Постанова Одеський апеляційний суд № 522/2194/24

Номер провадження: 33/813/1048/24 Номер справи місцевого суду: 522/2194/24 Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В. Доповідач Толкаченко О. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.04.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Соколовської Є.Р., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2024 року, - ВСТАНОВИВ: зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнутий судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. Обставини справи встановлені судом першої інстанції Постановою суду першої інстанції встановлено, що 28 січня 2024 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A4», н/з НОМЕР_1 , у м. Одесі, по вулиці Фонтанська дорога, біля будинку №67«А», із ознаками наркотичного сп`яніння. На вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погодившись із зазначеною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та стягнути з УПП в Одеській області моральну шкоду в сумі 30 000 грн. Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що: 1)в порушення вимог ч.2 ст.266 КУпАП огляд проводився без залучення двох свідків; 2)на долучених відеозаписах не зафіксовано, що за кермом автомобілю перебував саме ОСОБА_1 ; 3)направлення ОСОБА_1 на огляд на місці зупинки транспортного засобу не складалось; 4)відеозйомка події не велась безперервно до її завершення. Позиції учасників апеляційного розгляду В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух Відповідно до положень п.2) розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п.4) розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п.12) розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №731265, з фабули якого убачається, що 28 січня 2024 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A4», н/з НОМЕР_1 , у м. Одесі, по вулиці Фонтанська дорога, №67«А» з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді камеру 473680 (а.с.1). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В протоколі зазначено, що громадянину ОСОБА_1 були роз`ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол був власноруч підписаний ОСОБА_1 . При цьому в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноруч зазначив: - «Згідно з тим, що я був у нічному наряді в ніч з 27.01.24 по 28.01.24, в мене може бути почервоніння очей, огляд пройду в другий назначений раз, так як поспішаю на сп». Вказаними письмовими поясненнями громадянин ОСОБА_1 фактично підтвердив той факт, що в день та час розглядаємих подій він, на пропозицію поліцейського, відмовився пройти огляд на стан сп`яніння. Апеляційний суд зазначає, що досліджений протокол про адміністративне правопорушення повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом, який підтверджує винуватість ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я КНП - «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння. В результаті огляду проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук Від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився (а.с.4). З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом були досліджені відеозаписи з реєстратора встановленого на патрульному автомобілі та нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні розглядаємого правопорушення. На відеозаписі назва файлу «ОСОБА_1 731265.MP4» зафіксовано, як патрульний автомобіль рухається по вул. Фонтанська дорога в м. Одесі та переслідує автомобіль «Audi A4», н/з НОМЕР_1 , після чого зупиняє його. Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейські зупинили автомобіль під його керуванням безпідставно. Так, пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Серед превентивних заходів ст.31 Закону України «Про національну поліцію» визначено, зокрема такий захід як зупинення транспортного засобу. Частинами 1, 2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» наведений вичерпний перелік випадків, коли поліцейський має право зупинити транспортний засіб. Зокрема пункт 2) ч.2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» встановлює , що поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту. Автомобіль «Audi A4», яким керував ОСОБА_1 нерозмитнений на території України та був на іноземній реєстрації н/з НОМЕР_1 , а отже у поліцейських були всі передбачені законом підстави для зупинки та перевірки такого автомобілю. Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу. У зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також впроваджуватися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб. На переконання апеляційного суду, в умовах правового режиму воєнного стану, поліцейські мали право зупинити автомобіль під керуванням ОСОБА_1 з метою перевірки документів водія транспортного засобу, встановлення його особи, тощо. На другому відеозаписі назва файлу «ААД 731265 ОСОБА_1 ст.130 КУПАП» зафіксовані події, вже безпосередньо після зупинки автомобіля «Audi A4». Оцінюючи зовнішній вигляд та поведінку ОСОБА_1 апеляційний суд вважає, що у стороннього спостерігача дійсно могли виникнути об`єктивні підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного, або наркотично сп`яніння. ОСОБА_1 поводив себе вкрай агресивно, погрожував поліцейським, штовхав їх, виражався нецензурною лайкою, вимагав викликати на місце події представників військової служби правопорядку. В свою чергу поліцейські не піддавались провокаціям, поводили себе чемно. На неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 неодноразово відмовився. При цьому поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження медичного огляду і про те, що в такому випадку відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, саме за фактом відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 вимагав викликати на місце події представників військової служби правопорядку. З цього приводу поліцейський роз`яснили ОСОБА_1 про те, що саме посадові особи органів Національної поліції уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 про те, що відеозапис не здійснювався безперервно, а отже він не може бути визнаний допустим доказом апеляційний суд визнає необґрунтованими, з огляду на те, що на відеозаписах зафіксовані всі обставини, які є предметом доказування у даній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не були залучені свідки, які б підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння апеляційний суд відкидає. Так, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Оскільки поліцейські під час фіксації правопорушення застосовували технічні засоби, залучення у даному випадку свідків не вимагалось та не було обов`язковим. Доводи про те, що на долучених відеозаписах не зафіксовано, що за кермом автомобілю перебував саме ОСОБА_1 апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 жодного разу не заперечував вказаний факт. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 наголошував, що командуванням військової частини, в якій він проходить службу, його вже було притягнуто до відповідальності за вчинене правопорушення. Вказані доводи апеляційний суд визнає неспроможними. Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Згідно статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП. За таких обставин, лише суд першої інстанції за місцем вчинення правопорушення, наділений повноваженнями розглядати дану справу відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього відповідне адміністративне стягнення. Суд апеляційної інстанції наділений повноваження переглянути постанову суду першої інстанції та прийняти остаточне рішення у справі, яке не підлягає оскарженню. В свою чергу командир військової частини такими повноваженнями не наділений і командуванням ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності на за ст.130 КУпАП, а за самовільне залишення військової частини. Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем. Пунктом 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. На відеозаписі нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції зафіксована неадекватна та некоректна поведінка ОСОБА_3 , під час спілкування з поліцейськими, яка не відповідала обстановці, що безумовно порушує його авторитет, як солдата ЗСУ, що є неприпустимим. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Апеляційний суд визнає докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 28 січня 2024 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Вищевказані докази, поза розумним сумнівом доводять, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, беручи до уваги те, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд першої призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко