Ухвала КАС ВС № 640/20246/22

УХВАЛА 22 квітня 2024 року м. Київ справа №640/20246/22 адміністративне провадження № К/990/13526/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №640/20246/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферма Ярос Агро» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій, У С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що попри тимчасове обмеження фінансування органів ДПС на цілі оплати судового збору, він звернувся із апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2023, однак у відкритті апеляційного провадження за такою було безпідставно відмовлено; вважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу від 13.03.2024, суд апеляційної інстанції позбавив Головне управління ДПС у м. Києві можливості апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини. Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоферма Ярос Агро» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 04.07.2022 за №6995790/40865932, №6995791/40865932, №6995793/40865932, №6995794/40865932, №6995795/40865932, №6995796/40865932, №6995797/40865932, №6995798/40865932 і №6995789/40865932; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 23.02.2022 №10, від 02.03.2022 №2, від 08.03.2022 №3, від 09.03.2022 №4, від 16.03.2022 №5, від 17.03.2022 №6, від 21.03.2022 №7, від 22.03.2022 №8 і від 25.03.2022 №9. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган 10.10.2023 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024 (після надходження витребуваної справи згідно ухвали від 11.10.2023) було залишено без руху у зв`язку із неподанням заявником заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому Шостий апеляційний адміністративний суд, враховуючи обставину отримання Головним управлінням ДПС у м. Києві 26.08.2023 копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 24.08.2023 через електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», дійшов висновку про пропущення податковим органом тридцятиденного строку звернення із цієї апеляційною скаргою, встановленого частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. 19.02.2024 податковий орган подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилався на пропуск строку звернення з поважних причин, а саме у зв`язку із введенням на території України воєнного стану. Розглянувши подане клопотання, Шостий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 13.03.2024. Постановляючи дану ухвалу апеляційний суд, виходив з того, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Запровадження ж воєнного стану може бути підставою, яка може бути врахована при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Водночас питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме ж по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Так, проаналізувавши зміст поданого клопотання, апеляційний суд встановив, що окрім загальних фраз та вказівки на введення воєнного стану, заявник не аргументував та не надав жодних доказів на підтвердження того, яким саме чином вказана обставина перешкодила йому звернутись із апеляційною скаргою у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк, та дійшов висновку про відсутність як такого причинно-наслідковому зв`язку між наведеною відповідачем підставною і пропуском ним строку на апеляційне оскарження судового рішення. Даний висновок Шостого апеляційного адміністративного суду кореспондується із усталеною правовою позицією Верховного Суду з цього приводу, що викладена, зокрема у постановах від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Таким чином, Шостий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону й висновки касаційного суду та обґрунтовано ухвалою від 13.03.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Що ж до мотивів поданої касаційної скарги, то вони викладені скаржником не у взаємозв`язку із висновками суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №640/20246/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферма Ярос Агро» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер