Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3477/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3477/23 пров. № А/857/170/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І., за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року (головуючий суддя Желік О.М., 12:47 год., м. Львів, повний текст складено 21 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Закарпатської митниці про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної митної служби України (далі відповідач 1), Закарпатської митниці (далі - відповідач 2), у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 05 січня 2023 року № 4-дс Про застосування дисциплінарного стягнення; визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці від 23.01.2023 року №63-о Про особовий склад; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста Тиса Закарпатської митниці Держмитслужби. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що наказ Державної митної служби України від 05.01.2023 №4-дс Про застосування дисциплінарного стягнення та наказ Закарпатської митниці від 23.01.2023 №63-о Про особовий склад є протиправними, оскільки лист ДБР, в якому викладені твердження з матеріалів досудового розслідування, що не перевірені в порядку кримінального судочинства, не може бути доказом вчинення дисциплінарного правопорушення та підставою для звільнення з державної служби. Зазначає, що відповідачем 1 не встановлено, в чому саме полягало несумлінне виконання позивачем своїх посадових обов`язків та неповага до прав, свобод і законних інтересів громадянина. Вказує, що звільнення за порушення присяги має застосовуватись за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, водночас відповідач 1 не обгрунтував необхідність застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення звільнення з посади. Звертає увагу, що в межах судового процесу було досліджено та встановлено, що публікації в ЗМІ дисциплінарною комісією не аналізувались, тому сам по собі факт наявності таких публікацій не може свідчити про вину апелянта. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Під час апеляційного розгляду позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу. Представники відповідача у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, Держмитслужбою з доповідної записки Департаменту по роботі з персоналом та Департаменту внутрішньої безпеки №12/12-03/738 від 16.11.2022 отримано оперативну інформацію про те, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000765, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 22.09.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, і проведяться слідчі дії стосовно начальника митного поста Тиса Закарпатської області ОСОБА_1 та заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення №1 митного поста Тиса Закарпатської області ОСОБА_2 . До Державної митної служби України надійшов лист Державного бюро розслідувань від 19 грудня 2022 року №30113-22/10-05-02-01-12112/22, яким повідомлено, що першим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000765, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2022 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Зі змісту листа вбачається, зокрема, що 16.11.2022 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України працівниками ДБР затримано начальника митного поста Тиса Закарпатської митниці ОСОБА_1 та його заступника - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста Тиса Закарпатської митниці ОСОБА_2 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України. 17.11.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. 18.11.2022 слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва щодо позивача застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Відповідно до подання дисциплінарної комісії про здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_5 за результатами розгляду дисциплінарної справи з висновком про наявність у діях начальника митного поста Тиса Закарпатської митниці ОСОБА_5 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності №12-03/860 від 28.12.2022, за результатом розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 . комісія дійшла висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку проти інтересів державної служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до керівника підрозділу органу державної влади, що призводить до приниження авторитету державної служби та унеможливлює виконання ним своїх обов`язків. У зв`язку з цим рекомендовано застосувати до ОСОБА_5 , начальника митного поста Тиса Закарпатської митниці, дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби відповідно до пункту 4 частини 1 статті 66 Закону №889-VIII. 05.01.2023 Державною митною службою України видано наказ №4-дс Про застосування дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади та припинення державної служби за порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, визначивши днем звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 09.09.2021 №27. 23.01.2023 Закарпатською митницею видано наказ №63-о Про особовий склад, яким визначено 23.01.2023 днем звільнення ОСОБА_1 та припинення дії контракту про проходження державної служби від 09.09.2021 №27. Вважаючи протиправними наказ Державної митної служби України №4-дс Про застосування дисциплінарного стягнення від 05.01.2023 та наказ Закарпатської митниці від 23.01.2023 року №63-о Про особовий склад, позивач звернувся до суду з метою їх скасування та поновлення на роботі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за результатами дисциплінарного провадження дисциплінарні проступки позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи та є вчинками, які дискредитують систему органів влади, а позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини. Щодо твердження позивача про те, що спірні накази є протиправними внаслідок того, що такі прийняті на підставі матеріалів досудового розслідування, що не перевірені в порядку кримінального судочинства, суд першої інстанції зазначив, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду. Також суд першої інстанції вказав, що вимога позивача поновити його на роботі не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення позивача щодо якої суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.3 ст.569 МК України правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 889-VIII). Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Статтею 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця; дії, що шкодять авторитету державної служби. Згідно з частиною першою статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Як вбачається з наказу від 05.01.2023 №4-дс Про застосування дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення Присяги державного службовця, за вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби. Відповідно до частини 1 статті 68 Закону №889-VIII дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Частиною 2 статті 68 Закону №889-VIII, зокрема, встановлено, що дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії А: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії. Згідно з частиною першою статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону № 889-VIII). Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039). Згідно п. 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (п. 7 Порядку № 1039). Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця (п. 33 Порядку № 1039). Відповідно до п.34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання). Відповідно до статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Аналіз наведених положень Закону № 889-VIII та Порядку №1039 свідчить, що законодавцем чітко визначені як підстави, так і порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, під яким розуміється вчинення протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Одним із дисциплінарних проступків є порушення Присяги державного службовця. Конституційний Суд України у рішенні від 11.03.2011 року у справі № 2-рп/2011 вказав, що з наведеного у статті 36 Закону № 889-VIII тексту Присяги державного службовця, вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. Таким чином, порушення Присяги державного службовця - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця, скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення такого дисциплінарного проступку, як порушення Присяги державного службовця, є проведення службового розслідування. Як встановлено результатами дисциплінарного провадження, відповідно до доповідної записки Департаменту по роботі з персоналом Державної митної служби України та Департаменту внутрішньої безпеки Державної митної служби України від 16 листопада 2022 року № 2/12-03/738 та матеріалів, отриманих дисциплінарною комісією, Першим відділом Управління досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000765, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2022 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 16.11.2022 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України працівниками ДБР затримано начальника митного поста Тиса Закарпатської митниці ОСОБА_1 та його заступника - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста Тиса Закарпатської митниці ОСОБА_2 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України. 17.11.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. 18.11.2022 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва щодо позивача застосовано запобіжний захід у вигляді застави. 24.11.2022 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ухвалено рішення про відсторонення від посади начальника митного поста Тиса Закарпатської митниці ОСОБА_1 та заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста Тиса Закарпатської області ОСОБА_2 , строком до 16.01.2023 року. З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста Тиса Закарпатської митниці, діючи в інтересах третьої особи - ТОВ ГРАНДЕС ТУР, за попередньою змовою з начальником митного поста Тиса Закарпатської митниці ОСОБА_1 , яким у вересні 2022 року висунуто вимогу представнику зазначеного товариства ОСОБА_6 надати йому, а в разі його відсутності - ОСОБА_2 , на постійній основі, неправомірну вигоду у грошовій одиниці Євро в сумах, які будуть ним визначатись з урахуванням об`ємів здійснених ТОВ ГРАНДЕС ТУР перевезень, за нестворення його підлеглими штучних перешкод під час виконання митних формальностей при в`їзді автобусів зазначеного товариства в Україну, одержав 22.10.2022 року, 28.10.2022 року та 16.11.2022 року разом із ОСОБА_1 від ОСОБА_6 неправомірну вигоду на загальну суму 10600 Євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить 398752 грн. Відомості про вищезазначені події були опубліковані на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідувань України із заголовком «ДБР викрило начальника митного посту «Тиса» Закарпатської митниці та його заступника на систематичному вимаганні хабарів у автоперевізників (ВІДЕО)». Зазначене вище також підтверджується публікацією на офіційному «YouTube» каналі Державного бюро розслідувань України за посиланням https://www.youtube.com/watch? v=U4Ta95INviA, а також за посиланням https://www.youtube.com/watch? v=Ye5wVv9MuZQ). Згідно опублікованої інформації ДБР начальника митного посту «Тиса» Закарпатської митниці та його заступника було викрито на систематичному вимаганні хабарів у автоперевізників. На офіційному веб-сайті Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора України опудліковано інформацію «Затримано посадовців митного посту «Тиса», які вимагали хабарі в автоперевізника за прискорення оформлення багажу пасажирів» Крім того, факт затримання ОСОБА_1 та його заступника висвітлено на багатьох інтернет-ресурсах, зокрема: - Суспільне новини «На Закарпатті на хабарі затримали начальника та заступника митного поста "Тиса"»; - Інформаційне агентство Інтерфакс Україна - «ДБР затримало начальника митного поста "Тиса" та його заступника за систематичні хабарі від автоперевізників»; - ТСН «"Такса 500 євро з автобуса": керівників митного поста "Тиса" спіймали на хабарі (відео затримання)» - стаття має 6244 переглядів; - Закарпатський інформаційно-діловий портал «Mukachevo.net» - «ДБP затримало начальника митного посту "Тиса" за постійні побори з підприємців (ФОТО, ВІДЕО)» стаття має 7862 перегляди та 12 коментарів обурливого характеру; - Українська правда «ДБР викрило начальника митного посту "Тиса" на поборах з автоперевізників» - стаття має 25001 переглядів; - Магнолія ТВ «На митному посту «Тиса» начальника та його заступника затримано за хабарництво. ФОТО»; - Антикорупційний портал Антикор «Начальника митного посту «Тиса» затримали за корупцію» - стаття має 2693 переглядів; - Інформаційно-аналітичний інтернетпортал Ужгород «На Закарпатті на хабарі затримали начальника та заступника митного поста "Тиса"»; - Інтернет ресурс ТОВ «Фокус Медія» - «ДБР затримало керівництво митниці у Закарпатті за здирництво у перевізників (відео)» - стаття має 922 перегляди; - Кореспондент «На Закарпатті затримали за хабарі керівництво митного поста» - стаття має 9772 перегляди; - Інтернет-видання Гордон «На Закарпатській митниці затримали главу поста і його заступника за побори з перевізників ДБР. Таким чином, інформація про факт затримання працівниками правоохоронних органів керівників миного поста «Тиса» була опублікована на значній кількості офіційних сайтів державних органів України та національних інтернет-ресурсах. Вказані факти набули широкого національного інформаційного розголосу та значного медійного резонансу, що дискредитує не тільки посадову особу, а й державний орган, в якому така особа проходить службу. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що набуття розголосу зазначеними подіями у засобах масової інформації нанесло шкоду Держмитслужбі у вигляді підриву довіри та репутаційних втрат з огляду на рівень посади, яку займав позивач. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що згідно зі ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» посадовим та службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь- яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції. Згідно з пунктом 10 контракту про проходження державної служби від 09.09.2021 № 27 ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом № 889-VІІІ - дотримуватися службової дисципліни, обмежень та заборон, пов`язаних з проходженням державної служби. Відповідно до пункту 18 вказаного контракту за невиконання або неналежне виконання обов`язків, передбачених Законом № 889 та цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом. Як встановлено, Держмитслужбою, наказом від 05.01.2023 № 4-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» на підставі статей 63, 65, 66, 74, 77 пункту 4 частини першої статті 83, пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889 застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, припинено державну службу ОСОБА_1 на підставі наказу Закарпатської митниці від 23.01.2023 № 63-о «Про особовий склад» з 23.01.2023 та припинено дію контракту про проходження ОСОБА_1 державної служби від 09.09.2021 №

27. Встановлені дисциплінарним провадженням обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця підтверджуються доказами, що є матеріалах справи, і є достатніми для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби. При цьому, колегія суддів зауважує, що оскаржуючи спірні накази, позивач не надає належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини, а покликається лише на те, що спірні накази є протиправними, оскільки прийняті на підставі матеріалів досудового розслідування, що не перевірені в порядку кримінального судочинства. З цього приводу апеляційний суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить державну службу, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання нею службової дисципліни. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі №120/8381/20-а. Колегія суддів наголошує, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду. Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.06.2022 у справі № 813/2781/16. Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у порушенні Присяги державного службовця та вчиненні дій проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлення подальшого виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків. Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити на особливих вимогах до дотримання службової дисципліни державними службовцями в умовах воєнного стану, порушення якої призводить до негативних наслідків для національної безпеки України. На спростування доводів апелянта колегія суддів зазначає, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Виходячи з аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази винесені відповідачами правомірно, у порядку та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, в межах повноважень, з врахуванням всіх обставин, пропорційно. Враховуючи наведене, а також те, що вимога про поновлення позивача на посаді є похідною від основної - про визнання протиправними та скасування наказів, рішення суду першої інстанції про відмову в позові в частині поновлення на роботі також є законним та обгрунтованим. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 310, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі №380/3477/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 22 квітня 2024 року