоколу (невідповідність часу фотознімків реквізитам протоколу) не створюють підстав ставити під сумнів зафіксовані в ході огляду обставини. Отже, орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення цього майна, а тому слідчий суддя відхиляє відповідні доводи представника. 3.4.3. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи детектива про існування такого ризику є цілком обґрунтованими. Запропонований детективом спосіб арешту майна у вигляді заборони користування та розпорядження ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню. Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута. 3.4.4. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно. Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості користуватися та розпоряджатися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї. 3.4.5. Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт. Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. 3.4.6. Слідчий суддя відхиляє доводи адвоката про безпідставність проведення обшуку на підставі резолютивної частини ухвали про обшук. Як зазначив ККС ВС у постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 991/10566/20, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не підлягає оскарженню і набирає законної сили з моменту її оголошення (ч. 5 ст. 532 КПК), а тому на підставі ч. 2 ст. 21 КПК вказана ухвала (у тому числі і її резолютивна частина) підлягала обов`язковому та безумовному виконанню. У контексті проведення обшуку виконанню підлягає резолютивна частина ухвали, адже саме в ній слідчий суддя визначає суттєві умови обшуку, про які йшлося раніше. Тому, для виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку пред`явлення стороною обвинувачення лише резолютивної частини цієї ухвали та вручення її копії з огляду на вищезазначене не свідчить про наявність такого порушення КПК, яке перешкодило чи могло перешкодити постановити законне та обґрунтоване судове рішення. За таких обставин клопотання детектива є обґрунтованим та підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання - задовольнити.

2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів (шляхом заборони користуватися та розпоряджатися) на майно, вилучене 22 квітня 2024 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме на: - мобільний телефон iPhone 15 Pro s/n НОМЕР_1 , imei1 НОМЕР_2 , Imei2 НОМЕР_3 ; - мобільний телефон iPhone 13 Pro, imei1 НОМЕР_4 , imei2 НОМЕР_5 . Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Слідчий суддя ОСОБА_1