Постанова 4803 № 205/4972/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4274/24 Справа № 205/4972/23 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Барильської А.П., Ткаченко І.Ю. при секретарі - Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна, про встановлення факту родинних відносин, - в с т а н о в и л а: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. Заінтересованою особою визначила - ПН ДМНО ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви зазначила, що вона та ОСОБА_3 є рідними донькою та батьком. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після смерті відкрилась спадщина на належне йому майно: будинок по АДРЕСА_1 . 13 грудня 2021 року вона звернулась з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька, проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 квітня 2023 року у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 було відмовлено та надано роз`яснення про необхідність підтвердження родинних відносин, оскільки в свідоцтві про народження в графі «Батько» інформація про батька відсутня. При перевірці інформації в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян також відсутня інформація про батька. Посилаючись на те, що вони з батьком проживали у АДРЕСА_1 до дня його смерті, вели спільне господарство та вона доглядала за ним до останнього дня його життя, просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її рідним батьком. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її заяву. Апеляційна скарга мотивована тим, що нею доведено, що ОСОБА_3 є її батьком. Вказані обставини підтверджені свідками. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та доводів заяви, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявниця ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 наявні відомості лише про матір. В графі матір значиться: ОСОБА_5 , в графі батько відомості відсутні. В Державному реєстрі актів цивільного стану громадян також відсутня інформація про батька (ПІБ) ОСОБА_1 . Відповідно до архівної довідки №Б-163/0/217-24 від 24 січня 2024 року, виданої державним архівом Дніпропетровської області, зазначено, що у книзі реєстрації актів цивільного стану Ленінського міського бюро ЗАГС м.Дніпропетровська є актовий запис №1155 від 14 листопада 1944 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини жіночої статі на прізвище та ім`я « ОСОБА_6 ». Батько - « ОСОБА_7 ; місце роботи - «РККА». Мати - « ОСОБА_8 ». Постійне місце проживання - АДРЕСА_2 . Відомості(докази) щодо реєстрації шлюбу між матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відсутні. 31 травня 1975 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 ». Згідно інформації відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 12 грудня 2022 року за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ОСОБА_1 була зареєстрована за вказаною адресою до 25 травня 1998 року. ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ПН ДМНО Кохан Г.Л. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою ПН ДМНО ОСОБА_2 від 26 квітня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з неможливістю встановлення її родинних відносин зі спадкодавцем. В судовому засідання допитані в якості свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є родичами ОСОБА_1 , зазначили, що ОСОБА_10 дійсно є рідним батьком ОСОБА_1 , проживали разом у АДРЕСА_1 та вели спільне господарство. ОСОБА_1 доглядала за батьком до дня його смерті. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги відсутність в актовому записі про народження заявниці відомостей про батька, прихйщов до висновку про відсутність правових підстав для встановлення саме факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 (провадження №61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України». Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). За статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями "родичі", "родинні стосунки" охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням. Доказом родинних відносин є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин. Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення. Проте, достатніх доказів ОСОБА_1 суду не надано та доводи, приведені в апеляційні скарзі, цих висновків не спростовують. Інші доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Е.Л.Демченко Судді: А.П.Барильська І.Ю.Ткаченко