Постанова 4822 № 727/9957/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 року м. Чернівці справа №727/9957/23 провадження 822/164/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О., за участю секретаря Скулеби А.І., позивач ОСОБА_1 , відповідач: Чернівецька міська рада, третя особа: ОСОБА_2 , апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 листопада 2023 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради, третьої особи ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивовано тим, що є донькою та єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 , як за законом, так і за заповітом від 17 липня 2017 року. ЇЇ батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 229,5 кв.м., в тому числі житловою площею 94 кв.м., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №731013600:12:002:1130; земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0596 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер №7310136300:12:002:1130; транспортний засіб марки «Фольксваген кадді», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вона, у визначений Законом термін, звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю у позивача оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно. Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Просила суд, визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 229,5 кв.м., в тому числі житловою площею 94 кв.м., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №731013600:12:002:1130; земельну ділянку, що розташовано по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0596 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер №7310136300:12:002:1130; транспортний засіб марки «Фольксваген кадді», 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третьої особи ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 229,5 кв.м., в тому числі житловою площею 94 кв.м., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №731013600:12:002:1130; земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0596 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер №7310136300:12:002:1130; транспортний засіб марки «Фольксваген кадді», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на майно та враховуючи ту обставину, що позивач позбавлена можливості у інший спосіб визнати за собою право власності на спадкове майно. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона перебувала з ОСОБА_3 , до його смерті, у фактичних шлюбних відносинах та проживали з спадкодавцем у житловому будинку АДРЕСА_1 , а тому позивачка не може бути єдиним спадкоємцем, оскільки ОСОБА_2 , як дружина ОСОБА_3 , має обов`язкову частку у спадковому майні.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.45). 17 липня 2017 року ОСОБА_3 було складено заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Блауш Н.З. Згідно заповіту, ОСОБА_3 усе своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право заповів своїй доньці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17). ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Постановою державного нотаріуса Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. від 07 вересня 2023 року №557/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку із тим, що нею не було надано державній нотаріальній конторі належним чином оформлених оригінальних документів, що підтверджують належність на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3 спадкового майна, які є необхідними для вчинення нотаріальної дії. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до положень ст. ст. 367, 368 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття5 ЦПК України). Згідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно зі статтями1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217,1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців. У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємицею є ОСОБА_1 ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Постановою державного нотаріуса Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. від 07 вересня 2023 року №557/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із тим, що нею не було надано державній нотаріальній конторі належним чином оформлених оригінальних документів, що підтверджують належність на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3 спадкового майна, які є необхідними для вчинення нотаріальної дії. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Пунктами 1.2, 4,12, 4,14, .4,15, 4.18 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 року за № 296/5, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що підтверджують право власності на майно, що належить спадкодавцю. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка подала заяву про прийняття спадщини. Внаслідок відсутності правовстановлюючих документів про право власності на спадкове майно, позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, а тому позов підлягає задоволенню. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що апелянт перебувала з ОСОБА_3 , до його смерті, у фактичних шлюбних відносинах та проживали з спадкодавцем у житловому будинку АДРЕСА_1 , а тому, як дружина ОСОБА_3 , має обов`язкову частку у спадковому майні. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 20 січня 2022 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на половину спадкового майна. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на половину спадкового майна відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 не доведено факту проживання її з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у період з 1980 року по день смерті останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та набуття вищенаведеного переліку рухомого та нерухомого майна у спільну сумісну власність. Згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Такі обставини є преюдиціальними фактами, їх преюдиціальність заснована на юридичному механізмі набрання судовим рішення законної сили, відповідно до якого виникає заборона оспорювати в іншому процесі встановлені у цьому рішенні факти. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21). Оскільки, ОСОБА_2 не доведено факту проживання її з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а отже у неї не виникло право на спадкування спірного майна. Щодо клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи. Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору за відсутності учасника справи. З матеріалів справи убачається, що ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2024 справу призначено до розгляду у приміщенні Чернівецького апеляційного суду на 27 березня 2024 року на 11-00 год., сторони були повідомлені засобами електронного зв`язку. 25 березня 2024 року ОСОБА_2 надіслала до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи. 27 березня 2024 року відкладено розгляд справи на 12 годину 17 квітня 2024 року у зв`язку з клопотанням ОСОБА_2 16 квітня 2024 року ОСОБА_2 повторно надіслала до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи передбачені процесуальним законом строки розгляду справи, повторність звернення позивача до суду з клопотаннями щодо відкладення справи, виклад позиції апелянта у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку наведеним ОСОБА_2 підставам для відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за її відсутності. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловлений в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 755/20287/21. Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 19 квітня 2024 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: О. О. Одинак Н.Ю. Половінкіна