Постанова 4824 № 760/4446/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року місто Київ. Справа №760/4446/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8304/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировська О.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року (у складі судді Козленко Г.О., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ВСТАНОВИВ У квітні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Компані Фінанс», у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 15 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф, зареєстрований в реєстрі за №20852, про звернення стягнення з ОСОБА_2 . В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що оспорюваний нотаріальний напис вчинено за кредитним договором, за яким заборгованість нарахована після спливу трьох років з моменту виникнення права вимоги. Посилалася також на те, що приватний нотаріус вчинила виконавчий напис на кредитному договорі, не посвідченому нотаріально. Крім того, вказувала на те, що виконавчий напис вчинений з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки у розпорядженні нотаріуса не було всіх документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис від 15.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. та зареєстрований у реєстрі за №20852, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 30 994,57 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», на користь ОСОБА_2 , судовий збір в розмірі 1488,60 грн. Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_3 , діючи в інтересах особи, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 , 15 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду прямо вплинуло на майнові права та інтереси скаржника. Вказує, що 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» укладено Договір про відступлення права вимоги № РтК/1-ЮО від 01.07.2022 року, відповідно до якого всі права та обов`язки за договором № 00006005094464 від 18.12.2013 року, укладеним з ОСОБА_2 , перейшли до ТОВ «КОМПАНІ ФІНАНС». Того ж дня між ТОВ «КОМПАНІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір №01/07, відповідно до умов якого всі права та обов`язки за Договором № 00006005094464 від 18.12.2013 року, укладеним з ОСОБА_2 та на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий документ, перейшли до ОСОБА_1 . Тому вважає, що з 01.07.2022 року належним кредитором за кредитним договором № 00006005094464 від 18.12.2013 року, який має право вимоги до ОСОБА_2 , є саме ОСОБА_1 і лише він є належним відповідачем у цій справі. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, вказує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Скаржник та його представник в судове засідання не з`явились, про судове засідання повідомлялись належним чином, 05.04.2024 року направили до Київського апеляційного суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Треті особи, відповідач чи їхні представники у судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що 15.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. видано виконавчий напис №20852 про стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитним договором № 00006005094464 від 18.12.2013, укладеним з АТ «Дельта Банк», ідентифікаційний код юридичної особи 34047020, правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги за кредитними договорами № 340/К від 23.03.2018 року є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість за період з 23.03.2018 по 07.04.2021 в сумі 30 994,57 грн. 13.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шарковим О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП №68142756 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса №20852 від 15.06.2021, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 30 994,57 грн. Як вбачається з виконавчого напису від 15.06.2021, зареєстрованого за №20852, сума заборгованості складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 29 790,46 грн та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 4,34 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що із змісту виконавчого напису, як і з інших письмових доказів, не вбачається, що нотаріусу стягувачем було подано засвідчену виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Щодо наявності обов`язкових підстав для скасування рішення місцевого суду В оцінці законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції колегія суддів в першу чергу звертає увагу на те, що апеляційна скарга в цій справі подана ОСОБА_1 , тобто особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України). Законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. Таким чином суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Обґрунтовуючи наявність права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, ОСОБА_1 посилається на те, що з липня 2022 року він є кредитором за кредитним договором, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов якого і було видана оспорюваний у цій справі виконавчий напис нотаріуса. Оскільки вказані доводи скаржника знайшли своє документальне підтвердження, то наявні підстави для висновку, що ухвалення 06 березня 2023 року рішення місцевим судом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 як нового кредитора ОСОБА_2 за кредитним договором № 00006005094464 від 18.12.2013. Тому рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року підлягає обов`язковому скасуванню з підстав, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦК України, а справа - перегляду апеляційним судом у повному обсязі з ухваленням нового рішення по суті спору. Щодо підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано: визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.

2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21). У справі, яка переглядається, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 15червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Тому відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису мали подаватися: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Оскільки укладений між банком та позивачкоюкредитний договір№ 00006005094464 від 18.12.2013 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду який викладено, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19 (провадження № 61-20408св21), від19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21 (провадження № 61-5756св22). Крім того, за змістом кредитного договору№ 00006005094464 від 18.12.2013 термін його дії складає 48 місяців, тому граничною датою виникнення права вимоги у банку щодо всієї суми кредиту є 18.12.2017. Водночас виконавчий напис вчинено 15.06.2021, тобто більш ніж через три роки з дня виникнення у кредитора права вимоги, що в силу приписів статті 88 Закону України «Про нотаріат» є додатковою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Щодо доводів апеляційної скарги та визначення належного відповідача у справі В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що його як нового кредитора не було залучено до участі в справі, що свідчить про пред`явлення позову до неналежного відповідача та наявність підстав для відмови в задоволенні позову. Колегія суддів у контексті наведеного вважає за необхідне зазначити, що ухвалення місцевим судом рішення про права та інтереси особи, яка не брала участі в справі, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою такої особи, проте не може вважатися автоматичною передумовою для ухвалення апеляційним судом нового рішення саме про відмову в задоволенні позову. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, особа, яка не брала участі в справі, має навести аргументи, які, на її думку, є підставою для відмови в задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 посилається виключно на пред`явлення нею позову до неналежного відповідача. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та постановляє рішення щодо суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Водночас матеріалами справи підтверджується, що позов ОСОБА_2 пред`явлено в квітні 2022 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Саме ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є особою, в інтересах якої приватний нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис, а також особою, яка була кредитором позивачки на момент її звернення до суду з цим позовом. На переконання колегії суддів, належність відповідача визначається саме на момент пред`явлення позову до суду. Станом на квітень 2022 року порушення своїх прав ОСОБА_2 пов`язувала з виданням нотаріусом виконавчого напису в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке і було кредитором за спірним кредитним договором. Подальше (після відкриття провадження у цій справі) відступлення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прав вимоги за укладеним із позивачкою кредитним договором на користь ТОВ «КОМПАНІ ФІНАНС», яке, в свою чергу, відступило такі права на користь фізичної особи ОСОБА_1 , не свідчить про подання позивачкою позову до неналежного відповідача. Колегія суддів ураховує положення статті 516 ЦК України про те, що заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а також приймає до уваги, що заміна відповідача в цій справі здійснена судом першої інстанції за заявою первісного кредитора - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на проміжного кредитора - ТОВ «КОМПАНІ ФІНАНС», яке, в свою чергу, не повідомило ані боржника, ані суд першої інстанції про те, що в день отримання права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_2 відступило таке право ОСОБА_1 . Така процесуальна поведінка кредиторів після пред`явлення ОСОБА_2 позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, безумовно не може створювати для позивачки таких негативних наслідків, як відмова в задоволенні позову з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача. Натомість права ОСОБА_1 як нового кредитора ОСОБА_2 у такій ситуації підлягають захисту шляхом прийняття його апеляційної скарги до розгляду та надання йому можливості навести доводи та аргументи на спростування висновків суду першої інстанції щодо неправомірності видання нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, будь-яких аргументів щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , окрім помилкового тлумачення скаржником норм процесуального права щодо визначення належності відповідача у справі, апеляційна скарга не містить. Тому колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року - скасувати та ухвалити нове. Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», правонаступником прав та обов`язків якого є ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити. Визнати виконавчий напис від 15.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною та зареєстрований у реєстрі за №20852, щодо звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованості в розмірі 30 994,57 грн таким, що не підлягає виконанню. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.В. Желепа Судді О.Ф. Мазурик О.В. Немировська