Постанова 4824 № 373/205/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 373/205/23 Головуючий у суді І інстанції Залеська А.О. Провадження № 22-ц/824/1573/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 квітня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної події, в с т а н о в и в: У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь 41 678,85 грн на відшкодування матеріальних збитків, 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, понесені судові витрати у розмірі 2 247,20 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу, складання звіту оцінки) у розмірі 13 535,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 по вул. Київській в с. Чирське Бориспільського району Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля марки «ВАЗ-21081» р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «SCODA KAROQ», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , винним у скоєнні якої визнано відповідача постановою суду 08 листопада 2022 року. Внаслідок ДТП належний позивачу на праві власності транспортний засіб «SCODA KAROQ», 2021 року випуску, зазнав механічних пошкоджень. Частина матеріальних збитків, пов`язаних з відновленням пошкодженого автомобіля, а саме 67 783,25 грн позивачу відшкодувало Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МСТБУ), оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 при керуванні відповідним транспортним засобом не була застрахована. Водночас, дійсні втрати на відновлення (ремонт) транспортного засобу позивач поніс на загальну суму 70 308,65 грн, з яких: 69 083,00 грн - вартість робіт та матеріалів, сплачених ТОВ «Інтерциклон» за ремонт автомобіля; 690,80 грн - комісія банку за перерахування цих коштів; 534,85 грн - вартість палива, використаного на поїздку до СТО та назад. З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача, понесені ним витрати на відновлення (ремонт) пошкодженого транспортного засобу в сумі 2 525,40 грн, що непокрита страховим відшкодуванням (70 308,65 грн - 67 783,25 грн). Крім цього, позивач зазначав, що автомобіль «SCODA KAROQ», 2021 року випуску, придбаний ним в салоні, яким він користувався трохи більше півтора року, після ремонту втратив товарну вартість, яка згідно оцінки спеціаліста становить 39 152,70 грн. Страхове відшкодування за втрату товарної вартості (далі - ВТВ) спеціальним законом не передбачено, а тому просив також стягнути і цю суму з відповідача. Також позивач вказував на спричинену йому моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, якої він зазнав внаслідок наступних факторів: по перше, від стресової ситуації в момент неправомірних дій відповідача (момент зіткнення у задню частину його автомобіля); по друге, від душевних переживань по факту пошкодження його практично нового автомобіля, який він ретельно вибирав в салоні і, придбавши, доглядав та беріг його; по третє, від того, що більше місяця він змушений був чекати завершення ремонту, що додало ряд незручностей у звичний ритм його життя та побут; по четверте, відповідач вперто не бажав досудового врегулювання спору, навіть за умов поступки позивача, що змусило його звертатись за правовою допомогою, приїздити в судові засідання, додатково переживати в очікуванні захисту своїх прав. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 40 987,30 грн, з яких: 1 299,75 грн - вартість відновлювального ремонту, непокрита страховим відшкодуванням; 534,85 грн - витрати на використання палива для поїздок до станції технічного обслуговування; 39 152,70 грн - втрата товарної вартості автомобіля. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 15 647,20 грн, з яких: 2 147,20 грн - судовий збір; 3 500,00 грн - вартість проведення оцінки матеріального збитку; 10 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Овсієнка Ю.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, стягнувши з нього на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 1 299,75 грн як вартість відновлювального ремонту, непокрита страховим відшкодуванням, 534,85 грн витрат на використання палива для поїздок до станції технічного обслуговування, 1 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач наполягав на тому, що долучений до позовної заяви звіт № 10/12/22 від 14 грудня 2022 року про оцінку вартостізбитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути використаний судом для визначення суми ВТВ, яка підлягає стягненню. Відповідач заявляв клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи, однак суд у її призначенні безпідставно відмовив. Твердження суду, що сторона відповідача взагалі не визнала суму втрати товарної вартості автомобіля не відповідає дійсності. Представник відповідача неодноразово наголошував на невірності звіту оцінювача щодо підрахунку вказаної суми і що вона є завищеною, не заперечуючи при цьому її наявність. Проаналізувавши звіт оцінки № 10/12/22 відповідач вважає, що ні акт виконаних робіт № 1ВР0011015 від 29 грудня 2022 року ТОВ «Інтерциклон», ні рахунок № 1ВР0010331 від 03 листопада 2022 року, які надані позивачем, не стали предметом його дослідження та у звіті ніяким чином не враховані. Поза увагою суб`єкта оціночної діяльності залишився факт заміни пошкоджених деталей, які не мають ніякого відношення до складових кузова та оперення, на нові, що прямо та безпосередньо впливає на визначення величини втрати товарної вартості КТЗ. Є загальновідомим і логічним твердження про те, що якщо винуватець ДТІІ відшкодував придбання та заміну пошкодженої деталі на нову (комплектуючі), то стягувати фактично подвійно з винуватця ще й втрату товарної вартості є безпідставним. У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що долучений до позовної заяви звіт № 10/12/22 від 14 грудня 2022 року про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого КТЗ не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не міг бути використаний судом для визначення суми ВТВ, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача. Також стверджує, що визнаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що відсутність у відповідача коштів на відшкодування збитків не можна ототожнювати з небажанням відшкодувати шкоду у добровільному порядку. Суд не взяв до уваги, що саме відповідач був ініціатором досудового врегулювання спору. Доводи відзиву на позовну заяву щодо моральної шкоди залишились судом першої інстанції не оціненими. Присуджена сума відшкодування суперечить принципу добросовісності, розумності і справедливості, а також становить непропорційний баланс між заподіяною шкодою. Отже, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля та моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу позивач в особі представника - адвоката Кравченко І.О. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надав належну оцінку наявним доказам та обставинам справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час дослідження доказів судом було ретельно досліджено звіт № 10/12/22 від 02 листопада 2022 року, заслухано пояснення обох сторін щодо наявності порушень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, але всі доводи представника відповідача не знайшли свого підтвердження. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний звіт є належним та допустимим доказом підтвердження розміру заподіяної шкоди позивачу, а тому необхідності у призначенні судової експертизи не має. Крім того, проведення судової експертизи потребує додаткових витрат, які у позивача відсутні. Також необхідно врахувати, що розмір заподіяної шкоди не відноситься до обставин, для встановлення яких обов`язково призначається судова експертиза в порядку статті 105 ЦПК України. Отже, зважаючи на всі вищевикладені обставини у їх сукупності, законним є висновок суду першої інстанції про те, що у даній справі відсутня потреба у призначенні судової транспортно-товарознавчої експертизи. Доводи апеляційної скарги про те, що оцінка всіх пошкоджень, які отримані транспортним засобом під час ДТП, має здійснюватись на дату події, є безпідставним, оскільки суперечить частині абзацу 2 частини першої статті 1192 ЦК України та не ґрунтується на вимогах статей 3, 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пункту 32 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 та вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна чи від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. В даних нормах відсутня вимога про те, що «оцінка всіх пошкоджень, які отримані транспортним засобом під час ДТП, має здійснюватись на дату події», як про це стверджує скаржник. Спростовуючи твердження відповідача про те, що суд безпідставно відхилив його доводи про застосування підпункту «е» пункту 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, позивач зазначає, що відповідач при цьому не враховує зміст всього підпункту «е» п. 8.6.2 Методики в редакції станом на 31 травня 2022 року. Так, відповідно до цього підпункту Методики величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо: потрібна заміна окремих складників, що не потребують пофарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо). Якщо, крім зазначених складників, пошкоджено складові кузова та оперення, розрахунок величини ВТВ повинен ураховувати всі пошкодження складників у комплексі. Отже, дане твердження представника відповідача є безпідставним та суперечить підпункту «е» п. 8.6.2 Методики в редакції станом на 31 травня 2022 року. Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля «SCODA KAROQ», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23 березня 2021 року (а.с. 14). 24 жовтня 2022 року по вул. Київськійв с. Чирське Бориспільського району Київської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ-21081», р/н НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «SCODA KAROQ», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. В результаті даної ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 за фактом вищевказаної ДТП було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 15-22). На місці ДТП, після перевірки документів поліцейський виніс відносно ОСОБА_1 постанову від 24 жовтня 2022 року про притягнення його до відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП, а саме за невиконання пункту 2.1 ґ) ПДР України та керування транспортним засобом «ВАЗ-21081», р/н НОМЕР_1 , без договору (полісу) обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 23). 26 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чирське Бориспільського району Київської області, та одночасно подав заяву про виплату йому відшкодування оціненої шкоди в результаті ДТП з участю транспортних засобів «SCODA KAROQ», р/н НОМЕР_2 , та «ВАЗ-21081», р/н НОМЕР_1 (а.с. 31-38). МТСБУ надало доручення ТОВ «Незалежна експертна компанія» відповідно до умов договору № 20/03 від 01 листопада 2020 року на виконання робіт по страховій справі № 87412, а саме провести огляд транспортного засобу «SCODA» з номерним знаком НОМЕР_2 , який зазнав пошкоджень у ДТП 24 жовтня 2022 року, визначити ринкову вартість КТЗ на момент ДТП та вартість відновлювального ремонту із зазначенням включення або не включення в розрахункову суму податку на додану вартість (а.с. 130). 03 листопада 2022 року на виконання доручення МТСБУ відповідальною особою - суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 проведено огляд належного позивачу транспортного засобу та складено звіт № 137/М/2022 про оцінку вартості відновлювального ремонту «SCODA KAROQ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП. Згідно висновку оцінювача ринкова вартість автомобіля «SCODA KAROQ», 2021 року випуску, на день ДТП (24 жовтня 2022 року) складає 1 355 920,20 грн; вартість відновлювального ремонту без ПДВ станом на день оцінки (02 листопада 2022 року) визначена в сумі 59 218,80 грн; вартість відновлювального ремонту (з урахуванням фізичного зносу) з ПДВ - 67 846,56 грн (а.с. 127-133). Позивач звернувся до ТОВ «Інтерциклон» по питанню проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «SCODA KAROQ», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_2 , та отримав рахунок № НОМЕР_4 від 03 листопада 2022 року про те, що фактичний розмір витрат за роботи та матеріали для ремонту пошкодженого автомобіля становитиме 69 083,00 грн (а.с. 24). На підставі звіту № 137/М/2022 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу МТСБУ здійснило розрахунок розміру регламентної виплати у справі № 87412, яка належить власнику КТЗ марки «SCODA KAROQ» з номерним знаком НОМЕР_2 (а.с. 30). 22 листопада 2022 року позивач отримав від МТСБУ суму відшкодування (без урахування ПДВ) у розмірі 59 218,80 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_2 , відкритому в АТ «Ощадбанк» в частині безготівкового зарахування коштів по справі № 87412, ТЗ НОМЕР_2 (а.с. 27). 24 листопада 2022 року позивач через АТ «Ощадбанк» перерахував на рахунок ТОВ «Інтерциклон», відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», зазначену в рахунку від 02 листопада 2022 року суму 69 083,00 грн за роботи та матеріали на відновлення пошкодженого автомобіля «SCODA KAROQ», р/н НОМЕР_2 , що підтверджується копією квитанції. Також згідно цієї квитанції позивач оплатив комісію банку у розмірі 690,80 грн (а.с. 25). 25 листопада 2022 року позивач здав на ремонт пошкоджений автомобіль «SCODA KAROQ», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_2 , а 29 грудня 2022 року забрав цей автомобіль з ремонту, про що був складено та підписано акт виконаних робіт № ІВР0011015 від 29 грудня 2022 року між ТОВ «Інтерциклон» та ОСОБА_2 (а.с. 41). 13 січня 2023 року позивач подав до МТСБУ заяву про відшкодування йому ПДВ після фактичного відновлення автомобіля (а.с. 45). 23 січня 2023 року МТСБУ виплатило позивачу додаткову суму на відшкодування ПДВ у розмірі 8 564,45 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку ТВБВ № 10026/849 від 26 січня 2023 року - виплата по справі № 87412 (а.с. 21-28). Додані до позовної заяви докази щодо витрат на паливо для поїздки автомобілем «SCODA KAROQ», р/н НОМЕР_2 , від місця проживання ОСОБА_2 (с. Велика Каратуль Бориспільського району) до місця знаходження СТО - ТОВ «Інтерциклон» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 3) та назад свідчать про те, що на ці поїздки витрачено дизельне пальне об`ємом 9,7 л. вартістю 534,85 грн (а.с. 46-57). Позивач в досудовому порядку звертався до завдавача шкоди ОСОБА_1 по питанню відшкодування йому матеріальних збитків, непокритих страховим відшкодуванням (регламентною виплатою). На це 09 грудня 2022 року відповідач надав письмову пропозицію ОСОБА_2 про готовність відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн та висловив незгоду з визначеною позивачем сумою 25 000,00 грн, як величина втрата товарної вартості автомобіля «SCODA KAROQ», р/н НОМЕР_2 , після відновлювального ремонту, пославшись на відсутність документу, який підтверджує втрату товарної вартості належного позивачу транспортного засобу внаслідок його пошкодження при ДТП 24 жовтня 2022 року (а.