Постанова 4857 № 260/10639/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/10639/23 пров. № А/857/3613/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., судців Шинкар Т.І., Сеника Р.П., за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р., представника позивача: не з`явився представника відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 260/10639/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, судця в 1-й інстанції ОСОБА_2 , час ухвалення рішення 14 год. 30 хв., місце ухвалення рішення - м. Ужгород дата складання повного тексту рішення - не зазначено,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також Тячівський ВДВС, відповідач), яким просить визнати дії головного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправними та скасувати постанову головного державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження № 72944930 від 04.10.2023 року про стягнення з позивача 102000,00 грн. за постановою Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті серії АА № 00010462 від 04.07.2023 року. На обгрунтування позовних вимог вказує про те, що постановою головного державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.10.2023 року відкрито виконавче провадження № 72944930 за постановою Департаменту державного нагляду за безпекою на наземному транспорті м. Київ серіїї АА №00010462 від 04.07.2023 року про стягнення з позивача на користь стягувача суми 102000,00 грн. Позивач вважає, що нарахування сплати штрафу в подвійному розмірі є незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству. Так, позивач звертає увагу на те, що постанова Укртрансбезпеки про накладення адміністративного стягнення до теперішнього часу офіційно не вручена позивачу та не надіслана у встановленому законом порядку. Крім того, зазначає, що державний виконавець неправильно застосував в даній ситуації положення ст.308 КУпАП. В даній категорії справ сплату подвійного штрафу визначає не орган, який наклав адміністративне стягнення, а це нараховує саме державний виконавець особисто в порядку виконання постанови про накладення адміністративного штрафу. Такий підхід на думку позивача є неправильним, оскільки вказівка органу, що наклав адміністративне стягнення в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності про те, що у разі несплати штрафу в десятиденний термін-штраф має сплачуватись в подвійному розмірі не є рішенням такого органу і не входить до резолютивної частини рішення. На думку позивача, це таке собі роз`яснення і попередження правопорушнику його обов`язків до своєчасної сплати штрафу, щоб, по-перше, його дисциплінувати до виконання постанови і адмінштрафи сплачувались, а по-друге, щоб він усвідомлював і був попереджений про негативні наслідки у разі несвоєчасної сплати штрафу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду слід скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що що на даний час відсутні законні підстави для примусового стягнення суми штрафу через органи державної виконавчої служби, а у державного виконавця не було законних підстав нараховувати стягнення штрафу в подвійному розмірі за вказаною постановою. Просить суд врахувати, що постанова Укрансбезпеки про накладення на позивача адміністративного стягнення до теперішнього часу не вручена йому та не надіслана у встановленому законом порядку. Звертає увагу суду на Листом Укртрансбезпеки №11367/3.7/15-23 від 15.11.2023 року, який позивач отримав тільки 30.11.2023 року та у якому йому було повідомлено про обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме, що 04.05.2023 року о 23 год. 28 хв., за адресою М-06Київ-Чоп, км 631+000, Львівська обл., системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (комплекс WIM 34 НS- WIM, L01/R01) зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, держаний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням загальної маси транспортного засобу на 38.245%(15.298 тон), при дозволеній фактичній масі Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.02.2024 3 40 тон, у зв`язку з чим за дане порушення було винесено постанову серії АА №00010462 від 04.07.2023 року про накладення штрафу на суму 51 000 грн. Також роз`яснено підстави та порядок накладення адміністративного стягнення, порядок вступу постанови в законну силу та приведення її до примусового виконання відповідно до діючого законодавства України. Крім того, повідомлено, що відповідно до даних від «АТ» Укрпошта» про вручення поштового відправлення №0600030930409 Постанова серії АА №00010462 від 04.07.2023 року була повернена за закінченням терміну зберігання -12.09.2023 року. Окрім того, апелянт вважає, що залишено поза увагою те, що згідно даних з сайту Укрпошти в системі відслідковування поштової кореспонденції в системі «Трекінг» немає жодного відображення про прибуття поштового відправлення на поштове відділення №44. Більше того, в даній системі зазначено, що поштове відправлення прибуло в пункт видачі с. Угля 15.07.2023, надалі 18.07.2023 воно перенаправлено на інше відділення по місцю обслуговування, але даних про те, що таке поступило в місце обслуговування жодних даних в системі немає. Натомість, згідно даної системи відстеження поштове відправлення знаходилось на терміналі і сортувальному центрі м. Ужгорода до 18.08.2023, і тією ж датою 18.08.2023 було відправлено з сортувального центру м. Ужгорода та вподальшому направлено на повернення відправнику. На думку апелянта, Укрпоштою порушено порядок вручення поштової кореспонденції, який визначений Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.02.2024 8 05.03.2009 року №270, відтак постанова Укртансбезпеки про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до цього часу не вступила в законну силу і приводити її до примусового виконання не було законних підстав. Окрім того, вважає у державного виконавця не було жодних підстав для нарахування до стягнення подвійного розміру суми штрафу 102000.00 грн., оскільки ним неправильно застосовано положення ст.308 КУпАП. Звертає увагу, що в даній справі фігурують три дати, щодо дати вступу в законну силу постави про накладення на нього адміністративного стягнення, що свідчить про те, що Укртрансбезпека сама не визначилась коли постанова вступила в законну силу. Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.02.2024 9 Так, згідно Трекінгу Укрпошти поштове відправлення повернулось і отримано відправником 09.09.2023 року, в Постанові про накладення адміністративного стягнення визначена дата 12.09.2023 року, а в постанові про відкриття виконавчого провадження дата вступу постанови в законну силу визначена 18.09.2023 року. А тому, дата вступу в законну силу постанови про накладення адміністративного стягнення містить недостовірну інформацію та не відповідає фактичному стану речей. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України). Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.07.2023 року АА № 00010462 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000,00 грн. Зазначено, що згідно із частиною другою статті 308 КУпАП в разі несплати позивачем штрафу у строк, установлений частиною другою статті 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі - 102000,00 грн. Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.07.2023 року АА № 00010462 було пред`явлено до примусового виконання. Головним державним виконавцеи Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі заяви Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.09.2023 року за вих. № 13370/3.7/14-23 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 72944930 від 04.10.2023 року з примусового виконання постанови АА № 00010462 від 04.07.2023 року. За заявою позивача від 30.11.2023 року, 01.12.2023 року відповідачем видано такому копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 72944930 від 04.10.2023 року про виконання постанови № АА 00010462 виданої 04.07.2023 року Департаментом державного нагляду за безпекою на наземному транспорті Київ про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 102000 грн. та, відповідно, копію зазначеної постанови № АА 00010462 від 04.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу у розмірі 51000 гривень. Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що оскаржувану постанову було пред`явлено до примусового виконання у встановлений законодавством строк, а головний державний виконавець Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 72944930 від 04.10.2023 року з примусового виконання постанови АА № 00010462 від 04.07.2023 року. Відтак, суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 72944930 від 04.10.2023 року відсутні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. Так, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). Згідно статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення)сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». За приписами пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. За правилами частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. В даному випадку, спірні правовідносини склались у зв`язку із примусовим виконанням постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АА № 00010462 в частині застосування до позивача подвійного штрафу. Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом. Статтею 229 КУпАП встановлено, що органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом, зокрема, за статтею 1322 КУпАП. Від імені органів автомобільного транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати штрафи за статтею 1322 КУпАП мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, має повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, а його посадові особи розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, а також справ про адміністративні правопорушення за статтею 1322 КУпАП. Відповідна постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі є виконавчим документом. Згідно з частинами четвертою-сьомою статті 279-5 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, або повнолітньому члену сім`ї такої особи. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову від її отримання. У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову. Відповідно до частин першої та другої статті 300-2 КУпАП у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною. У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили. Частиною третьою статті 291 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, встановленого статтею 132-2 КУпАП, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, встановленого статтею 132-2 КУпАП, добровільно не оплатить штраф протягом 10 днів з дня набрання відповідною постановою законної сили, то у порядку примусового виконання цієї постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зокрема вказував, що постанова від 04.07.2023 року АА № 000010462 про стягнення штрафу з ОСОБА_1 на користь держави не була вручена останньому. Суд першої інстанції вірно вказав про те, що приписами ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення врегульовано питання набрання законної сили постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення. Матеріалами справи підтверджується, що з наданих Державною служби України з безпеки на транспорті на вимогу суду першої інстанції доказів, встановлено, що відповідно до трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0600030930409 від 05.07.2023 року постанова від 04.07.2023 року АА № 00010462 про стягнення штрафу з ОСОБА_1 на користь держави рекомендованим листом з повідомленням про вручення була направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , проте 01.09.2023 року поштове відправлення повернуто відправнику в особі Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в розумінні вимог статті 279-5 КУпАП, днем отримання позивачем вказаної постанови вважається 04.09.2023 року (день коли відправлення № 0600030930409 повернуто відправнику), що одночасно засвідчує факт набрання чинності такою постановою. У той же час, як зазначено судом вище, порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті встановлено статтею 300-2 КУпАП, відповідно до якої у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною. У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги. Судом встановлено, що постановою Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.07.2023 року АА № 00010462 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000,00 грн. Зазначено, що згідно із частиною другою статті 308 КУпАП в разі несплати позивачем штрафу у строк, установлений частиною другою статті 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі - 102000,00 грн. Відтак, колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції, що враховуючи набрання чинності постановою 04.09.2023 року (наступний робочий день після повернення відправлення), з урахуванням вимог ст. ст. 300-2, 307 КУпАП, десятиденний строк із дня набрання законної сили постановою встановлений Законом строк на сплату штрафу або подання скарги до уповноваженого органу на вказану постанову сплинув 18.09.2023 року. Разом з тим, доказів сплати суми штрафу у розмірі 51000,00 грн. або доказів звернення зі скаргою до уповноваженого органу на постанову у вказаний строк позивач не надав. Відтак, у Державної служби України з безпеки на транспорті виник обов`язок, встановлений ст. 308 КУпАП, надіслати постанову про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби для стягнення подвійного розміру штрафу у розмірі 102000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті із заявою про примусове виконання вказаної постанови звернулась 26.09.2023 року, тобто, зі сплином більш ніж 10 днів та протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили, тобто, із дотриманням вимог статті 300-2 КУпАП. Щодо покликання апелянта на на те, що постанова Укртансбезпеки про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до цього часу не вступила в законну силу і приводити її до примусового виконання не було законних підстав, оскільки порушено порядок вручення поштової кореспонденції, суд зазначає, що у ході судового розгляду встановлено, що рекомендований лист №0600030930409, у якому позивачу надсилалась постанова від 04.07.2023 АА №00010462, був повернутий за закінченням терміну зберігання. Окрім того, суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача про те, що самостійне визначення державним виконавцем суми штрафу, що підлягала стягненню із боржника, спростовується саме заявою про примусове виконання постанови, яка була надіслана Державною службою України з безпеки на транспорті до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління юстиції, та відповідно у такій вказано про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 102000,00 грн.. Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.07.2023 року АА № 00010462 було пред`явлено до примусового виконання у встановлений законодавством строк, а головний державний виконавець Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі заяви Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.09.2023 року за вих. № 13370/3.7/14-23 у межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону № 1404-VIII правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 72944930 від 04.10.2023 року з примусового виконання постанови АА № 00010462 від 04.07.2023 року, тобто, підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 72944930 від 04.10.2023 року відсутні. Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, а доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Вказане свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Враховуючи результат апеляційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 260/10639/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. І. Шинкар Р. П. Сеник