Ухвала КАС ВС № 560/18789/23

УХВАЛА 23 квітня 2024 року м. Київ справа №560/18789/23 адміністративне провадження № К/990/15090/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №560/18789/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у нарахуванні з 01.11.2023 в повному розмірі доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.11.2023 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб". Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Хмельницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 10.11.2023 позов задовольнив. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач 26.01.2024 оскаржив його в апеляційному порядку. Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 04.03.2024 апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали. На виконання вказаної вище ухвали, скаржник подав 13.03.2024 до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. Втім, Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 19.03.2024 визнав неповажними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження. На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» 18.04.2024 надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. У касаційній скарзі, відповідач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку оскарження рішення суду, апелює до того, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуального строку. Зауважує про те, що формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на стадії апеляційного перегляду судового рішення може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд. Також, на підтвердження своїх доводів, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.10.2023 у справі №360/7527/21. Звертає увагу на те, що ним в розумні строки вжито усіх необхідних та можливих заходів для звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З оскаржуваного судового рішення вбачається, що у встановлений судом строк відповідачем не виконано вимог ухвали суду, якою апеляційну скаргу залишено без руху. Зокрема, наведені у заяві апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції визнані неповажними, оскільки не підтвердженні жодними доказами. Враховуючи зазначені вище обставини та норми чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції виснував, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано з пропуском встановленого частиною 1 статті 295 КАС України строку, оскільки апеляційна скарга подана 26.01.2024, при цьому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 направлено до Електронного кабінету скаржника в цей же день, а відтак встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплинув 11.01.2024. Відмовляючи у відкритті апеляційної провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені заявником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги. Положеннями частини 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 3 статті 295 КАС України передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не зазначив відповідних підстав пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою, при цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази поважності пропуску такого строку. Варто звернути увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Верховний Суд зазначає, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні про поновлення такого строку. Саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги. Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. Слід зауважити, що у розглядуваній справі відповідач звернувся із апеляційною скаргою із значним пропуском строку, що становить майже 2 місяці та є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку. Суд звертає увагу, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків апеляційного оскарження. Оцінюючи ж твердження скаржника про надмірний формалізм суду апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) здійснено розмежування між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Зокрема, у рішенні в справі «Zubac v. Croatia», заява № 40160/12, вказано, що оскільки верховенство права є основоположним принципом демократичної держави і Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Бака проти Угорщини» (Baka v. Hungary) [ВП], № 20261/12, п. 117, ЄСПЛ 2016), Конвенція чи будь-що інше не може породжувати очікування того, що Верховний Суд ігноруватиме або не помічатиме очевидні процесуальні порушення. З огляду на наведену практику ЄСПЛ в системному взаємозв`язку із встановленим конституційною нормою обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти лише у визначений законом України спосіб, можна виснувати про відсутність ознак надмірного формалізму у діях суду апеляційної інстанції при відмові скаржнику у відкритті апеляційного провадження у цій справі. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.10.2023 у справі №360/7527/21, позаяк у вказаній справі рішення суду першої інстанції було ухвалено 31.01.2022, а скаржник подав апеляційну скаргу 02.03.2022 тобто у межах встановленого законом тридцятиденного строку, що не корелюється із обставинами справи, що розглядається. У підсумку можна наголосити, що приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Таким чином, Сьомий апеляційний адміністративний суд правильно зауважив про те, що відповідач, звернувшись в суд 26.01.2024 із апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2023, порушив тридцятиденний строк апеляційного оскарження (при цьому не зазначивши поважні причини його пропуску), а тому, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв правомірно та у відповідності вимог процесуального законодавства. Положенням пункту 4 частини 4 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення випливає, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 4 частини 4 статті 299 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №560/18789/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін