Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/315/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/315/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І.Г. Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу №295/315/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь у твердій грошовій сумі розміром 4,000,00 грн., починаючи з моменту подачі цього позову та закінчуючи завершенням навчання, тобто до 30 червня 2025 р. В обґрунтування позовних вимог вказав, що він є повнолітнім сином ОСОБА_2 . З 01.09.2021 він навчається у Поліському національному університеті на денній формі навчання. Він має бажання навчатися, але у зв`язку з навчанням не може працювати. Зазначив, що батько надає йому фінансову допомогу, водночас мати жодної допомоги не надає. Заявлена ним сума аліментів є мінімально необхідною, а мати при її роботі, знаннях і здібностях, може забезпечити його аліментами у вказаному розмірі. Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не дослідив та не оцінив подальші ризики та не взяв до уваги пояснення позивача. Крім того вважає, що посилання суду на те, що позивач може отримувати стипендію суперечать ст. 53 Конституції України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно вказав, що позивач не позбавлений права на отримання стипендії в університеті. Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, натомість нею доведено фінансову неспроможність у наданні матеріальної допомоги сину. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму (за п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у справах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців), і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 18 липня 2002 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Гальчинською сільською радою Бердичівського району Житомирської області було зареєстровано шлюб, який розірвано відповідно до заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09.11.2015 р. У цьому шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 22-23). Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками повнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки Поліського національного університету від 08.01.2024 р. № 151/09-20 ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти 3 курсу факультету інженерії та енергетики денної форми навчання спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» за освітнім ступенем бакалавр. Термін навчання з 01 вересня 2021 р. по 30 червня 2025 року. Навчання за державним замовленням (а. с. 6). Відповідно до копій Довідок про реєстрацію місця проживання мати ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , також за цією адресою зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а. с. 24-25). Із копії Довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований також за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 4). Судом першої інстанції встановлено, що після розірвання шлюбу, з серпня 2017 р. ОСОБА_3 сплачував аліменти на утримання дітей в розмірі частини доходу (заробітку) боржника. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2021 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання повнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500 грн. щомісячно починаючи з 01.09.2021 р. до закінчення навчання у Поліському національному університеті до 30.06.2025 р. (а. с. 31-33). Із копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) №18/68149212 вбачається, що вказане судове рішення перебуває на примусовому виконанні у даному відділі виконавчої служби та заборгованість зі сплати аліментів по справі станом на 31.01.2024 складає 43 500 грн. (а. с. 27-28). Із копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) № 18/54767962 вбачається заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі № 295/8993/17 станом на 31.12.2023 складає 176 323,71 грн (а. с. 29-30). Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що потребує матеріальної допомоги матері в розмірі 4 000 грн щомісяця, посилаючись, зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням, проїздом до навчального закладу. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2021 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вже стягнуто аліменти на утримання повнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 500 грн. щомісячно починаючи з 01.09.2021 р. до закінчення навчання у Поліському національному університеті до 30.06.2025 р. (а. с. 31-33), а наразі ОСОБА_1 продовжує навчання у вказаному навчальному закладі, і йому не виповнилося ще 23 роки, тому підстав для повторного стягнення аліментів у суду немає, оскільки освітній процес триває і кінцевий строк стягнення аліментів визначено рішенням суду, як виповнення ОСОБА_1 23 років. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»). Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України). Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи із системного аналізу наведених норм права та правових позицій Верховного Суду, колегія суддів вважає встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати як матір, так і батько. Таким чином, висновки суду, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2021 року, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вже стягнуто аліменти на утримання повнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 500 грн. щомісячно починаючи з 01.09.2021 р. до закінчення навчання у Поліському національному університеті до 30.06.2025 р. (а. с. 31-33), а наразі ОСОБА_1 продовжує навчання у вказаному навчальному закладі, і йому не виповнилося ще 23 роки, тому підстав для повторного стягнення аліментів у суду немає, є помилковими, так як вказаним рішенням суду забезпечено право ОСОБА_1 на отримання аліментів від батька, водночас питання щодо отримання матеріальної допомоги від матері не вирішено. Водночас, Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, від 16 лютого 2022 року справа № 381/2423/20 вказав, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Із матеріалів справи вбачається, що позивач будь-якого доходу не має (зокрема він не отримує стипендію як встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні), не має можливості працювати у зв`язку із денною формою навчання. Разом із тим, у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що отримує щомісяця допомогу від батька в сумі 2 000 грн. Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітнього сина, який продовжує навчатися, колегія суддів враховує наступне. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у період із січня 2023 по вересень 2023 року отримувала дохід, який варіювався від 6 452, 11 грн до 13 257, 76 грн. Водночас у період із жовтня по грудень включно 2023 року ОСОБА_2 доходу не мала, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового страхування ПФУ (а.с. 17-21). Крім того, судом встановлено та доводиться матеріалами справи, що разом із ОСОБА_2 проживає двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на її утриманні, оскільки батько дітей допомоги не надає, про що свідчить наявність заборгованості зі сплати аліментів на їх утримання станом на 31.12.2023 в сумі 176 323,71 грн (а.с. 29-30). Із копії довідки Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Житомирській області від 01.02.2024 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Житомирській області, як отримувач субсидії (а.с. 26). Житлова субсидія - це адресна державна соціальна допомога людям, які не можуть самостійно платити за житлово-комунальні послуги: оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, комунальні послуги, придбання скрапленого газу або твердого та рідкого пічного побутового палива. Таким чином в розумінні законодавства ОСОБА_2 є отримувачем допомоги як малозабезпечена родина. Виходячи із наведеного, встановивши, що ОСОБА_2 не має належного доходу, на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей та її родина розцінюється як малозабезпечена в розумінні чинного законодавства, колегія суддів вважає, що згідно положень статті 199 СК України ОСОБА_2 не має фінансової можливості надавати допомогу повнолітньому сину та одночасно утримувати себе та малолітніх дітей за наведених вище обставин. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою реєстрації матері - ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання (а.с. 4). Докази того, що позивач проживає із бабою за іншою адресою та матір`ю чиняться перешкоди ОСОБА_1 у доступі до спільного житла в матеріалах справи відсутні. Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що позивач і відповідач проживають окремо, а відповідач не бере участі в утриманні повнолітнього сина. Зазначення в апеляційній скарзі адреси фактичного проживання - с. Гальчин Житомирський район за відсутності інших належних в розумінні положень 79-80 ЦПК України доказів фактичного проживання ОСОБА_1 без реєстрації за вказаною адресою чи реєстрації як ВПО, не свідчать про достовірність вказаних обставин. Виходячи із наведеного, встановивши, що повнолітній син відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається на денній формі навчання у Поліському національному університеті до 30.06.2025, та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, проте відповідач ОСОБА_2 не має фінансової можливості таку допомогу надавати, а позивачем не доведено, що він проживає окремо від матері і таку допомогу не отримує, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з мотивів викладених в редакції цієї постанови. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді