Ухвала ККС ВС № 646/2782/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2024 року м. Київ справа № 646/2782/23 провадження № 51 - 2141 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року, встановив: За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК. Рішенням Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання. ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону захисником не дотримано, оскільки, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону, ОСОБА_4 у касаційній скарзі не навела обґрунтування допущення судом апеляційної інстанції таких порушень норм права, які могли б тягнути за собою скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до норм, передбачених статтею 438 КПК, з огляду на зміст положень статей 370, 404, 412, 413, 420 цього Кодексу. При цьому, вказуючи у касаційній скарзі на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, захисник ОСОБА_4 своїх тверджень належним чином не обґрунтовує, не наводить доводів щодо явної несправедливості призначеного ОСОБА_5 покарання з огляду на положення ст. 414 КПК та не вказує достатніх аргументів для застосування ст. 75 КК із врахуванням встановлених судом обставин, які б можна було визнати підставами для скасування або зміни судового рішення на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК. Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції. Такі вимоги мають узгоджуватися із приписами ст. 436 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення. Проте, у прохальній частині касаційної скарги, захисник ОСОБА_4 просить змінити вирок апеляційного суду призначивши покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК, звільнивши засудженого від відбування призначеного покарання строком на 3 роки або скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, однак такі вимоги є неконкретними та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК, якою визначені повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а відтак підлягають уточненню. Крім цього, для забезпечення участі засудженого ОСОБА_5 під час касаційного розгляду, про що зазначає захисник у своїй скарзі, на адресу касаційного суду має найти відповідна заява (клопотання) засудженого, або у будь-якій іншій формі висловлене особисте прохання останнього щодо здійснення касаційного розгляду за його участю. У відповідній заяві необхідно уточнити як саме особа бажає взяти участь у касаційному розгляді - особисто або ж шляхом організації відеоконференції. Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 без руху і встановити семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків. У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3