Постанова Львівський апеляційний суд № 454/756/22

Справа № 454/756/22 Головуючий у 1 інстанції: О. А. Веремчук Провадження № 22-ц/811/2740/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. за участю секретаря: Назар Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 07 квітня 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на все майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; паспорт: НОМЕР_2 ) до набрання рішенням у справі законної сили. Заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо арештованого майно та грошових коштів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; паспорт: НОМЕР_2 ) до набрання рішенням у справі законної сили. Ухвалу суду оскарживпредставник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не зазначив підстав, яким чином невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, а заборона вчиняти будь-які дії, на думку апелянта, може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Незважаючи на те, що відповідно до ч. 4 ст. 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, судом першої інстанції накладено арешт на всі грошові кошти відповідачів. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 є інвалідом III групи з дитинства та має на утримані троє малолітніх дітей. Крім того, безпідставним є зазначення судом про накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідачів без наведення переліку цього майна, а також у зв`язку з відсутністю інформації про розмір грошових коштів на рахунках відповідачів. Приймаючи рішення про накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать відповідачам, заборонивши будь-яким особам у будь-який спосіб зчиняти будь-які дії щодо арештованого майна та грошових коштів відповідачів, суд не обгрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на те, що такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогам та для належного забезпечення виконання можливого рішення в майбутньому. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Представник ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство»у суд апеляційної інстанції не з`явились, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без його участі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів. Одночасно із пред`явленням позову, подало заяву про забезпечення позову, в якому просило накласти арешт на все майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання рішенням у справі законної сили. Заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо арештованого майно та грошових коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання рішенням у справі законної сили. Заява мотивована тим, що 17 квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство" (надалі - Позивач/Продавець ТОВ "Буськесорто-насінницьке підприємство") підписало договір поставки №60325002 з дочірнім підприємством із іноземною інвестицією "Сантрейд" (надалі - Покупець/ДП "Сантрейд") про наступне. Продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти Товар Соя урожаю 2018 року, насипом у відповідності до умов Договору. Відповідно до цього Договору продавець зобов`язується здійснити поставку автомобільним транспортом Товар на умовах DAT (поставлено на термінал), відповідно до правил Інкотермс 2010,- Грінтур-Екс, м. Миколаїв, Україна. Реквізити поставки вантажоотримувач: ТОВ "Грінтур-Екс" (парк "Рудий", м. Миколаїв, вул. Заводська, 23). Продавець зобов`язується поставити весь об`єм Товару за реквізитами поставки, вказаними в п.5.1 у строк з 17.04.2019 до 30.04.2019. Згідно укладеного договору з ДП "Сантрейд" №60325002 від 17.04.2019 про поставку зерна соя - ціна за одну тону становить 9850,00 гривень. Для перевезення зерна сої ДП "Сантрейд", було залучено Фізичну особу підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_6 /Перевізник), який 19.04.2019 відправив до ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство", що знаходиться за адресою: Львівська обл., Буський р-н, с. Ожидів, вул. Заводська, 16 два вантажних автомобілі ФОП ОСОБА_5 :

1. Сканія НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 (надалі - відповідач 1), водійське посвідчення: НОМЕР_5 від 18.05.2016;

2. Сканія НОМЕР_6 , причіп НОМЕР_7 , водій ОСОБА_2 (надалі - відповідач №2) водійське посвідчення: НОМЕР_8 від 16.01.2018. Відповідно до складеної накладної № БУ-002395 від 19 квітня 2019 року та товарно-транспортної накладної № 2019-04-19/3 від 19 квітня 2019р. зазначено, що соя вагою брутто 38940 кг, тара 14860 кг, нетто 24080 кг, відпущено ДП "Сантрейд" через ОСОБА_1 на транспортному засобі марки Сканія НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 . Вказано замовника і вантажовідправника перевезення, а саме ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" та вантажоодержувача ТОВ "Грінтур-Екс" експортер ДП "Сантрейд". Пункт розвантаження: ММТП м. Миколаїв вул.Заводська, 23, ТОВ "Грінтур-ЕКС". Підпис про прийняття вантажу для перевезення поставив водій/експедитор - ОСОБА_1 . Згідно накладної № БУ-002396 від 19 квітня 2019 року та товарно-транспортної накладної № 2019-04-19/4 від 19 квітня 2019 року зазначено, що соя вагою брутто 38680 кг, тара 14740 кг, нетто 23940 кг, відпущено ДП "Сантрейд" через ОСОБА_2 на транспортному засобі марки Сканія НОМЕР_6 з причепом НОМЕР_7 . Вказано замовника та вантажовідправника перевезення, а саме ТОВ "Буськесорго-насіннцьке підприємству" та вантажоодержувача ТОВ "Грінтур-Екс"експортер ДП "Сантрейд". Пункт розвантаження: ММТП м. Миколаїв вул.Заводська, 23, ТОВ "Грінтур-ЕКС". Підпис про прийняття вантажу для перевезення поставив водій/експедитор - ОСОБА_2 . Враховуючи вищенаведене позивач правомірно вважав, що між позивачем та перевізником склались договірні відносини по перевезенню сої. Завантажені зерном сої автомобілі повинні були прибути до м. Миколаїв, вул.Заводська, 23 ТОВ "Грінтур-ЕКС", проте дані автомобілі так і не прибули до зазначеного у товарно-транспортних накладних місця призначення. 22 квітня 2019 року ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" отримало від менеджера ТОВ "Грінтур-ЕКС" реєстр вивантажених автомобілів, проте в переліку транспортних засобів вантажа з соєю не було. Водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем Сканія НОМЕР_3 та водій ОСОБА_2 , який керував автомобілем Сканія НОМЕР_6 , не доставили у пункт розвантаження зерно сої. Оскільки наданий перевізнику вантаж не прибув до місця розвантаження, позивач звернувся до органів поліції щодо вчинення злочину. Так, 24.04.2019 Буським ВП Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області відкрито кримінальне провадження № 12019140170000135 за ч. 3 ст. 190 КК України по факту викрадення сої. Копія витягу з єдиного реєстру досудового рослідування додається. З огляду на те, що перевезення сої здійснювалось автомобілями перевізника ФОП ОСОБА_5 , тому у квітні 2020 року ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" звернулося до Господарського суду Львівської області про стягнення коштів за втрачену сою. Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2021 у справі № 914/730/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" про стягнення з ФОП ОСОБА_5 суми втраченої сої у розмірі 472 997,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що документи які скаладатись для перевезення сої та підписувалися водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не можуть свідчити про виникнення між ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство" та ФОП ОСОБА_5 договірних відносин для перевезення товару, а отже ФОП ОСОБА_5 не взяв на себе зобов`язання перевізника насіння сої загальною вартістю 472997 грн з пункту завантаження до пункту розвантаження на АДРЕСА_3 . Отримання водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 насіння сої для перевезення та підписання ними відповідних документів не може породжувати будь-які обов`язки для ФОП ОСОБА_5 . З огляду на зазначене ФОП ОСОБА_5 не може нести відповідальність за втрату майна. Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 608 148,45 грн, тобто вимога майнового характеру. Отже, виконання у майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов?язане із предметом позову. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідачів на момент пред`явлення позову до них, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів безпосередньо пов`язаний з предметом спору та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18. Враховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Поряд із цим, забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можна визнати співрозмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів саме у розмірі 608 148,45 грн. Тому, з огляду на предмет позову, колегія суддів вважає за доцільне буде накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у межах ціни позову 608 148,45 грн. Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, має тимчасовий характер та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у їх володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Питання накладення арешту на грошові кошти відповідачів та цільового призначення таких коштів, що перебувають на його банківських рахунках, з`ясовуються виконавцем під час виконання ухвали суду щодо забезпечення позову. Враховуючи наведене, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 квітня 2022 року слід змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини ухвали у такій редакції: «Заяву задовольнити частково.Накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у межах ціни позову 608 148,45 грн». В решті ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 квітня 2022 року змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини ухвали у такій редакції: «Заяву задовольнити частково. Накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; паспорт: НОМЕР_2 ) у межах ціни позову 608 148,45 грн». В решті ухвалу суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 26.04.2024 Головуючий Судді