Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/15163/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/15163/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 17 квітня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , за участю: секретаря судового засідання: Кушнір В. В., представника позивача: Юрченка Т.П., представників відповідачів: Муслевського А.А., Зажирка Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тульчинської міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови ОСОБА_2 в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення 51 (позачергової) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 06.09.2023 року №2517 "Про припинення повноважень секретаря Тульчинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_1 "; - визнати протиправним та скасувати розпорядження Тульчинської міської ради від 06.09.2023 року №0703-400 "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити позивача на посаді секретаря Тульчинської міської ради з 07.09.2023 року; - стягнути з Тульчинської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; - допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць; - стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 51 (позачергової) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 06.09.2023 року №2517 "Про припинення повноважень секретаря Тульчинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано розпорядження Тульчинської міської ради від 06.09.2023 року №0703-400 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради з 07.09.2023 року. Стягнуто з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.09.2023 по 17.01.2024 в сумі 103975,60 гривень. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення з 07.09.2023 року ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради. Не погоджуючись з судовим рішенням, Тульчинська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У судовому засіданні представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали та просила її задовольнити. Також, представником Тульчинської міської ради подано клопотання, яке підтримане представником голови Тульчинської міської ради, про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/1200/24. Представник позивача про задоволення апеляційної скарги та клопотання про зупинення провадження заперечив, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність. Протокольною ухвалою суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням 1 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради № 5 від 26.11.2020 обрано ОСОБА_1 секретарем Тульчинської міської ради 8 скликання. Так, на 51 (позачерговій) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради прийнято рішення від 06.09.2023 за №2517 "Про дострокове припинення повноважень секретаря Тульчинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_1 ". Розпорядженням Тульчинського міського голови від 06.09.2023 №07-03-400 відповідно до рішення 51 (позачергової) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради прийнято рішення від 06.09.2023 за №2517, керуючись пунктами 19,20 частини четвертої статті 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" звільнено ОСОБА_1 у зв`язку із достроковим припиненням повноважень 06.09.2023 на підставі п.4 ст. 50 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" за порушення присяги посадової особи місцевого самоврядування та абз. 2 ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Підставою дострокового припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 відповідно до оскаржуваного рішення 51 (позачергової) сесії Тульчинської міської ради 8 скликання № 2517 від 06.09.2023 зазначено: керуючись п.4 ч.1 ст.26, 4.5 ст.50, ч.3 ст.59, ст.ст.74-76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.3,4,8,11, аб3.2 ч.1 ст.20, ст.23 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст.18,81 Регламенту Тульчинської міської ради, Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року №158 із змінами, за порушення загальних правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування по факту, який мав місце за його особистої участі та участі його сім`ї 14 липня 2023 року в с.Степашки Гайсинського району на березі р. Південний Буг під час святкування дня народження, з активним поширенням відеоролику у прямому ефірі соціальних мереж «facebook» та «Instagram» з танцями та веселощами під живу музику музичного гурту на замовлення, зміст якого вказує на неповагу посадової особи до суспільних відносин в умовах військового стану, вчиненого у роковину вшанування пам`яті загиблих під час російського ракетного удару по цивільній інфраструктурі Вінниці 14 липня 2022 року, яка забрала життя великої кількості мирних жителів, що не сприяє зміцненню авторитету та позитивній репутації органу місцевого самоврядування, з яким посадова особа перебуває у трудових відносинах, констатуючи, що зазначена подія набула широкого розголосу, викликала значне обурення громадян, в т.ч. серед депутатського корпусу, та створила суспільний резонанс в громаді, що тим самим підірвало авторитет, позитивну репутацію і довіру до міської ради. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись нормами чинного законодавства дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Так, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування наведені в Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-IIІ (Закон №2493-IIІ). Статтею 1 Закону №2493-ІІІ визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Відповідно до ст. 2 Закону №2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Згідно з ст. 3 Закону №2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №2493-ІІІ виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом. Частиною 1 ст. 50 Закону №2493-ІІІ визначено, що секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Відповідно до ч. 5 ст. 50 Закону №2493-ІІІ повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч. 2 ст. 59 Закону №2493-ІІІ). Тобто, повноваження секретаря міської ради можуть бути достроково припинені, зокрема, за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування більшістю депутатів від загального складу міської ради. В свою чергу, посада секретаря ради є виборною, на яку особа обирається міською радою, а тому, при визначенні підстав і критеріїв, як обрання на посаду, так і звільнення з неї (дострокового припинення повноважень) відповідна рада має певну дискрецію (розсуд) у вирішенні цих питань. При цьому, здійснення таких дискреційних повноважень, як дострокове припинення повноважень секретаря ради, має відбуватися в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України). Правова (справедлива) процедура, яка спрямована на справедливе ставлення суб`єкта владних повноважень до особи, якраз передбачає вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. У разі відсутності таких вимог, які й власне виступають критеріями правомірності дій суб`єкта владних повноважень у спеціальних законах, такими критеріями якраз можуть виступати приписи частини другої статті 2 КАС України, які спрямовані на обмеження дискреції суб`єкта владних повноважень. Згідно ст. 8 Закону №2493-ІІІ основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави. Відповідні обов`язки посадової особи органу місцевого самоврядування узгоджуються з текстом Присяги, яку, згідно вимог статті 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", складають особи, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці 2 ч. 1 ст. 10 цього Закону). Тобто, громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці 2 ч. 1 ст. 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки» (ч.1 ст.11 Закону № 2493-III). Статтею 20 Закону №2493-III визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Тобто, порушення Присяги посадовою особою місцевого самоврядування - є окремою та самостійною підставою припинення публічної служби. Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки посадової особи органу місцевого самоврядування закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, посадова особа органу місцевого самоврядування покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння посадовою особою органу місцевого самоврядування проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги посадовою особою органу місцевого самоврядування при виконанні своїх службових обов`язків. Вона має на меті в загальному порядку публічно зобов`язати публічну особу у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов`язують таку особу дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. Таким чином, порушення Присяги слід розуміти як скоєння службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Отже, звільнення за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування може мати місце лише тоді, коли така посадова особа скоїла проступок проти інтересів служби та який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до "носія влади", що, як наслідок, призводить до приниження органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення прийнятої ним Присяги, за умов якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. Тобто, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 року у справі №1340/5975/18 та від 29.01.2020 року у справі №452/1661/16-а. Так, оскаржуване рішення містить посилання на абзац 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", як на підставу припинення повноважень ОСОБА_1 як секретаря міської ради. В той час, висновок відповідача про порушення Присяги зводиться лише до присутності ОСОБА_1 на святкуванні дня народження третьої особи, яке відбувалося за участі музичного гурту в с. Степашки Гайсинського району у день вшанування пам`яті загиблих під час російського ракетного удару по цивільній інфраструктурі Вінниці 14 липня 2022 року. Слід зазначити, що оскаржуване позивачем рішення не містить чіткого формулювання суті та обставин допущеного позивачем дисциплінарного проступку і зводиться фактично до засудження дій позивача, які полягають у присутності на святкуванні дня народження третьої особи та констатуючи при цьому порушення Присяги посадових осіб місцевого самоврядування. При цьому, в оскаржуваному рішенні відсутній будь-який документ, який містить і конкретизацію, в чому саме полягає порушення ОСОБА_1 . Присяги посадової особи місцевого самоврядування крім загальних фраз про те, що позивач таким вчинком підриває авторитет міської ради, репутацію депутатів та органу місцевого самоврядування, з яким посадова особа перебуває у трудових відносинах. Крім того, на відео на якому було зафіксовано участь позивача 14.07.2023 року на святкуванні дня народження третьої особи, відсутні будь-які дії з боку позивача, які б призводили до приниження авторитету служби в органах місцевого самоврядування, підривали б довіру суспільства до служби в органах місцевого самоврядування. Так, позивач не заперечував, що разом зі своєю дружиною був присутній на святкуванні дня народження своєї знайомої, однак на його думку поведінка жодним чином не вказувала на дії, що призводили до приниження авторитету служби в органах місцевого самоврядування чи підривали б довіру суспільства до служби в органах місцевого самоврядування. При цьому, трансляцію прямого ефіру, яка мала суспільний резонанс в громаді, здійснював не позивач, останній був лише присутній на такому святкуванні та своїми діями не порушив правил етичних норм поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Таким чином, вказаним відео жодним чином не доведено того факту, що ОСОБА_1 порушив етичні (моральні) норми, що, як наслідок, є підставою для припинення його повноважень як секретаря Тульчинської міської ради за порушення Присяги. Щодо тверджень апелянта про те, що звільнення позивача належало до дискреційних повноважень ради, то суд першої інстанції вірно врахував в даному випадку правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові № 766/6695/16-а від 02 червня 2020 року, згідно з якими реалізуючи будь-які виключні повноваження, суб`єкт влади повинен діяти з неухильним дотриманням всіх норм чинного законодавства, що прямо передбачено як статтею 19 Конституції України, так і статтею 7 спеціального Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". При цьому, хоча визначення виду дисциплінарного стягнення під час прийняття рішення суб`єктом призначення є його дискреційними повноваженнями, однак Європейський суд з прав людини сформував позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. Таку позицію щодо меж дискреції суб`єкта владних повноважень неодноразово підтримувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/619/18, від 04 лютого 2020 року у справі № П/9901/871/18), а також Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 2040/7713/18. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, Тульчинська міська рада Тульчинського району Вінницької області, вирішуючи питання про припинення повноважень секретаря Тульчинської міської ради, діяла необґрунтовано, оскільки, приймаючи відповідне рішення, не навела достатніх підстав для припинення повноважень секретаря, що саме по собі вказує на його протиправність. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Порядок № 950). Пунктами 11, 12, 13, 14 Порядку № 950 передбачено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування; 3) звертатися із клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати в письмовій формі зауваження до проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися до суб`єкта призначення або керівника органу в письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про рішення, прийняте за результатами розгляду клопотання, письмово повідомляється особі, стосовно якої проводиться службове розслідування; 6) користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого нею представника. За результатами службового розслідування комісія з проведення службового розслідування складає акт. У разі наявності обґрунтованих пропозицій про притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія з проведення службового розслідування пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законом. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення комісія з проведення службового розслідування повинна враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності. Під час ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може висловити свої зауваження, які додаються до акта. За результатами розгляду акта службового розслідування суб`єкт призначення або керівник органу приймає в десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення. За результатами службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законом. Відтак, прийняттю рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", має передувати службове розслідування, у висновку якого повноважна комісія з проведення службового розслідування повинна обґрунтовано встановити обставини вчиненого проступку з покликанням на докази, які їх підтверджують. Верховний Суд у постанові від 02.06.2020 року у справ №766/6695/16-а дійшов висновку, що передумовою звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Звільняючи позивача за порушення Присяги, Тульчинська міська рада повинна була вжити всіх передбачених чинним законодавством заходів з метою встановлення всіх обставин порушення, його наслідків, а також врахування обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення. Такі обставини суб`єктам владних повноважень при прийнятті рішень про звільнення особи за порушення Присяги належить встановлювати висновком службового розслідування. Проте, при звільненні позивача службове розслідування, проведення якого регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, не призначалося і не проводилося. Враховуючи викладене вище, а також правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача, що проведення службового розслідування передбачено як можливість, а не обов`язок. Крім того, із матеріалів справи встановлено, що на 48 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради її голова висував пропозицію щодо проведення службового розслідування відносно секретаря Тульчинської міської ради ОСОБА_1 , проте така пропозиція не була підтримана більшістю голосів депутатів, про що свідчать наявні в матеріалах справи результати поіменного голосування депутатів відповідної ради. Таким чином, у даному випадку відносно позивача не була дотримана процедура звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування, оскільки не отримано від ОСОБА_1 пояснення та не проведено службове розслідування, що також є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення 51 (позачергової) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 06.09.2023 за №2517 та розпорядження міського голови від 06.09.2023 № 0703-400 «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді секретаря Тульчинської міської ради 8 скликання», з 07.09.2023. Крім того, згідно з ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Так, порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (Порядок №100). Відповідно до абзаців 3, 4 п. 2, п. 8 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно з п. 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Згідно довідки Тульчинської міської ради №04-06-4192 від 12.12.2023 року середньоденна заробітна плата позивача за липень-серпень становить 1094,48 грн. Так, час вимушеного прогулу позивача становить 95 робочих днів, а саме з 07.09.2023 (наступний робочий день за днем звільнення) по 17.01.2024 року включно (день ухвалення судом рішення у справі), а тому сума, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, становить 104975,60 гривень. Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Крім того, у апеляційних скаргах не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Тульчинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2024 року. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.