Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/962/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/962/23 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В. Категорія 44 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М., за участю секретаря Кузьменко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 289/962/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за а апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Мельника О.В., ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що працівники Відділенні поліції №3 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області звинувачували його у вчиненні 22 січня та 24 січня 2023 адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, про що складено відповідні протоколи. Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої даною нормою. Проте, постановою Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих адміністративних правопорушень. Позивач вважає, що здійснення провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом, свідчить про незаконні дії працівників поліції та є підставою для відшкодування моральної шкоди. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив стягнути з держави на свою користь 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України. Також просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн. Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 5 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області. Стосовно решти позовних вимог відкрито загальне позовне провадження та призначено у справі підготовче судове засідання. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зменшити розмір моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача. Зокрема, зазначає, що права позивача були захищені шляхом закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності. Окрім того, сам лише факт закриття провадження у даній справі не є безумовним доказом неправомірності дій працівників поліції у розумінні положень статті 1176 ЦК України, отже не є підставою для застосування цивільно-правових наслідків, передбачених цією статтею. Вважає, що дії поліцейського при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальними діями, а не рішенням суб`єкта владних повноважень, достатнім для відшкодування моральної шкоди. Також вказує, що при вирішенні судом питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд не врахував критерії розумності та співмірності цих витрат зі складністю справи й обсягом послуг, які були фактично надані позивачеві. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним в учиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. При розгляді даної справи суд взяв до уваги протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що ОСОБА_1 22 січня 2023 року, о 16 год. 30 хв., та 24 січня 2023 року, близько 1 год. 00 хв., за місцем спільного проживання з ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно свого батька ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілого. Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року скасовано постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року та провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень. При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди й настання негативних наслідків у зв`язку з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Так, стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у разі закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, зокрема, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц зроблено висновок, що « на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу». Отже, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що закриття справи про адміністративні правопорушення внаслідок відсутності їх складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, що, у свою чергу, є підставою для відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Визначаючи розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: втрату звичного життєвого режиму, страждання через порушення звичних життєвих зв`язків, необхідність доводити в судовому порядку неправомірність дій працівників поліції, свою невинуватість у вчиненні інкримінованих правопорушень, та, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, дійшов вірного висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною четвертою статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В судовому засіданні встановлено, що позивачеві надавалася правнича допомога адвокатом Бойком В.В. Договір про надання правничої допомоги від 28 квітня 2023 року містить інформацію про те, що гонорар адвоката становить 50000 грн. У долученому до матеріалів справи кошторисі витрат зазначено, що консультування клієнта до початку складання (написання) позовної заяви коштує 5000 грн; за збір та опрацювання матеріалів ( доказів) у справі, аналіз судової практики необхідно сплатити 5000 грн.; написання ( складання) позовної заяви 15000 грн; написання ( складання) відповіді на відзив - 10000 грн.; складання заперечення 2500 грн; складання ( написання) додаткових пояснень у справі 5000 грн.; написання ( складання) заперечення у справі 5000 грн.; написання інших заяв та клопотань, в тому числі заяви про розгляд справи без участі 5000 грн. Всього вартість послуг адвоката 50000 грн. Під час розгляду справи представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області у відзиві вказав на неспівмірність витрат на правничу допомогу із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та надання відповідних послуг та обсягом наданих послуг й виконаних робіт. Враховуючи положення статті 137 ЦПК України, й з огляду на ту обставину, що возовні вимоги задоволено частково, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу з 5000 грн. до 1000 грн. Таким чином, рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат слід змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , з 5000 грн. до 1000 грн. Під час апеляційного розгляду представник позивача подав до суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. На підтвердження таких витрат він надав кошторис, у якому зазначено: консультування клієнта до початку складання ( написання) відзиву на апеляційну скаргу 5000 грн; збір та опрацювання матеріалів ( доказів), аналіз судової практики 15000 грн; написання ( складання) заперечення у справі 10000 грн; написання ( складання) додаткових пояснень 5000 грн; написання ( складання) заяви про відшкодування судових витрат 5000 грн; написання інших заяв та клопотань 5000 грн., а всього 50000 грн. Головне управління Національної поліції в Житомирській області звернулося до суду із заявою про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначений у клопотанні представника позивача розмір таких витрат не узгоджується з критеріями реальності, розумності та співмірності. При вирішенні даного питання суд враховує ту обставину, що вказана справа є справою незначної складності, розгляд цієї справи відбувся на підставі доказів, досліджених судом першої інстанції. За наслідками судового розгляду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції задоволено частково. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню 500 грн. витрат на правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області задовольнити частково. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , з 5000 грн. до 1000 грн. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 23 квітня 2024 року