Постанова Чернігівський апеляційний суд № 743/1995/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 18 квітня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 743/1995/23 Головуючий у першій інстанції Кравчук М. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/643/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. Позивач: Акціонерне товариство «Універсал банк» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Кравчук М.В.), ухвалене об 11 год. 43 хв. у смт Ріпки, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року АТ «Універсал банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22 травня 2019 року у розмірі 60 131,46 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що відповідач на підставі укладеного договору отримав кредит у розмірі 30 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . ОСОБА_1 грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами своєчасно не надавав (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), у зв`язку з чим станом на 27 серпня 2023 року вся заборгованість за кредитом стала простроченою. На «пуш» повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості ОСОБА_1 не відреагував. На підставі зазначеного розмір відповідача перед позивачем станом на 08 жовтня 2023 року становить 60 131,46 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 60 131,46 грн, заборгованість за пенею 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2024 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 22 травня 2019 року у розмірі 60 131,46 грн, а також судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконується зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту. Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що всі кредитні умови (зобов`язання) позичальником відповідно до графіку платежів погашено повністю. Відповідачем було знято (використано) з картки загалом за період з 22 травня 2019 року по 29 червня 2023 року 379 873,16 грн, а зараховано (внесено) на картковий рахунок 386 363,07 грн. Крім того, позивачем з картки ОСОБА_1 в односторонньому порядку було знято (списано) відсотки за використання кредитного ліміту в розмірі 28 071,73 грн, а тому різницею між отриманими і повернутими коштами банку є 43 561,64 грн в якості переплачених. Відповідач вважає, що борг за тілом кредиту в розмірі 60 131,46 грн це нараховані відсотки за відповідний період користування карткою, які було нараховано та стягнуто зі сплачених коштів під виглядом відсотків, в той час як сплачені кошти не йшли на погашення тіла кредиту. За доводами ОСОБА_1 , жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. Також вказує, що до позовної заяви не надано жодних даних про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачу, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки тощо. ОСОБА_1 посилається, що надана до суду виписка з його рахунку не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості в галузі кредитування, оскільки таким доказом є первинні бухгалтерські документи. Крім того, відповідач зазначає, що в анкеті-заяві від 22 травня 2019 року процентна ставка не зазначена і в ній відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ч.2 ст.1054 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч.3 ст.11 Закону україни «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За матеріалами справи встановлено, що 22 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Дана анкета-заява містить анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, також у ній зазначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Крім того вказано, що, підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомлений та отримав примірники вищезазначених документів в мобільному додатку, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису (п. 6). Відповідно до п. 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Згідно із розрахунком заборгованості за договором №б/н від 22 травня 2019 року, укладеним між Універсал Банк та ОСОБА_1 , станом на 08 жовтня 2023 року загальний розмір заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 60 131,46 грн (а.с.6-7). Довідкою про наявність рахунку від 18 січня 2024 року підтверджено, що відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_2 , тип рахунку - чорна картка, валюта рахунку UAH, статус картки - активна до 07/24 (а.с.104). Згідно з довідкою АТ «Універсал банк» про розмір встановленого кредитного ліміту ОСОБА_1 22 травня 2019 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5 000 грн, який згодом змінювався, а станом на 21 січня 2022 року становив 4 000 грн (а.с.105). Банком було надано виписку по рахунку відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, що, у свою чергу, свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом з подальшою його зміною (а.с.73-103). З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено, що між сторонами 22 травня 2019 року було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі. Як вбачається із виписки про рух коштів по картковому рахунку, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору та не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача, як не спростовано і розрахунку заборгованості та її відсутності. Відповідно не заслуговують на увагу твердження відповідача, що сам по собі факт наявності анкети-заяви не є доказом одержання кредиту, що до позовної заяви не надано даних про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачу, повідомлення йому пін-коду і строку дії картки. В матеріалах справи відсутні докази щодо оспорювання кредитного договору чи визнання його недійсним в судовому порядку. Отже суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно визначився з характером спірних правовідносин та вірно застосував норми права, і як наслідок, дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором, яка обґрунтована доказами, наявними в матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не підтверджено, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору і саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в пункті 3 анкети-заяви відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Тому відсутні підстави вважати, що відповідач не знав чи не був ознайомлений зі змістом Умов і правил надання банківських послуг. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність існування між сторонами по справі договірних обов`язань та суми боргу, яка вказана і в розрахунку заборгованості, і в позовній заяві. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач збільшив на суму заборгованості за відсотками в розмірі 28 071,73 грн, тобто до заявленої суми заборгованості за кредитом фактично входять відсотки за відповідний період користування карткою, а не надані позичальнику в користування кошти, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне. Відповідно до наданої позивачем виписки про рух коштів на рахунку відповідача баланс складає (мінус) 56 131,46 грн (а.с.73), а загальна сума заборгованості складає 60 131,46 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного відповідачем кредитного ліміту в сумі 4 000 грн (на кінець періоду) та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить 56 131,46 грн. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла вказана позивачем заборгованість. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: