Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/492/24

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/225/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Антипова І. Л. Категорія - 124 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Кабанова В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.04.2024 року.Суддя Кропивницького апеляційного суду Кабанова В.В., за участі ОСОБА_1 розглянула у порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2024 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. ВСТАНОВИЛА: Згідно постанови суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 13.12.2024 року о 16 год. 00 хв. керуючи транспортним засобом «LEXUS RX 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на АД-М-22 29 км, не обрав безпечну швидкість, не переконавшись в безпечності маневру та не врахувавши погодні умови втратив можливість керувати своїм транспортним засобом допустивши зіткнення з транспортним засобом «DAF TE 47 XS», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та транспортним засобом «MERSEDES-BENZ ATEGO 1317», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , чим порушив вимоги п.п.12.1, 10.1 Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2024 року, постанову суду скасувати, провадження закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначає, що у період часу з 21.03.2024 по 03.04.2024 перебував на амбулаторному лікуванні, тому бути присутнім в судовому засіданні не мав можливості. Суд першої інстанції проігнорував клопотання про перенесення розгляду справи, призначеного 25.03.2024, що є підставою для скасування рішення суду. Протокол огляду місця події містить лише відомості про наслідки ДТП та гіпотези щодо можливих траєкторій руху транспортних засобів перед пригодок). Жодних доказів вини ОСОБА_1 - такий протокол не містить. 1)Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №697867 від 16.01.2024 року складено без наявності належних доказів винності дій ОСОБА_1 , власної вини останній не визнав, жодних письмових чи усних заяв про визнання вини не робив. 2)Постанова слідчого СВ відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про закриття кримінального провадження містить відомості лише про встановлену слідством відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення за кваліфікацією ст. 286 ЮСУ. Жодних достовірних даних чи документів, які б вказували чи підтверджували вину ОСОБА_1 у настанні ДТП - вказаний документ чи додатки до нього - не містять. 3)Матеріали досудового розслідування, яке проводилось Полтавським РУП ГУНП в Полтавській області та було закрито за відсутності складу злочину - містять відомості прохарактер пошкоджень автомобіля Лексус, яким керував ОСОБА_1 . Так, серед інших пошкоджень є конкретно вказане пошкодження задньої частини автомобіля, що є прямо характерним для удару з-заду. Водій ОСОБА_1 у свої поясненнях зазначав, що маневр обгону вантажного Мерседес-Бенц він завершив і відразу ж автомобіль зненацька втратив стійкість. Така сукупність вказує на високу імовірність того, що причиною втрати керованості автомобіля Лексус міг стати удар з-заду, завданий вантажним Мерседес-Бенц. Однак, суд дане питання не досліджував, пояснення учасників ДТП не витребовував та не викликав водіїв для дачі їх в суді, додаткових доказів не витребовував. Фактично, оскаржувана постанова була винесена без повноти та всестороннього вивчення обставин справи, вина ОСОБА_1 , є не те що не доведеною належними доказами, але є і не очевидною, виходячи з описаних вище факторів. До розгляду справи суд підійшов поверхнево та З певною упередженістю, проігнорувавши прямі факти та обставини, які можуть вказати істинні причини події та підтвердити невинуватість водія автомобіля Лексус. З`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку, а також перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Районний суд дотримався вказаних вимог закону при розгляді справи. Апеляційна скарга містить аргумент щодо незгоди з прийнятою щодо ОСОБА_1 постановою, який полягає у тому, що розгляд справи відбувся без його участі. З матеріалів справи вбачається, що суд неодноразово переносив розгляд матеріалів адміністративного провадження за клопотанням ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Також, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту. Справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, не відноситься до переліку, визначених ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Таким чином, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст. 277 КУпАП, суд обґрунтованого дійшов висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно диспозиції ст.124 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Положеннями ст.ст.251,252,280 КУпАП визначено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що були погані погодні умови, дорога була слизькою. Здійснив маневр обгону, зайнявши свою полосу почув поштовх. Вважає, що його підштовхнув ТЗ « MERSEDES-BENZ ATEGO 1317». Вину у вчиненні адміністративного правопорушенні, передбаченого ст. 124 КУпАП не визнав. Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Згідно п.12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, оскільки виходячи зі змісту вищезазначених положень Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Натомість, фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, та матеріали справи свідчать про те, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «LEXUS RX 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на АД-М-22 29 км, не обрав безпечну швидкість, не переконавшись в безпечності маневру та не врахувавши погодні умови втратив можливість керувати своїм транспортним засобом допустивши зіткнення з транспортним засобом «DAF TE 47 XS», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та транспортним засобом « MERSEDES-BENZ ATEGO 1317», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , чим порушив вимоги п.п.12.1, 10.1 Правил дорожнього руху, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів при обставинах встановлених постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2024 року, чим він порушив вимоги п.10.1, п. 12.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Наявні у справі докази, свідчать про те, що саме невиконання водієм ОСОБА_1 ПДР України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення. Водночас не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційної скарги щодо порушення іншим учасником ДТП ОСОБА_1 правил дорожнього руху, оскільки розгляд даної справи здійснюється лише в рамках фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно водія ОСОБА_1 та встановлення наявності чи відсутності в його діях порушень ПДР. Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та всі зібрані докази у їх сукупності правильно встановив дійсні фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. На переконання апеляційного суду вищевказані зібрані по справі докази є належними і допустимими, взаємоузгоджуються між собою, та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції. Сумніви у їх належності достовірності та допустимості у апеляційного суду відсутні. Враховуючи вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дослідивши зібрані докази по справі, із дотриманням вимог ст.245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини у справі, надав всім зібраним по справі доказам правильну юридичну оцінку, та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність і діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Підстави для закриття провадження по справі відсутні. Проте, апеляційний суд вважає слушним посилання апелянта, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю, на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, відповідно до ч.2 ст. 38 КУпАП, оскільки згідно з вказаною нормою стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню. Керуючись ст. 294 КУпАП, ПОСТАНОВИЛА: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2024. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2024 року скасувати та прийняти нову. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПта закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду В.В. Кабанова