с. 81-82). 12 грудня 2022 року позивач уклав договір № 02/12/22 із суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 , замовивши в останнього оцінку вартості матеріального збитку з врахуванням ВТВ, нанесеного власнику КТЗ «SCODA KAROQ», р/н НОМЕР_2 (а.с. 77). Згідно висновків суб`єкта оцінювальної діяльності ФОП ОСОБА_3 , викладених у звіті № 10/12/22 від 14 грудня 2022 року, вартість матеріального збитку нанесеного власнику колісного транспортного засобу «SCODA KAROQ», 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зазнав пошкоджень у ДТП 24 жовтня 2022 року, станом на 02 листопада 2022 року становить 106 967,25 грн, з яких: 67 814,55 грн - вартість відновлювального ремонту; 39 152,70 грн - величина втрати товарної вартості (а.с. 58-77). Порівняльний аналіз звіту № 137/М/2022 від 03 листопада 2022 року про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «SCODA KAROQ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконаного на замовлення МТСБУ, та звіту № 10/12/22 від 14 грудня 2022 року про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ, виконаного на замовлення ОСОБА_2 , свідчить про те, що визначена оцінювачем станом на 02 листопада 2022 року вартість відновлювального ремонту (з ПДВ) в сумі 67 814,55 грн згідно звіту № 137/М/2022 є складовою частиною матеріального збитку, якого зазнав позивач як власник пошкодженого КТЗ, що визначена оцінювачем у звіті № 10/12/22 також станом на 02 листопада 2022 року та складається з двох складників: вартості відновлювального ремонту (67 814,55 грн) та величини втрати товарної вартості (39 152,70 грн). За складання звіту № 10/12/22 від 14 грудня 2022 року ОСОБА_2 сплатив виконавцю ФОП Василенко В.І. 3 500,00 грн, перерахувавши ці кошти на вказаний ним рахунок у АТ КБ «ПриватБанк», про що свідчить квитанція, видана АТ «Ощадбанк» від 13 грудня 2022 року на суму 3 535,00 грн, з яких 35,00 грн комісія банку (а.с. 79-80). 20 грудня 2022 року позивач направив відповідачу пропозицію відшкодувати частину визначеної у звіті матеріальної шкоди, яка не увійшла до регламентної виплати МТСБУ, в тому числі і величину ВТВ - 39 152,70 грн та 5 000,00 грн моральної шкоди (а.с. 83-85). Таку пропозицію відповідач не прийняв, а тому 26 січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до адвоката Кравченко І.О. з метою отримання професійної правничої допомоги для підготовки справи до розгляду в суді, про що було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 86). Задовольняючи позов в частині відшкодування ВТВ і оцінюючи доводи сторін з цього питання, суд першої інстанції відхилив аргументи представника відповідача, що величина ВТВ пошкодженого транспортного засобу має бути визначена на дату ДТП (24 жовтня 2022 року), оскільки в контексті визначення поняття «втрата товарної вартості», наведеного у пункті 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів ВТВ - це умовна величина зниження ринкової вартості відновленого КТЗ після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Суд дійшов висновку, що оцінка суми матеріального збитку, з включенням до неї величини ВТВ пошкодженого транспортного засобу, правильно визначена спеціалістом оцінювачем у звіті № 10/12/22 від 14 грудня 2022 року, з врахуванням обсягу відновлювальних робіт, їх вартості та вартості складників і матеріалів за цінами на момент проведення відповідного дослідження (02 листопада 2022 року), що первинно проводилось на замовлення МСТБУ, про що тим самим оцінювачем був складений звіт № 137/М/2022 від 03 листопада 2022 року, однак лише в частині оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Твердження представника відповідача, що у спеціаліста не було підстав, передбачених підпунктом 8.6.1 Методики для нарахування ВТВ, з посиланням на те, що згідно протоколу технічного огляду пошкодженого транспортного засобу частина деталей підлягала заміні на нові також були оцінені судом першої інстанції. Так, у підпункті 8.6.1 Методики визначено загальне правило, що величина ВТВ нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Це правило у співвідношенні з другим реченням підпункту 8.6.2 е) Методики слід розуміти таким чином, що якщо є потреба проведення робіт з відновлення щонайменше однієї складової частини КТЗ, а також якщо пошкоджено складові кузова та оперення, величина ВТВ повинна розраховуватись. З огляду на викладене, з урахуванням 2021 року випуску належного позивачу автомобіля марки «SCODA KAROQ», його ринкової вартості на момент ДТП (до отримання пошкоджень), характеру та обсягу спричинених пошкоджень, в тому числі і складників кузова, які описані у протоколі технічного огляду, місцевий суд вважав правомірним нарахування ВТВ суб`єктом оцінювальної діяльності та включення відповідної величини до загальної суми матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу - ОСОБА_2 . Суд не вбачав підстав піддавати сумніву грошову величину ВТВ (39 152,70 грн), визначену у звіті № 10/12/22 про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ. Твердження представника відповідача, що суб`єкт оцінювальної діяльності у формулу обрахунку ВТВ включив величину Свр - 67 814,55 грн (вартість відновлювального ремонту), яка по сумі складників нібито не відповідає ремонтній калькуляції, не знайшло підтвердження. При дослідженні цього питання судом виявлено неправильний арифметичний підхід представника відповідача та неправильне тлумачення складників відповідного показника, наведених в ремонтній калькуляції. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу довелось пережити певний стрес та душевні хвилювання через вимушену участь у події самого зіткнення транспортних засобів, тобто в момент взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки. Також неможна заперечувати, що позивач пережив душевні хвилювання через протиправне пошкодження відповідачем належного йому, не так давно придбаного коштовного майна. Більше трьох з половиною місяців від дня ДТП, з 24 жовтня 2022 року і до дня звернення до суду з цим позовом (14 лютого 2023 року) позивач вимушений був витрачати свій час та докладати додаткових зусиль для вирішення питань щодо відшкодування заподіяних йому збитків, що також внесло корективи в його плани та у звичний ритм життя. Думки та переживання з цього приводу, через небажання відповідача відшкодувати матеріальні збитки в добровільному порядку, були прийняті судом як критерії моральної шкоди. Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Між сторонами існує спір, що виник з деліктного зобов`язання про відшкодування шкоди власнику пошкодженого майна (транспортного засобу) винною особою - заподіювачем шкоди, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову і моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України). За частиною третьою статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України). Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент його пошкодження (знищення) або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відносини у цій сфері регламентує також Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Згідно зі статтями 29, 32 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик або МТСБУ не відшкодовує. У відповідності до 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Таким чином, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики). Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ. Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сстатей 22, 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Подібні правові висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19) та від 07 квітня 2021 року у справі № 757/29950/14-ц (провадження № 2/755/1997/23). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо відшкодування втрати товарної вартості пошкодженого транспортного засобу, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу підлягає стягненню з відповідача як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є повністю аналогічними аргументам відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку у своєму рішенні, досить детально обґрунтувавши чому він не погодився із доводами відповідача щодо нарахування ВТВ при заміні пошкоджених деталей з посиланням на вимоги Методики. Отже, з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи відповідача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у визначеному розмірі 4 000,00 грн. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц). Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Судом встановлено, що внаслідок ДТП позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з пошкодженням не так давно придбаного коштовногомайна, неможливістю певний час користуватися ним, порушенні звичайного способу життя, необхідності докладати додаткових зусиль для його нормалізації та здійснення заходів для відновлювального ремонту транспортного засобу. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що неправомірними діями винуватця ДТП позивачу завдано моральну шкоду та правильно визначив її розмір в сумі 4 000,00 грн, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, а також зважаючи на те, що позивач пережив емоційний стрес, витрачав час та зусилля, які були необхідні для відновлення попереднього стану майна. Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні і розумінні спірних правовідносин та положень чинного законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для зміни рішення суду шляхом зменшення розміру стягнутої немайнової шкоди до суми 1 000,00 грн. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його зміни з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України. Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року у даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана Д.О. Таргоній