Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/27566/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/27566/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 25 квітня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, в розмірі 30000 грн. щомісячно за період з 01.06.2023 по 31.08.2022; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нараховування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, в розмірі 30000грн щомісячно за період з 01.06.2023 по 31.08.2022. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є військовослужбовцем, у період дії воєнного стану набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн., відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168. Однак, за період з 01.06.2022 по 31.08.2022 відповідачем протиправно ненараховувалася та невиплачувалася додаткова винагорода у розмірі збільшеному до 30000 грн. Вказав, що відповідач у листі від 17.07.2023 №813/6785 не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач не перебував на військовій службі у період з 01.06.2022 по 31.08.2022, у тому числі не було надано доказів, зокрема, наказів які слугували підставою позбавлення таких виплат. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 31.08.2022 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач подав апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України на особливий період воєнного стану у складі військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на посаді командира відділення управління взводу управління командира артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. Відповідно до пункту 3 та Додатку 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород" від 02.07.2022 №451 наказано не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям (за період з 01 червня по 30 червня 2022 року), а саме ОСОБА_1 внаслідок невиконання бойового наказу, із зазначенням підстави - п.10 телеграми ДФ МОУ від 25.03.2022 №248/1298 (а.с.76-77, 78). Згідно з пунктом 8 та Додатку 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану" від 02.08.2022 №689 наказано не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям (за період з 01 липня по 31 липня 2022 року), а саме ОСОБА_1 внаслідок самовільного залишення військової частини, із зазначенням підстави - наказ командира військової частини № НОМЕР_2 від 03.07.2022 (а.с.103-104, 105). Відповідно до пункту 9 та Додатку 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану" від 03.09.2022 №909 наказано виплатити додаткову винагороду військовослужбовцям, а саме ОСОБА_1 за період з 01 серпня по 31 серпня 2022 року у розмірі не більше 100000 грн. на місяць (а.с.160, 161, 162). Позивач, аргументуючи підстави звернення до суду вказав, що про наявність підстав за якими його позбавлено виплати додаткової винагороди за червень та липень 2022 року, стало відомо після отримання представником позивача відповіді на запит, також зауважував, що згідно з випискою з його карткового рахунку, виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за серпень 2022 року, яка зазначена у довідці від 23.06.2023 №133/5054 не здійснювались. Тому, не погоджуючись із вказаною бездіяльністю відповідача, яка спрямована на позбавлення його права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та вважаючи свої права на отримання належного грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 31.08.2022 порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволенні позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022). На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168). Відповідно до п. 1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у т.ч. військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з пунктом 5 Постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022. Постанова №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100000,00грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30000,00 гривень. Таким чином, сам факт виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. або 30000 грн. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260). Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Згідно з пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від №248/1298 від 25.03.2022, підпунктом 9.7 пункту 9 якого установлено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. та 30000 грн. не включати військовослужбовців, за такими підставами, зокрема: відмова виконувати бойові накази (розпорядження), у зв`язку із чим військовослужбовцю не виплачується така винагорода за місяць в якому здійснено порушення. Вказане доручення доведено, у тому числі командирам військових частин, телеграмою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 року №428/1298. За таких обставин, документальне підтвердження виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби (несення військової служби) є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. Позбавлення такої виплати можливе, зокрема, у разі невиконання бойового наказу. Переглядаючи прийняте судом першої інстанції рішення в частині невиплати позивачу додаткової грошової винагороди за червень 2022 року, суд зазначає наступне. Підставою для не виплати військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за червень 2022 року стало невиконання військовослужбовцем ОСОБА_1 28.06.2022 бойового наказу. Про позбавлення позивача додаткової винагороди (у розмірі 30000 грн) за червень 2022 року військовою частиною НОМЕР_1 видано наказ №451 від 02.07.2022. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №449 від 30.06.2022, на підставі рапорту командира 2 десантно-штурмового батальйону підполковника ОСОБА_2 , вхідний №5737 від 29.06.2022, призначено службове розслідування по факту відмови від виконання бойового завдання військовослужбовцями 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону, зокрема, прапорщиком ОСОБА_1 (а.с. 55, 56-57, 54). За наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, яким встановлено зокрема, що своїми діями прапорщик ОСОБА_1 порушив вимоги ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також ст.1, 2, 3, 4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Так, службовим розслідуванням, за наслідками якого винесено наказ "Про результати службового розслідування по факту відкритої відмови виконання бойового завдання 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 " №358 від 05.07.2022 встановлено вину позивача та притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани (а.с. 71-73). Колегія суддів зауважує, що обставини невиконання позивачем бойового розпорядження мали місце 28.06.2022 та досліджувалися під час службового розслідування. За наслідками встановленого правопорушення та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2022 №358 в територіальне управління ДБР, розташоване у м.Краматорськ, направлено повідомлення про вчинення, зокрема, ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ст.402 КК України (а.с. 74-75). Апеляційний суд наголошує, що у даній справі позивачем не оспорюється проведення службового розслідування, його висновки та прийнятий за його наслідками наказ. В той же час, факт невиконання військовослужбовцем бойового розпорядження, що може становити склад кримінального правопорушення, підлягає перевірці у відповідному кримінальному провадженні і може мати наслідком окремого, ніж дисциплінарного, виду відповідальності. Крім того, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2022 №451 на момент розгляду в суді даної справи є чинним, і ні позивачем, ні його представником (адвокатом) не надано доказів про його оскарження та не вказано про існування жодних інших обставин на спростування факту невиконання позивачем бойового наказу 28.06.2022. Про наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2022 №451, як підставу для позбавлення позивача додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за червень 2022 року, військова частина вказала у довідці №133/5054 від 23.06.2023 (а.с. 23). Вказана довідка видана відповідачем на адвокатський запит від представника позивача від 06.06.2023 (а.с.22). Згідно зі ст.88 Дисциплінарного Статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що вищезазначені накази командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності оскаржувалися позивачем або були скасовані в установленому законом порядку. Крім того позивачем не оскаржуються вказані накази в межах розгляду даної адміністративної справи, а тому суд не досліджує питання правомірності наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Отже, невиплата позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за обставинами правопорушення, що мали місце 28.06.2022, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2022 №451 відбулася за наявності обґрунтованих підстав. Переглядаючи прийняте судом першої інстанції рішення в частині підстав позбавлення позивача додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за липень 2022 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абз.9, 10 п.15 Розділу 1 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Згідно з абзацом 2 п.5 розділу XVI Порядку №260 визначено що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у випадках невиходу на службу без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Відповідно до п.14 Розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Зз метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022. Відповідно до ч.2 п.5 окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини. За містом п.9 окремого доручення визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які: 9.4. Самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Матеріали справи свідчать, що у Додатку 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану" від 02.08.2022 №689 підставою для позбавлення позивача додаткової винагороди (за період з 01 липня по 31 липня 2022 року) вказано - наказ командира військової частини № НОМЕР_2 від 03.07.2022 (а.с.103-104, 105). Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2022 №186, ОСОБА_1 вважається таким, що 03.07.2022 самовільно залишив військову частину під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в населеному пункті Хрестище Краматорського району Донецької області (а.с.191). Відповідно до положень пункту 8 та Додатку 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану" від 02.08.2022 №689 наказано не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям (за період з 01 липня по 31 липня 2022 року), а саме ОСОБА_1 внаслідок самовільного залишення військової частини, із зазначенням підстави - наказ командира військової частини №186 від 03.07.2022 (а.с.103-104, 105). Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність п.8 оскаржуваного наказу в частині позбавлення позивача додаткових винагород, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за липень 2022 року. Суд зауважує, що позбавлення додаткової винагороди внаслідок скоєння дисциплінарного правопорушення, то згідно зі ст.27 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. Таким чином, в даному випадку позбавлення премії та додаткової винагороди військовослужбовця є похідними від накладення дисциплінарного стягнення за вчинений проступок та не є накладенням дисциплінарного стягнення, що не передбачене чинним законодавством. Визначаючись щодо правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення щодо підстав позбавлення позивача додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за серпень 2022 року, то колегія суддів зазначає наступне. Матеріали справи свідчать, що відповідно до пункту 9 та Додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану" від 03.09.2022 №909 наказано виплатити додаткову винагороду військовослужбовцям, а саме ОСОБА_1 за період з 01 серпня по 31 серпня 2022 року у розмірі не більше 100000 грн на місяць (а.с.160, 161, 162). Вказане нарахування позивачу за серпень 2022 року додаткової винагороди у розмірі 100000 грн також підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №133/5054 від 23.06.2023 та даними виписки з карткового рахунку позивача, згідно з якими 26.09.2022 позивачу виплачено кошти у розмірі 98500 грн = (100000 грн. - 1500 грн. (військовий збір)) (а.с. 23, 26 зворот.). На противагу зазначеному, позивач заперечує виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за серпень 2022 року та просить здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. Відповідно до правового аналізу положень пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 передбачає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в одному із зазначених розмірів, а саме: у розмірі до 30000 гривень, як військовослужбовцю за виконання військових обов`язків у період воєнного стану; у розмірі до 100000 грн, як військовослужбовю, який бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Отже, нарахування додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях взаємно виключає право військовослужбовця на нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, тобто такі розміри додаткової винагороди не сумуються. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наявності чинного та не скасованого наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану" від 03.09.2022 №909, в частині що стосується виплати ОСОБА_1 за період з 01 серпня по 31 серпня 2022 року додаткової винагороди у розмірі не більше 100000 грн. на місяць, підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. немає. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.