Постанова 4855 № 620/10033/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/10033/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яким просив: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2015-2023 роки та основної чергової оплачуваної відпустки за 21 добу в 2021 році та 25 діб в 2022 році; - зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2023 роки та основну чергову оплачувану відпустку за 21 добу в 2021 році та за 25 діб у 2022 році. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку в кількості 35 діб за 2020 рік, 10 діб за 2021 рік та 16 діб за 2022 рік, а також додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2021 рік та 2023 рік; - зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки в кількості 35 діб за 2020 рік, 10 діб за 2021 рік та 16 діб за 2022 рік, а також додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2021 рік та 2023 рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано доводи відповідача, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначив про те, що виплата грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняють врегульовані Законом України "Про національну поліцію" та п. 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, які є спеціальними та підлягають застосуванню. Додатково наголосив, що виплаті підлягає компенсація за невикористану відпустку саме в році звільнення, водночас спеціальним законодавством не передбачено можливості виплати поліцейським при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні відпустки у минулих періодах. Також звернув увагу суду на те, що відпустка учасникам бойових дій не підлягає грошовій компенсації, якщо її не було використано. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах та підрозділах Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 07 листопада 2015 року по 24 листопада 2020 року, а з 24 листопада 2020 року по 05 червня 2023 року в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, що підтверджується довідкою про періоди служби майора поліції ОСОБА_1 (а.с. 20-22). Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 02 липня 2015 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 6). Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 20 листопада 2020 року №324 о/с, відповідно до ч. 8 та 9 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, звільнивши його з посади начальника сектору кримінальної поліції Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП, з 24 листопада 2020 року. Щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік використав у кількості 10 діб, додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік не використав (а.с. 65). Відповідно витягу з наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 26 листопада 2020 року №410 о/с майора поліції ОСОБА_1 , який прибув у порядку переведення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, призначено старшим оперуповноваженим 2-го відділу (боротьби з транснаціональними та етнічними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області з 24 листопада 2020 року (а.с. 31). Згідно з витягом з наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05 червня 2023 року №334 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", з виплатою компенсації за 13 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році (а.с. 10). Згідно з довідкою заступника начальника управління - начальника 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління від 31 липня 2023 року залишок невикористаних частин щорічних відпусток за період з 24 листопада 2020 року по 05 червня 2023 року становить: за 2021 рік - 10 діб щорічної основної та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років; за 2022 рік - 16 діб щорічної основної та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років; за 2023 рік - щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки не надавались. За фактично відпрацьований час у 2023 році позивачеві при звільненні виплачено компенсацію. Додаткова відпустка як учасника бойових дій за 2022 рік позивачем використана, за 2020, 2021 та 2023 позивач до керівництва Департаменту із рапортом про надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій не звертався (а.с. 46). Згідно з довідкою заступника начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області від 21 вересня 2023 року №3284/124/20/02-2023 ОСОБА_1 під час служби в ГУНП в Чернігівській області, в період з 07 листопада 2015 року по 23 листопада 2020 використав такі відпустки: - невикористана щорічна оплачувана відпустка за 2015 рік за фактично відпрацьований час складає 03 доби, додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2015 рік не використав; - за 2016 рік використав 42 доби щорічної оплачуваної відпустки, додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2016 рік використав; - за 2017 рік використав 43 доби щорічної оплачуваної відпустки, додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2017 рік використав; - за 2018 рік використав 44 доби щорічної оплачуваної відпустки, додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2018 рік не використав; - за 2019 рік використав 45 діб щорічної оплачуваної відпустки, додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2019 рік не використав; - за 2020 рік використав 10 діб щорічної оплачуваної відпустки, станом на 23.11.2020 залишок складав 35 діб. Додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, за 2020 рік використав (а.с. 64). Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з ст. 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частинами 1 та 2 ст. 92 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Відповідно до ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Згідно з абз. 7 і 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260), за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено чинним законодавством, у тому числі спеціальним відносно позивача. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону України "Про Національну поліцію", при цьому, як свідчать положення ч.ч. 8, 11 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію", за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Отже, існують випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, тому передбачено право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, з нормативного тлумачення наведених правових норм вбачається, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку - це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України. З огляду на не врегулювання приписами Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки". Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки", ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, яка відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо стягнення компенсації за невикористані дні відпусток працівниками МВС. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Виходячи з наявних у справі матеріалів, позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки в кількості 35 діб за 2020 рік, 10 діб за 2021 рік та 16 діб за 2022 рік, а також додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2021 рік та 2023 рік, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується апелянтом. Разом з тим Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України протиправно не виплатив позивачу компенсацію за вказані дні невикористаних відпусток, посилаючись на відсутність законних підстав. На думку колегії суддів така позиція відповідача є хибною та не відповідає вимогам чинного законодавства. Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на практику Верховного Суду у справах №818/1276/17, №820/5122/17, оскільки, як вже зазначено вище в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року по справі № 160/10875/19 колегія відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо стягнення компенсації за невикористані дні відпусток працівниками МВС. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку