Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/1140/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/1140/24 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 295/1140/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Полонця С.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом та просила збільшити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Богунського районного суду м. Житомира на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму до з 2/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття. В обгрунування позовних вимог вказала, що рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області у справі № 272/718/16 від 29.07.2016 шлюб між нею та відповідачем розірвано. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/15046/15 від 21.01.2016 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Позивач вказала, що з часу ухвалення вказаного рішення суду її матеріальне становище погіршилося. Разом з нею за місцем її реєстрації проживають батьки та бабуся, які мають мінімальний заробіток та пенсію. А тому вона змушена фінансово допомагати їм. Крім того, з нею проживає молодший син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого, у зв`язку з його віком, вона витрачає значну частину заробітної плати. При цьому, старший син потребує значно більше коштів на своє утримання, він відвідує музичну школу, секцію плавання, додатково займається із репетитором з математики, лікується у стоматолога-ортодонта. Вказала, що у ОСОБА_6 було діагностовано розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, рекомендовано призначення асистента вчителя, у зв`язку з чим він щотижня відвідує психолога та періодично психіатра. Вказала, що батько рідко бачиться із сином, а тому його виханням вона займається сама. Зазначила, що розмір аліментів на утримання сина є надто малим та не задовольняє потреби сина. Виходячи із наведеного, просила задовольнити її позовні вимоги. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що нею було додано чисельну кількість доказів, які встановлюють щомісячні витрати на дитину в сумі 7000 8 000 грн. Наголошує, що відповідач має можливість платити аліменти у більшому розмірі, оскільки працює далекобійником та отримує значний дохід. Ще раз наголошує, що її матеріальне становище змінилося з підстав, які визначені в позовній заяві. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що сторони є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с. 11). Відповідно до копії свідоцтва про народження від 26.10.2021 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком записаний ОСОБА_7 (а.с. 12). За адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , її діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання та копіями паспортів (а.с. 8,14, 13, 16-17). Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.01.2016 року по справі №295/15046/15-ц, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 19 жовтня 2015 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.19-20). Із копії витягу з постанови лікарської комісії від 19.01.2024 №2 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагноз: невротичні реакції, істеричні реакції, гіперактивність із дефіцитом уваги, опозиційно-протесними реакціями (а.с. 15). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставини, передбачені статтею 192 СК України, з якими Закон пов`язує вирішення питання щодо зміни розміру аліментів, а тому позов не підлягає до задоволення у повному обсязі. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22. Звертаючись до суду з позовом про зміну (збільшення) розміру аліментів, ОСОБА_1 посилалася на те, що її матеріальне становище погіршилося, оскільки разом із нею проживає ще один малолітній син, її батьки, бабуся, яким вона надає постійну допомогу, а син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує значно більших коштів на своє утримання, оскільки відвідує музичну школу, секцію з плавання, додатково займається із репетитором із математики, відвідує стоматолога-ортодонта та психолога. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дозволяє дійти висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Виходячи із наведеного, місцевий суд, дослідивши зібрані у справі докази на основі внутрішніх переконань з точки зору їх достовірності, повноти, неупередженості, достатності дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_1 доводи щодо зміни її сімейного і матеріального стану не знайшли свого підтвердження в контексті наявності підстав для задоволення позовних вимог. Так, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що доводи ОСОБА_1 про те, що вона фінансово допомагає бабусі та батькам, які працюють, у задоволенні їхніх потреб, нічим не підтверджені та не свідчать про зміну матеріального стану позивача. Колегія суддів наголошує, що батьки позивачки працюють та отримують заробітну плату, що також свідчить про їх матеріальну забезпеченість. Той факт, що вони отримують мінімальну заробітну плату, не свідчить про те, що на даний час вони потребують матеріальної допомоги ОСОБА_1 і на неї вказаний обов`язок покладено в установленому законом порядку (наприклад, судовим рішенням). Крім того, законом не передбачено обов`язок ОСОБА_1 щодо утримання її бабусі, за наявності у неї дітей, на яких такий обов`язок може бути покладено у випадках, передбачених ст. 202 СК України. Обґрунтовуючи як позовну заяву, так і апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилалася на недостатність аліментів, які стягуються з відповідача для забезпечення потреб дитини, яка відвідує музичну школу, секцію плавання, додатково займається із репетитором з математики, лікується у стоматолога-ортодонта, відвідує психолога та періодично психіатра, у зв`язку із чим несе щомісячні витрати на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 7000 8000 грн. Разом з тим, місцевий суд правильно вказав, що обов`язок батька брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо), встановлений статтею 185 СК України і є окремою підставою для стягнення таких витрат, а не підставою для збільшення розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.01.2016 року по справі №295/15046/15-ц, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини доходу відповідача, що визначено сімейним законодавством як достатній розмір аліментів на утримання однієї дитини. До того ж, законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення, що забезпечується частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак права дитини на належне утримання не порушуються. Апеляційний суд наголошує, що обов`язок по утриманню дитини не може бути покладено виключно на батька з огляду на принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, передбачений статтею 141 СК України. Права дитини на належний і достатній рівень розвитку зі сторони батька забезпечений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.01.2016 року по справі №295/15046/15-ц. Питання необхідності стягнення додаткових витрат на дитину може бути вирішено в порядку ст. 185 СК України, як обґрунтовано зазначив районний суд. Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження у неї дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів без підтвердження погіршення її матеріального становища. До того ж, як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у нього є батько, який також зобов`язаний його утримувати. Водночас позивачкою не доведено належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 79-81 ЦПК України, що син ОСОБА_10 перебуває виключно на її утриманні, що ставить іншу дитину ОСОБА_6 , у нерівне становище порівняно із ним. Додані ОСОБА_11 до позову копії квитанцій безумовно не свідчать про те, що вказані витрати понесені на утримання лише сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не свідчать про його постійну потребу у вказаній позивачкою в апеляційній скарзі сумі щомісячно. Таким чином, у справі судом не встановлено наявність будь-якої з двох підстав для зміни розміру аліментів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонами надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384,389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: