Постанова Київський апеляційний суд № 754/14726/23

Постанова Іменем України 22 квітня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/1676/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року про повернення позовної заяви в складі судді Сенюти В. О. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , У С Т А Н О В И В: 18 жовтня 2023 року Деснянським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Також судовим наказом стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 267,40 грн. 01 листопада 2023 року ОСОБА_3 , посилаючись на те, що з квітня 2023 року донька проживає разом з ним, що підтверджується довідкою з місця проживання, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 , подав до суду заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати судовий наказ. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року заяву ОСОБА_3 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами задоволено та скасовано судовий наказ з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу. Вирішено питання про судові витрати та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не врахував того, що місце проживання дитини не є тією обставиною, яка не була відома ОСОБА_3 на день винесення судового наказу, а відтак не відноситься до нововиявлених обставин в розумінні статті 423 ЦПК України. Судом не взято до уваги, що докази, які нібито підтверджують проживання дитини разом з батьком, здобуті останнім вже після винесення судового наказу, а викладена в таких доказах інформація не відповідає дійсності та спростовується іншими матеріалами справи. Вказувала, що дитина проживає разом з нею. А зміна дитиною місця проживання в подальшому або виникнення будь-яких інших обставин, що впливають на право отримання аліментів, є підставою для зменшення їх розміру або припинення відповідного права, але не підставою для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами. Також в обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції безпідставно поклав на неї судові витрати ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу під час розгляду заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, оскільки матеріали справи не містять належних доказів понесення таких витрат. За наведених обставин просила скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, та залишити в силі судовий наказ від 18 жовтня 2023 року. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на ухвалу суду від 06.12.2023 в порядку письмового провадження без виклику сторін, що підтверджується звітом про доставку на електронну адресу її представника ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження (а. с. 163-165). ОСОБА_3 також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду від 06.12.2023 в порядку письмового провадження без виклику сторін, що підтверджується розпискою про отримання копії апеляційної скарги (а. с. 161). Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_3 подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні скарги, а ухвалу залишити без змін, посилаючись на те, що дитина проживає разом з ним і такі докази він не міг подати до суду під час розгляду заяви про видачу судового наказу, оскільки у відповідності до вимог процесуального закону суд не повідомляє боржника про розгляд заяви, а вже надсилає копію судового наказу разом з копією заяви стягувача аліментів. ОСОБА_1 скористалася своїм право та подала відповідь на відзив, в якій посилаючись на безпідставність заперечень боржника, просила її апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційного оскарження та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що боржник надав докази проживання дитини разом з ним, які не міг надати під час розгляду заяви про видачу судового наказу, з огляду на особливий порядок розгляду такої заяви, у зв'язку з чим дійшов висновку про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами та ухвалення нового судового рішення про відмову у видачі судового наказу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав. Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Так, згідно вимог частин першої, другої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до частини восьмої статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Оскільки судовий наказ від 18 жовтня 2023 року, виданий Деснянським районним судом міста Києва, відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, то такий судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України. Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, § 27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_3 посилався на те, що з квітня 2023 року донька проживає разом з ним, але такі докази він не міг подати до суду з огляду на те, що заява про видачу судового засідання розглядається судом без повідомлення стягувача та боржника. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підтвердження факту проживання доньки разом з ним надав суду довідку №19/10 від 19.10.2023 про склад сім'ї, видану Обслуговуючим кооперативом "Власна квартира 1" (а. с. 25). В даній довідці зазначено, що до складу сім'ї ОСОБА_3 проживаючих з квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , входить донька ОСОБА_4 . Також ОСОБА_3 надав Акт від 19.10.2023 про фактичне проживання осіб, з якого вбачається, що ОСОБА_3 разом зі своєю донькою ОСОБА_4 з квітня 2023 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 26). Порядок розгляду судами заяв про видачу судового наказу врегульовано Розділом ІІ ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 167 ЦПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, беручи до уваги особливий порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, визначеного частиною першою статті 167 ЦПК України, зокрема те, що розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника про такий розгляд, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні питання за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , останній не міг надати докази того, що донька ОСОБА_4 на момент звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу судового наказу не проживала разом з матір'ю, а відтак обґрунтовано взяв до уваги такі докази та дійшов правильного висновку про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами з ухваленням нового судового рішення про відмову у видачі судового наказу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що на день винесення судового наказу ОСОБА_3 міг подати докази щодо місця проживання дитини. До того ж, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_1 про проживання доньки разом з нею. Так, надана ОСОБА_1 копія договору оренди квартири від 01.07.2023 не є належним доказом на підтвердження проживання доньки з нею, оскільки в п. 2 даного договору зазначено, що проживання орендаря ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_4 є лише метою договору. Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив надані ОСОБА_1 копію договору купівлі-продажу, згідно якого остання придбала ліжко, та виписку по рахунку, зазначивши, що такі докази не підтверджують факт проживання дитини разом з нею. Щодо наданих ОСОБА_1 скриншотів листування з месенджера Телеграм, то суд першої інстанції теж правильно вказав на те, що це неналежний доказ проживання доньки з матір'ю, оскільки з нього не видається можливим встановити учасників листування. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами. Доводи апеляційної скарги, що докази проживання дитини з ОСОБА_3 останнім було здобуто після винесення судового наказу не можуть бути підставою для скасування ухвали, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 звернулася 14 жовтня 2023 року, а 18 жовтня 2023 року видано судовий наказ. Також з матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2023 року ОСОБА_3 отримав копію судового наказу та заяву з додатками, а як вже вказувалося вище станом на 19.10.2023 був наявний акт про фактичне місце проживання доньки з батьком. Таким чином, не зайшли свого підтвердження доводи скаржника про фактичну відсутність доказів проживання дитини разом з ОСОБА_3 на день винесення судового наказу. Крім того, колегія суддів зауважує, що оскаржуючи ухвалу суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наводить обставин та доказів на їх підтвердження щодо проживання дитини разом з нею, а лише посилається на те, що зміна дитиною місця проживання є підставою для зменшення розміру аліментів або припинення в особи відповідного права на отримання аліментів. Щодо доводів апеляційної скарги про незгоду з ухвалою суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_3 на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу долучив наступні докази: Договір №47 про надання правничої допомоги адвокатом від 01.11.2023, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Бабенко О. А.; Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01.11.2023; Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АЕ №1178552 від 01.11.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордера №47 від 01.11.2023 В додатковій угоді №1 ОСОБА_3 та адвокат Бабенко О. А. погодили, вартість юридичних послуг, наданих адвокатом становить 5 000 грн. Суд першої інстанції врахувавши надані ОСОБА_3 докази на підтвердження понесення витрат та застосувавши положення, ст. 133, 137, 141 ЦПК України дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. При цьому, суд першої інстанції з посиланням на судову практику Верховного Суду правильно вказав на те, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження їх обсягу та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено. Крім того, колегія суддів також враховує, що звертаючись до суду першої інстанції із запереченнями на заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 не зазначила доводів незгоди із заявленим ОСОБА_3 розміру витрат на правничу допомогу та не наводила аргументів щодо необхідності зменшення такого розміру. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 369, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ,- залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська