Постанова 4856 № 240/2328/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2328/24 Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Ганна Валеріївна Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 25 квітня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000554/2 від 10.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205140/2023/006041 від 10.08.2023. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з тим, що позивачем недоліки позовної заяви не усунуто, а саме, не сплачено судовий збір в повному розмірі. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що Верховний Суд, в постанові від 16.03.2020 по справі № 1.380.2019.001962, відступив від правового висновку, який зазначений в ухвалі від 21.01.2019 у справі №826/5126/18 (К9901/983/19), та зазначив: отже, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. У зв`язку з наведеним, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 (справа №810/3206/17), від 31.01.2019 (справа №814/1045/16), а саме, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000554/2 від 10.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205140/2023/006041 від 10.08.2023. Згідно платіжних інструкцій від 31.01.2024 позивачем сплачено 24 72,05 грн та 3 028 грн судового збору. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору в розмірі 9332,25 грн. Позивач 12.02.2024 подав заяву про усунення недоліків, в якій вказав, що ним судовий збір сплачений у повному обсязі. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з тим, що у вказаний судом строк, та станом на момент прийняття зазначеної ухвали, позивачем недоліки позовної заяви не усунуто. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Згідно статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 169 КАС України). Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору в розмірі 9332,25 грн. Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд першої інстанції зазначив, що загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі становить різницю показників митної вартості товару, визначених контролюючим органом та позивачем. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №826/5126/18 (К9901/983/19). Відповідно до змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, розрахована декларантом митна вартість товару становить 44 715,00 євро (1 793 938 ,97 грн), однак відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації та скориговано митну вартість товару, яка склала 75 523, 67 євро. Таким чином, різниця показників митної вартості, визначених митним органом та позивачем у гривневому еквіваленті на день коригування, складала - 1 236 025,35 грн. Отже в даному випадку суд першої інстанції виходив з того, що ціна позову 1 236 025,35 грн. При цьому суд керувався правовими висновками Верховного Суду викладеними в ухвалі від 21.01.2019 у справі №826/5126/18. Разом з тим колегія суддів зазначає, що у постанові від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 Верховний Суд сформулював висновок, що справи про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів є справами з майновими вимогами. При оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України ''Про судовий збір'' від 08.07.2011 №3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. Аналогічний висновок в подальшому застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові 07.07.2023 у справі № 380/7438/22. Тобто ціною позову є різниця митних платежів, як зазначено позивачем, а не різниця показників митної вартості товару, як вказує суд першої інстанції. Разом з тим позивачем у позові зазначено, що різниця, сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скоригованими відповідачем за оскаржуваним рішенням склала 247 205,11 грн, що і заявлено як ціну позову. При цьому надані позивачем документи дозволяли встановити різницю митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні, суддя суду першої інстанції не був позбавлений можливості перевірити визначену позивачем ціну позову у справі та, відповідно, правильність сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а тому передчасно дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви з цієї підстави. Також слід зазначити, що судовий збір за вимогу немайнового характеру позивачем сплачено у відповідності до Закону України "Про судовий збір". Таким чином, суд першої інстанції помилково залишив позовну заяву позивача у цій справі без руху з підстав ненадання суду документа про сплату судового збору та в подальшому повернув позовну заяву позивачу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановлянням нової постанови про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною 3 ст. 312 КАС України вказано, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року - скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.