Постанова Полтавський апеляційний суд № 545/2343/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/2343/22 Номер провадження 22-ц/814/2008/24Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М, розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Косточки Сергія Олеговича, представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2023 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд У С Т А Н О В И В: У червні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, просило стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість у сумі 13 672,98 грн за кредитним договором №б/н від 11.04.2013, а також стягнути судові витрати. Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням ОСОБА_4 , спадкодавцем відповідачів, зобов`язань за укладеним кредитним договором. Зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник помер, а відповідачі на час його смерті проживали разом з ним, тому прийняли спадщину після смерті боржника, отже заборгованість необхідно стягувати саме з них. Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2023 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 11.04.2013 року у розмірі 13 672,98 гривень станом на 13.09.2018 року (дату смерті боржника) та понесені судові витрати у розмірі 2 481 гривень. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20.02.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. В апеляційній скарзі адвокат Косточка С.О., представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що справа розглянута без належного повідомлення відповідачів по справі, що є самостійною підставою для скасування рішення. Вказує, що суд першої інстанції послався на доведеність позову, однак не перевірив чи вступили у спадщину відповідачі і чи взагалі подавали заяви про прийняття спадщини, а реєстрація за місцем проживання будь-якої особи зі спадкодавцем сама по собі не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого. Правом подачі відзиву позивач не скористався. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав: Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2013 ОСОБА_4 підписав анкету-заяву, згідно якої просив відкрити рахунок і надати банківські послуги. У заяві зазначено, що ОСОБА_4 згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. (а.с.22). До позовної заяви банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua. Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.67). Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», загальна сума заборгованості за станом на час смерті ОСОБА_4 становить 13 672,98 грн, з яких: 13 672,98 грн - заборгованість за тілом кредита; 00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 13 672,98 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 00 грн - заборгованість за простроченими відсотками. (а.с.11-15). 24.06.2020 АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Полтавської районної державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України (а.с.69) 14 серпня 2020 року Полтавська районна державна нотаріальна контора повідомила банк, що за його претензією відкрита спадкова справа № 335/2020, після померлого 1.09.2018 ОСОБА_4 (а.с.70) 06.05.2021 АТ КБ "ПриватБанк" направив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 листи-претензії про погашення кредитної заборгованості, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 (а.с.71-73). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог банку. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Наведеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа №521/10631/20) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах. «У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року у справі № 202/7691/17, провадження № 61-5042 св 21, зазначено, що «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати, зокрема, такі обставини: при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України». Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, провадження № 61-25487 св 18; від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, провадження № 61-44960 св 18; від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696 св 18; від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, провадження № 61-11141 св 19; від 17 серпня 2022 року у справі № 765/6174/16-ц, провадження № 61-16777 св

21. Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Вирішуючи спір, встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за договором позики), факт прийняття спадщини відповідачкою після смерті позичальника, своєчасне звернення позичальника до спадкоємців, наявність спадкового майна, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.» За змістом наведених висновків у межах розгляду цього спору АТ КБ «Приватбанк» першочергово мав довести обставини щодо розміру заборгованості ОСОБА_4 на день відкриття спадщини, тобто за станом на 13 вересня 2018 року. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним. Якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 сформульований такий правовий висновок: «З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.» Принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов`язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України). Анкета-заява від 11.04.2013 (а.с.22) не містить істотних умов, які є обов`язковими для такого виду угод кредитних договорів. Отже, враховуючи наведений правовий висновок Верховного Суду при вирішенні цього спору необхідно виходити з того, що Банком суду не надано належних і допустимих доказів про те, що відповідач (позичальник) на час укладення кредитного договору був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, на які зроблене посилання у позові. Тобто відсутні докази про те, що сторони у належний спосіб визначили усі істотні умови, що є обов`язковими для такого виду угод, зокрема умови про розмір і порядок сплати процентів за користування кредитним коштами. Перевіряючи обгрунтованість вимог Банка про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року. У підтвердження заявлених вимог Банк надав суду виписку по рахунку відповідача (а.с.16-20), якою підтверджується видача і повернення коштів за укладеним договором. Дослідивши дані, які містяться у виписці по рахунку (а.с.16-20), апеляційний суд встановив, що за період з 11.04.2013 року по 20.07.2018 року ОСОБА_4 використано 46 737,98 грн кредитних коштів і повернуто на картковий рахунок 53 179,09 грн. Отже, враховуючи сукупний розмір витрачених ОСОБА_4 коштів 46 737,98 грн, і сукупний розмір сплачених ним коштів за весь період користування коштами у розмірі 53 179,09 грн, апеляційний суд приходить до висновку, що наявна сума переплати у розмірі 6 441 грн 02 коп. Так як боржник вніс на картковий рахунок коштів на 6 441 грн. 02 коп більше, ніж витратив, то у задоволенні вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита слід відмовити саме з таких підстав. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17. Враховуючи недоведеність обставин щодо заборгованості (її розміру) боржника (спадкодавця) на час відкриття спадщини, у апеляційного суду відсутні підстави для перевірки доведеності інших обставин, а саме дотримання кредитором строку пред`явлення вимоги, факт прийняття спадщини, обсяг спадкового майна та його вартість. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до місцевого суду з заявою про перегляд заочного рішення, був звільнений від сплати судового збору відповідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір». Рішення суду скасовано в повному обсязі і у позові відмовлено. Таким чином, з АТ КБ "ПриватБанк" необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір не сплатили. Апеляційна скарга задоволена в повному обсязі. Таким чином, з АТ КБ "ПриватБанк" необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2 481 х 1,5% = 3 721,50 грн за подачу апеляційної скарги. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Сталою судовою практикою Верховного Суду сформована правова позиція про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц), від 15 квітня 2020 року (справа № 199/3939/18-ц), від 09 червня 2020 року (справа № 466/9758/16-ц). Отже, сторона по справі у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу має надати суду в обов`язковому порядку документ, що посвідчує сплату коштів за надані послуги. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката Суріним І.В., надано копію договору № 28 від 28.01.2024 (200-201), копію звіту № 29/02 про виконання робіт (а.с.202), копію ордеру адвоката (а.с.204). Разом з тим, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що судова практика за спорами такої категорії є сталою та сформована правова позиція, а тому підготовка та подача заяви про перегляд заочного рішення, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання апеляційної скарги. Супровід справи в суді апеляційної інстанції, для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності, не потребує розробок стратегій та не займає багато часу, а тому визначена ОСОБА_1 , сума 30 000 грн є завищеною та підлягає зменшенню до 5 000 грн. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу адвоката Косточки Сергія Олеговича, представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задовольнити. Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 4 327,10 грн. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат на правову допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2024 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М.Триголов