Постанова Волинський апеляційний суд № 2-939/2001

Справа № 2-939/2001 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/471/24 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 квітня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюдк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І., представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_1 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2024 року , В С Т А Н О В И В: Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2001 року в цивільній справі № 2-939/2001 задоволено заяву ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною та вирішено визнати ОСОБА_4 , 1977 року народження, недієздатним. Вказане судове рішення набрало законної сили. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2023 року в цивільній справі № 161/18299/23 постановлено звільнити від обов`язків опікуна недієздатного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 28.02.2024 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду із за змістом якої просив суд роз`яснити рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2001 року в частині визначення строку його дії щодо визнання недієздатним ОСОБА_4 та роз`яснити чи це рішення діє безстроково у відповідності до норми ст. 260 ЦПК України в редакції станом на 13.03.2001 року (ЦПК України затверджений Законом від 18.07.1963 (1500-06) ВВР, 1963, № 30, ст.464). Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною - відмовлено. Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною і необґрунтованою, заявник, в інтересах якого діє його представник, подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та роз`яснити рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зміст судового рішення в цивільній справі № 2-939/2001, про роз`яснення якого просить заявник, є зрозумілим, не містить положень, які б викликали суперечності щодо його розуміння, а тому таке рішення додаткового роз`яснення не потребує. Крім того, заявником не додано доказів того, що при виконанні зазначеного рішення виникли труднощі при його виконанні чи окремі його положення є не зрозумілими. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2001 року в цивільній справі № 2-939/2001 задоволено заяву ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною та вирішено визнати ОСОБА_4 , 1977 року народження, недієздатним. Згідно з частиною першою, другою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. При цьому не підлягають роз`ясненню судові рішення, ухвалені судом у межах наданих йому повноважень з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії. В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`яснення підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. Аналізуючи зміст судового рішення в цивільній справі № 2-939/2001, про роз`яснення якого просить заявник, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що воно є зрозумілим, не містить положень, які б викликали суперечності щодо його розуміння, а тому таке рішення додаткового роз`яснення не потребує. З матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що на підставі вказаного рішення опікун недієздатного ОСОБА_4 - ОСОБА_3 понад двадцять років виконувала свої обов`язки, тобто рішення виконувалось та не виникало з приводу його змісту жодних питань та подвійного тлумачення. Зміна процесуального закону, щодо вирішення того чи іншого питання, не може слугувати підставою для роз`яснення судового рішення, що ухвалено на підставі положень Закону, які були змінені. Конституцією України, діючим ЦК та ЦПК України визначено дію актів цивільного законодавства у часі. Також необхідно зауважити, що ОСОБА_2 не додано доказів та необґрунтовано того, що при виконанні судового рішення про визнання недієздатним ОСОБА_4 виникли труднощі при його виконанні, внаслідок чого відбулось порушення законних прав та інтересів недієздатного або ж його опікуна. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи та надавши їм належну правову оцінку, правильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення відповідає вимогам закону. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, окрім того доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, які викладені в заяві про роз`яснення судового рішення, відповідь на які були надані судом першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий-суддя: Судді :