Постанова 4857 № 460/6991/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/6991/23 пров. № А/857/13517/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (головуючий суддя Гудима Н.С., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в якому просив визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про нарахування і виплату додаткової винагороди на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 26.02.2022 по 30.05.2022 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України за період такої участі з 26.02.2022 по 30.05.2022. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про виплату додаткової винагороди, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №l68 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», штаб-сержанту ОСОБА_1 , головному сержанту батальйону забезпечення руху Військової частини НОМЕР_1 , за період часу з 26.02.2022 року по 30.05.2022 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, за час його безпосередньої участі у бойових діях з 26.02.2022 по 30.05.2022. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що з 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира. Як установлено підпунктом 24 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. №671, міністр оборони України дає обов`язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення. Водночас рішенням міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 врегульовано питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Це рішення на момент спірних правовідносин було чинним та не визнано протиправним, не скасовано у встановленому законодавством порядку, а відповідно, підлягало обов`язковому виконанню посадовими особами, зокрема, командирами (начальниками) військових частин. Пунктом 3 вказаного Рішення №248/1298 встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюваній на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець. Згідно пункту 4 Рішення №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів управління та військових частин (установ), щомісячно до 5-го числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною у додатку

1. У той же час рішенням міністра оборони України від 18.04.2022 №248/1529 (далі - Рішення №248/1529) пункт 4 рішення №248/1298 і додаток 1 до нього викладено в новій редакції, а саме: «

4. Командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. У підставах про видання такої довідки (додаток №1) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми». Як зазначалося відповідачем у суді першої інстанції, позивач був відряджений до військової частини (установи), що входить до складу створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, зокрема до оперативно-тактичного угрупування «Схід». Проте, довідки від 03.05.2022 №2022/окп/38/1087 та від 04.06.2022 №2022/окп/38/1464 про безпосередню участь військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, видані військовою частиною НОМЕР_2 -ІІ, не відповідали вимогам рішення міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 (із змінами, внесеними рішенням від 18.04.2022 №248/1529), зокрема не містили посилання на рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Апелянт вважає, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у вищенаведених довідках посилання на рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань не вказує на відсутність таких документів у відповідача є безпідставним, адже не оснований на досліджених у судовому процесі належних та допустимих доказах. Копії рапортів командира загону забезпечення руху 1 батальйону забезпечення руху військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , на підставі яких видано довідки від 03.05.2022 №2022/окп/38/1087 та від 04.06.2022 №2022/окп/38/1464, у військової частини НОМЕР_1 відсутні, адже не подавалися саме до в/ч НОМЕР_1 . Відповідних же документів чи пояснень у оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », куди був відряджений позивач і командир якого мав обов`язок по складенню відповідних довідок, суд не витребовував. Більше того, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 подавалися до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заявки- розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення, у тому числі позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень, проте такі заявки-розрахунки не були прийняті, адже вищенаведені довідки військової частини НОМЕР_2 -І1 не відповідають вимогам рішення міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 (із змінами, внесеними рішенням від 18.04.2022 №248/1529). Відтак, посилання суду першої інстанції на відповідні обставини, які, на його думку, свідчать про допущення в/ч НОМЕР_1 протиправної бездіяльності, є безпідставними. Наведене свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування та виплати відповідному військовослужбовцю в/ч НОМЕР_1 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. в розрахунку за період безпосередньої участі у бойових діях саме на основі довідок від 03.05.2022 №2022/окп/38/1087 та від 04.06.2022 №2022/окп/38/1464, виданих військовою частиною НОМЕР_2 -І1. Позивач же не був позбавлений права звернення до командира військової частини, до якої останній був відряджений, із вимогою про надання відповідних довідок, оформлених згідно із вимогами законодавства. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Відповідно до витягу з Наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 20.01.2022 року №18, серед інших військовослужбовців, штаб-сержант ОСОБА_1 , головний сержант батальйону забезпечення руху військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що прибув до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні «Схід» з 19 січня 2022 року (а.с.10-11). Відповідно до витягу з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №117 від 31.05.2022 (м.Покровськ) позивач вважається таким, що вибув зі складу сил і засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань з 31 травня 2022 року (а.с.12-13). Згідно з довідкою №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022, виданою та підписаною начальником штабу - першим заступником командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » бригадним генералом ОСОБА_3 та начальником групи військової служби правопорядку оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковником ОСОБА_4 , серед переліку інших військовослужбовців, старший солдат ОСОБА_1 перебував в складі особового складу, який проходив військову службу у зведеному загоні забезпечення руху 1 батальйону забезпечення руху військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування або збройної агресії впродовж 64 діб, а саме: у період часу з 26 по 28 лютого 2022 року, з 01 по 31 березня 2022 року, з 01 по 30 квітня 2022 року. Вказана довідка містить кутовий штамп та печатку Військової частини НОМЕР_2 , дійсність змісту довідки засвідчена: начальником групи морально-психологічного забезпечення - заступником командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковником ОСОБА_5 , начальником військово-медичної групи оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковником м/с ОСОБА_6 , помічником командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з правової роботи підполковником юстиції ОСОБА_7 та начальником адміністративної групи оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майором ОСОБА_8 . Підставою видачі цієї довідки зазначено: наказ командира оперативно-тактичного угруповання ІНФОРМАЦІЯ_1 №18 від 20.01.2022 та бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.02.2022 за №39/304/14/5т (а.с.14-16). Довідкою №2022/окп/38/1464 від 04.06.2022, виданою начальником штабу - першим заступником командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » бригадним генералом ОСОБА_3 та начальником групи військової служби правопорядку оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковника ОСОБА_4 , підтверджено, що штаб-сержант ОСОБА_1 , головний сержант 1 батальйону забезпечення руху, перебував в складі особового складу, який проходив військову службу у зведеному загоні забезпечення руху 1 батальйону забезпечення руху військової частини НОМЕР_3 , та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії впродовж 30 діб, а саме: у період часу з 01 по 30 травня 2022 року. Довідка містить кутовий штамп та печатку Військової частини НОМЕР_2 , підписи начальника штабу першого заступника командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » бригадного генерала ОСОБА_9 та начальника групи Військової служби правопорядку оперативно-тактичного угруповання ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_10 . Дійсність змісту довідки засвідчена: начальником групи морально-психологічного забезпечення заступником командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковником ОСОБА_5 , начальником військово-медичної групи оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковником м/с ОСОБА_6 , помічником командира оперативно-тактичного угруповання «Схід» з правової роботи підполковником юстиції ОСОБА_7 та начальником адміністративної групи оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майором ОСОБА_11 . Підставою для видачі довідки вказано: наказ командира оперативно-тактичного угруповання «Схід» №18 від 20.01.2022 та бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №39/304/14/5т від 26.02.2022 (а.с.17-18). У лютому 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації про нарахування та виплату ряду військовослужбовців, зокрема позивачу, додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, в розмірі 100000грн в розрахунку на місяць пропорційно до часу участі в бойових діях та заходах. У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 28.02.2023 року повідомив, що на підставі довідки №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022 ним подано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. в розрахунку за період безпосередньої участі осіб у бойових діях, проте така заявка-розрахунок не була прийнята Департаментом з тих причин, що вказана довідка військової частини НОМЕР_2 -ІІ не відповідає вимогам рішення міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/12298 (із змінами, внесеними рішенням від 18.04.2022 № 248/1529). Отже, військовою частиною НОМЕР_1 вчинено всі дії, необхідні для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях, а невиплата останньої відбулася із об`єктивно незалежних від військової частини НОМЕР_1 причин. Також повідомлено, що відповідний наказ про виплату відповідного розміру додаткової винагороди командиром військової частини НОМЕР_1 не видавався (а.с.20-21). Згідно копії відповіді Департаменту фінансів Міністерства оборони України: «під час перевірки заявки на фінансування виявлено наступні недоліки: 2) не вірна чисельність (спискова чисельність на кінець минулого місяця не дорівнює списковій чисельності на початок): К_4 (в/с за контрактом) було 2823, показали 2819; 26) Потребує перевірки 4 546 000 грн. потреби на додаткову винагороду на період дії воєнного стану в розмірі 100000 грн/на місяць. Прошу надати пояснення та копії документів, що є підставами для нарахування зазначеної винагороди. Терміново виправити заявку та направити заміну». Також, судом першої інстанції з`ясовано, що у листі від 29.11.2022 №2022_окп_38_1658 Командир оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » генерал-лейтенант ОСОБА_12 у відповідь на службову записку командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022, вказав останньому про відсутність підстав для надання довідки про прийняття безпосередньої участі військовослужбовцями, які проходили військову службу у зведеному загоні забезпечення руху 1 батальйону забезпечення руху військової частини НОМЕР_1 , у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, з огляду на те, що вся документація оперативно-тактичного угруповання «Схід» була передана в Галузевий Державний архів Міністерства оборони України (акт №183-Р від 07.09.2022), після ліквідації оперативно-тактичного угруповання «Схід» на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №3794 від 06.06.2022. При цьому, командиром оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» зауважено, що Військовою частиною НОМЕР_1 були отримані довідки №2022/окп/38/1464 від 04.06.2022 та №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022 разом з рапортами майора ОСОБА_13 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 . Наголошено, що виплата додаткової винагороди за весь період мала бути здійснена на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 , виданого до 5 числа травня та червня, тобто до моменту видання окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 (а.с.19). Згідно довідки про доходи №401 від 14.02.2023, позивачу в березні, травні-червні 2022 року виплачувалася додаткова винагорода із розрахунку 30000 гривень на місяць, однак виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за період з 26.02.2022 по 30.05.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України не здійснювалася (а.с.22). Згідно телеграми Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022, адресованої Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини НОМЕР_4 , голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ (а.с.41-46), з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України встановлено наступні вимоги. Згідно з пунктом 1 телеграми, під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі-бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: - бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка(який) веде воєнні(бойові) дії у складі діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних(бойових)дій; - бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; - бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; - завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; - бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у тому числі поза межами районів ведення бойових дій); - бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у тому числі поза межами районів ведення бойових дій); - виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, (у тому числі поза межами районів ведення бойових дій); - здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; - здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у тому числі поза межами районів ведення бойових дій); - виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у тому числі поза межами районів ведення бойових дій). Пунктом 2 цієї телеграми визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). Згідно з абзацами 2-3 пункту 3 телеграми, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів слід здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах належить надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Пунктом 4 цієї ж телеграми встановлено, що командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. При цьому, в додатку №1 до телеграми наведено форму довідки про підтвердження того, що військовослужбовець «брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» в певний період часу. За формою такої довідки підставами її видачі визначаються накази командира відповідної військової частини (а.с.46). Також, згідно телеграми Міністра оборони України №248/1529 від 18.04.2022, скерованої до тих самих адресатів, якою викладено в новій редакції пункт 4 та додаток №1 телеграми №248/1298 від 25.03.2022 (а.с.47-48) в підставах видання довідки належить обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 телеграми, тобто бойовий наказ (бойове розпорядження) або журнал бойових дій та рапорт (донесення) командира підрозділу про участь в бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Розглядаючи спір, судом першої інстанції правильно враховано, що згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. В силу вимог ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до абз. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Згідно з ч.2 ст. 1-2 цього Закону, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. За приписами ч.1 ст. 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Строк дії воєнного стану продовжувався Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, який затверджений Законом України №2119-IX від 15.03.2022, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022, який затверджений Законом України №2212-IX від 21.04.2022, Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022, який затверджений Законом України №2263-IX від 22.05.2022, Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022, який затверджений Законом України №2500-IX від 15.08.2022, Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022, який затверджений Законом України №2738-IX від 16.11.2022, Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023, який затверджений Законом України №2915-IX від 07.02.2023, Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023, який затверджений Законом України №3057-IX від 02.05.2023 і діє на даний час. В свою чергу, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64 від 24.02.2022 та «Про загальну мобілізацію» №69 від 24.02.2022, та у межах визначених статтею 9 Закону №2011-ХІІ повноважень, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (далі, - Постанова №168) В первинній редакції, пунктом 1 Постанови №168 було встановлено, що «на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).» Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Як правильно зауважив суд першої інстанції, що на момент виникнення спірних правовідносин (лютий травень 2022 року), і на момент видачі позивачу довідок від 03.05.2022 та від 04.06.2022 про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, Постанова №168 не містила жодної норми, якою б встановлювалося, що порядок і умови виплати передбачених цією постановою видів додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Такі зміни до Постанови №168 фактично були внесені постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, пунктом 3 якої доповнено постанову Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.». Незважаючи на це, у березні 2022 року Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, прийнято рішення, доведене до відома, в тому числі і командирам (начальникам) військових частин та установ, телеграмою №248/1298 від 25.03.2022. Абзацом 2 пункту 3 цього рішення визначено здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на підставі таких документів: бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів) або журналів ведення оперативної обстановки або бойового донесення або постових відомостей (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець (абз.3 пункту 3 рішення). Додатком №1 вказаного рішення було визначено і форму довідки про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, в якій підставами її видачі визначалися лише накази командира відповідної військової частини. В подальшому, рішення №248/1298 від 25.03.2022 було змінено і про такі зміни доведено до відома телеграмою №248/1529 від 18.04.2022. Суть змін полягала у тому, що в підставах видання довідки про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах належало обов`язково зазначати такі документи, як: бойовий наказ (бойове розпорядження) або журнал бойових дій та рапорт (донесення) командира підрозділу про участь в бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Згодом, 23 червні 2022 року, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято інше рішення №912/з/29 від 23.06.2022 у вигляді окремого доручення. Абзацами 3-4 пункту 3 цього рішення визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів слід здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах слід надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. При цьому, у підставах про видання такої довідки належить обов`язково зазначати вищевказані документи. Пунктом 14 рішення №912/з/29 від 23.06.2022 передбачено, що доручення належить застосовувати з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022). До того ж, абзацом 4 пункту 5 - надано право керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп включати до довідок про безпосередню участь у бойових діях або заходах терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, починаючи з 24 лютого 2022 року. Також, у даній спірній ситуації, суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідно до вимог пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 (далі, - Положення №731) нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення, підлягають державній реєстрації. Згідно з п.3 Положення №731 на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту. Однак, ні рішення Міністра оборони України, доведені телеграмами №248/1298 від 25.03.2022, №248/1529 від 18.04.2022, ні рішення №912/з/29 від 23.06.2022 у вигляді окремого доручення, не зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції як нормативно-правові акти. Суд першої інстанції правильно зазначив, що фактично нормативно-правовий акт для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди згідно з Постановою №168 прийнятий Міністерством оборони України лише 25 січня 2023 року. Саме цього числа прийнято наказ №44, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, і яким внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі, - Порядок №260), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197. Наказом №44 від 25.01.2023 доповнено Порядок №260 новим розділом - XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», в якому передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн. виплачується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділ у (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою. Пунктом 3 цього розділу встановлено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України. А пунктом 4, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Вказаний нормативно-правовий акт набрав законної сили 31.01.2023 з моменту офіційного оприлюднення після реєстрації в Міністерстві юстиції України та застосовується з 01 лютого 2023 року, про що безпосередньо зазначено в п.3 Наказу №44 від 25.01.2023. Як уже зазначалось вище, позивач, будучи військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , був відряджений до Військової частини НОМЕР_2 , та з 26.02.2022 по 30.05.2022 перебував у складі сил і засобів оперативно-тактичного угруповання «Схід», які залучалися та брали безпосередню участь в угрупованні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань. Безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у вказаний період підтверджена довідками Військової частини НОМЕР_2 (Оперативно-тактичне угруповання «Схід») №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022 та №2022/окп/38/1464 від 04.06.2022, які, до слова, за формою і змістом відповідають вимогам телеграми Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022. Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. слугувало те, що зазначені довідки не відповідають вимогам телеграми Міністра оборони України №248/1529 від 18.04.2022, з огляду на що відповідачем не прийнято відповідний наказ. У даній спірній ситуації, судом першої інстанції правильно враховано, що надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення). У Рішеннях Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997 і № 3-рп/2001 від 05.04.2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення №1-рп/99 від 09.02.1999, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення №3-рп/2001 від 05.04.2001). Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2017 від 20.12.2017). Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005). Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини»). Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних. Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. Відтак, суд правильно зазначив, що на той час, коли позивач брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (з 26.02.2022 по 30.05.2022) постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 не містила жодної норми, якою б передбачалося, що порядок і умови виплати передбачених цією постановою видів додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Відповідні зміни були внесені постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, яка набрала чинності лише 19.07.2022. Відповідно, на момент виникнення спірних правовідносин діяла така редакція постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, яка лише встановлювала право на отримання додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з безпосереднім перебуванням в районах здійснення зазначених заходів. Оскільки в такій редакції не містилося жодних бланкетних норм про затвердження порядку та умов виплати додаткової винагороди керівниками відповідних міністерств та державних органів, то на момент виникнення спірних правовідносин телеграми Міністра оборони України могли застосовуватися лише в порядку та у спосіб, який відповідає положенню постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та спрямовані на її виконання. Суд вірно вважав, що правозастосування таких телеграм у спосіб, який за змістом є позбавленням особи права на отримання відповідної додаткової винагороди є протиправним та не відповідає змісту та призначенню відповідного нормативно-правового акту. Станом на час видачі довідок від 03.05.2022 та від 04.06.2022 постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, що включила до постанови №168 від 28.02.2022 відповідну відсильну норму про встановлення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівниками відповідних міністерств та державних органів, не існувало, в той час, як сама по собі постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 прямо передбачала право на таку винагороду як таке, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач поза всяким сумнівом має право на отримання вказаної додаткової винагороди за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії - з 26.02.2022 по 30.05.2022. Також, суд правильно зазначив, що наявні в матеріалах справи довідки №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022 та №2022/окп/38/1464 від 04.06.2022, видані начальником штабу першим заступником командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », скріплені гербовою печаткою військової частини НОМЕР_2 (Оперативно-тактичне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та містять підстави видачі: накази командира Оперативно-тактичного угруповання Схід» по стройовій частині відповідно №18 від 20.01.2022 та №117 від 31.05.2022 і бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.02.2022 №39/304/14/5т. Судом першої інстанції, також встановлено, що листа командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » генерал-лейтенанта ОСОБА_14 № 2022_окп_38_1658 від 29.11.2022, який підготовлений за наслідком розгляду службового листа відповідача від 04.11.2022 №1923, командир зведеного дорожньо-комендантського загону військової частини НОМЕР_5 майор ОСОБА_15 , який у період з 24.02.2022 по 30.05.2022 перебував у складі сил та засобів оперативно-тактичного угруповання «Схід» та виконував обов`язки за посадою командира загону забезпечення руху 1 батальйону забезпечення руху військової частини НОМЕР_1 , підтвердив, що під час перебування у складі сил та засобів оперативно-тактичного угруповання «Схід» ним були написані рапорти щодо надання довідок та отримані Довідки від 03.05.2022 № 2022/окп/38/1087 та від 04.06.2022 №2022/окп/ НОМЕР_6 , в яких був зазначений весь період безпосередньої участі військовослужбовців (в т.ч. позивача) у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. В подальшому майором ОСОБА_16 були написані рапорти на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 та разом з отриманими довідками надіслані на адресу військової частини НОМЕР_1 (а.с.19). Більше того, вимога про зазначення таких документів (зокрема, рапорта (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях) у довідках була закріплена у відповідному підзаконному нормативно-правовому акті лише 25.01.2023 і почала застосовуватися з 01.02.2023 - після офіційного оприлюднення та реєстрації в Міністерстві юстиції України наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023, яким внесено відповідні зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260. Суд першої інстанції вірно вважав, що будь-які недоліки в оформленні довідок як і невиконання тією чи іншою військовою частиною формальних процедур з реалізації права позивача не може розглядатися як підстава для відмови у відповідній виплаті, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого порядку, чим порушуватиметься суть права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі. Розглядаючи спір, судом першої інстанції, правильно враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а, згідно якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. Суд вірно зауважив, що наявність наказів командира оперативно-тактичного угруповання «Схід» (по стройовій частині) №18 від 20.01.2022 та №117 від 31.05.2022, і довідок №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022 та №2022/окп/38/1464 від 04.06.2022, в своїй сукупності є достатнім підтвердженням факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 26.02.2022 по 30.05.2022, що в свою чергу є підставою для видачі наказу командиром про виплату відповідної додаткової винагороди військовослужбовцю. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про невідповідність довідок щодо участі позивача у бойових діях вимогам рішення Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 (зі змінами від 18.04.2022 вказано Департаментом фінансів Міноборони у листі від 07.05.2022, через що не прийнято заявки-розрахунку на фінансування для виплати грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди позивачу, і у зв`язку з чим відповідач вважає відсутніми підстави для видачі наказу про виплату такої винагороди позивачу, оскільки такі не відповідають дійсності. Згідно листа Департаменту фінансів Міноборони від 07.05.2022 (а.с.56) останній не містить жодних зауважень щодо форми чи змісту довідок про участь позивача в бойових діях чи їх невідповідність рішенням Міністра оборони. Більше того, зважаючи на дату відповіді Департаменту фінансів (07.05.2022), то такий і не міг стосуватися довідки від 04.06.2022. Вказаним листом у відповідача вимагалося надати пояснення і копії документів, що є підставами для нарахування зазначеної винагороди. З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №460/6991/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар