LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4850200/6838/23

від 23.04.2024 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/6838/23 залишити без задоволення.

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2024 року справа №200/6838/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/6838/23 (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача в період з 25.10.2018 по 26.12.2019; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 25.10.2018 по 26.12.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.12.2019 по 11.11.2023; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 26.12.2019 по 11.11.2023; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, виплата якої проведена 11.11.2023; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, виплата якої проведена 11.11.2023. В обґрунтування позову зазначив, що проходив службу у різних військових частинах АДПСУ, 26.12.2019 звільнився. При звільненні позивачу не виплачені усі належні при звільненні суми, у зв`язку з чим позивач звертався з позовами до суду. Виплати за судовими рішеннями відбулися лише 11.11.2023. Таким чином, відповідач не здійснив розрахунок з позивачем при звільненні, тому відповідно до ст. 117 КЗпП на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Також позивачу не сплачена індексація з врахуванням базового місяця березня 2018, а також компенсація за несвоєчасну виплату сум. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 25.10.2018 по 26.12.2019. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.10.2018 по 26.12.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2019 по 09.11.2023 в сумі 37 599,81 грн. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2019 по 09.11.2023 в сумі в сумі 37 599,81 грн. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення на суми індексації грошового забезпечення, що були нараховані та виплачені позивачу у травні 2023 року та у листопаді 2023 року відповідно. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати на суми індексації грошового забезпечення, що були нараховані та виплачені ОСОБА_1 у травні 2023 року та у листопаді 2023 року відповідно, та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою змінити рішення суду першої інстанції. Обґрунтування апеляційної скарги. Право на компенсацію втрати частини доходів позивача набуде після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуті на підставі рішення. Індексація позивачу виплачена 10.11.2023 добровільно, тому у позивача відсутнє право на компенсацію втрат доходів в зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то стягнення надмірних грошових коштів з правоохоронного органу спеціального призначення в період правового режиму воєнного стану є неприпустимим, тому сума підлягає зменшенню до суми , яка не буде більшою місячного грошового забезпечення позивача на момент звільнення. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 (до 12.02.2021 ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_1 від 12.02.2021, копія якого наявна в матеріалах справи), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, наявною в матеріалах справи, РНОКПП НОМЕР_2 . В період з 26.12.2016 по 24.10.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 . В період з 25.10.2018 по 26.12.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 200/3126/22, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023, зокрема, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018. На виконання рішення у справі № 200/3126/22 відповідачем нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 24.10.2018, що підтверджується довідкою-розрахунком від 30.05.2023 № 47, розрахунковим листом за травень 2023 та платіжною інструкцією № 1183 від 19.05.2023. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі № 200/2267/23, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, зокрема, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.12.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та провести виплату донарахованих сум, визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 24.10.2018. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.10.2018 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. На виконання рішення по справі № 200/2267/23 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення 10.11.2023 в сумі 61 654,67 грн, що підтверджується копією виписки з карткового рахунку, наявною в матеріалах справи. Отже, остаточний розрахунок з позивачем при звільнені проведено відповідачем 10.11.2023. Період затримки розрахунку при звільненні - з 27.12.2019 (наступний день після звільнення зі служби) по 09.11.2023. Оцінка суду. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-III). Згідно зі ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Дія Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ). З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19. При цьому, використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказала, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. З огляду на вищевикладене, в зв`язку з тим, що відповідач при виплаті індексації за судовим рішенням не нараховував та не виплачував позивачу компенсацію втрати частини доходу в зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача нарахувати на суми індексації грошового забезпечення, що виплачені позивачу, та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Суд не приймає доводи апелянта щодо зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з тим, що відповідач є правоохоронним органом спеціального призначення в період правового режиму воєнного стану, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи з правового статусу суб`єкта владних повноважень. При цьому, відповідно до абзацу 1 пункту першого статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Аналіз правових норм свідчить, що звільнений з військової служби військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечений матеріальним і грошовим забезпеченням. Тобто, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення продовольчого, речового та грошового забезпечення. Проте, за спірних правовідносин, станом на день виключення позивача зі списків та всіх видів забезпечення відповідач не провів з ним розрахунок у повному обсязі, а останній день розрахунку становить 10.11.2023. Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, належним способом захисту прав працівника у випадку вирішення спору на його користь є стягнення визначеного судом як органом, який виносить рішення по суті спору, розміру відшкодування за час затримки. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 37 599,81 грн, зменшивши розміру відшкодування із застосуванням механізму розрахунку, визначеного Верховним Судом в постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19. Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить, тому суд не надає оцінку рішенню суду першої інстанції в тій частині, яка сторонами не оскаржується. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/6838/23 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 200/6838/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 23 квітня 2024 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено 23 квітня 2024 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»