Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3690/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2024 р. Справа № 480/3690/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2023, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, повний текст складено 27.12.23 по справі № 480/3690/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) , Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка полягає у не повідомленні Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях чи заходах за формою, затвердженою наказами Адміністрації ДПСУ №164-АГ від 31.03.2022, №392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 01.12.2022, за періоди з 01.07.2022 по 31.07.2022 (за весь місяць), з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 протиправною; зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) здійснити повідомлення Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях чи заходах за формою, затвердженою наказами Адміністрації ДПСУ №164-АГ від 31.03.2022, №392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 01.12.2022, за періоди з 01.07.2022 по 31.07.2022 (за весь місяць), з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023; визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, з відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, в саме витрати на правничу допомогу адвоката. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що як сторона позивача так і сторона відповідача надала суду докази, які відповідно до вимог Наказу №392-АГ підтверджують участь військовослужбовця в бойових діях та забезпеченні здійснення відповідних заходів протягом спірних періодів, в яких міститься вся необхідна та вичерпна інформація щодо участі позивача в бойових діях та забезпеченні здійснення відповідних заходів. Вказує, що судом не з`ясовано обставини щодо розміру відповідної винагороди, яка виплачувалася позивачу, а також періодів, за які така додаткова винагорода нараховувалася останньому. Стверджує, що додаткова винагорода у розмірі 70000 грн нарахована позивачу у серпні 2022 року, підлягала виплаті останньому, за безпосередню участь в бойових діях та забезпеченні здійснення відповідних заходів у липні 2022 року. Зауважує, що в той же час, додаткова винагорода в розмірі 70000 грн за прийняття безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення відповідних заходів протягом серпня 2022 року мала бути нарахована позивачу у вересні 2022 року, проте, як вбачається з розрахункових листів позивача, відповідного нарахування у вересні 2022 року не відбулося. Звертає увагу, що судом взагалі не з`ясовано обставини щодо ненарахування додаткової винагороди позивачу за прийняття участі в бойових діях та забезпеченні здійснення відповідних заходів протягом вересня 2022 року, та не неповно з`ясовано обставини щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 70000 грн у листопаді 2022 року. Щодо витрат на правову допомогу, зазначає, що докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката будуть надані суду протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходить військову службу у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Згідно розрахункових листів позивача за спірний період йому нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі по 30000 грн щомісяця. Вважаючи, що відповідачем протиправно додаткова винагорода за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі 100000 грн з розрахунку на місяць, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відповідності дій відповідача щодо нарахування і виплати грошового забезпечення (в тому числі і додаткової винагороди) позивачу у спірний період критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного часу продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова №168), якою було запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. та до 100 000,00 грн. Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022. Відповідно до п.1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 до постанови №168 від 28.02.2022 були внесені зміни, згідно з якими цю постанову доповнено пунктом 21 такого змісту: «21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 у військовослужбовців Державної прикордонної служби України, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень щомісячно, а у тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів виникло право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Водночас, право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, закріплено за керівниками відповідних міністерств і державних органів. Так, з метою врегулювання порядку і умов виплати згаданої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної прикордонної служби 30.07.2022 прийнято наказ №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168». Відповідно до пункту 1 вказаного наказу, військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення, на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Також, цим пунктом передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. За змістом пункту 2 наказу №392-АГ від 30.07.2022, вказаними заходами визначається виконання військовослужбовцем у відповідні дні: - бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; - бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; - бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; - польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; - бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; - бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; - бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; - бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником. Пунктом 4 вказаного наказу передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у вказаних бойових діях або заходах, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: - бойового наказу (бойового розпорядження); - журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); - рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Отже, системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновків про те, що у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Втім, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Як вбачається з приписів наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.02.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (термін чинності з 24.02.2022 по 31.07.2022), від 30.07.2022 №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (термін чинності з 01.08.2022 до 31.11.2022) та від 01.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (термін чинності з 01.12.2022 до 31.01.2023), виплата такої винагороди здійснюється у наступному місяці за попередній. Матеріалами справи підтверджується, що за спірний період позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі по 30000 грн щомісяця. Також, на виконання наказів ВЧ НОМЕР_1 позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 70000 грн за жовтень та грудень 2022 року, що не заперечується сторонами по справі. Звертаючись із позовом до суду, позивач просить про захист свого права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, в повному обсязі, за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023. Водночас, за твердженням відповідача, у липні 2022 року позивачу виплачено додаткову винагороду, збільшену до 70000,00 грн за 13 днів. Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 70000,00 грн, за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року відповідач вказує, що підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_5 з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » не надходили. Стосовно спірного періоду з 01.07.2022 по 31.07.2022, суд враховує, що за липень 2022 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 тис. грн, а також нараховано та виплачено додаткову винагороду із розрахунку 70 тис. в розмірі 29354,84 грн за 13 днів, що підтверджується розрахунковим листом за серпень 2022 року та наказом №445 - ОС від 07.08.2022 року. Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог за липень 2022 року, враховуючи те, що позивачу нараховано та виплачено суму додаткової винагороди за липень 2022 року у розмірі 70 тис. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Стосовно спірного періоду з 01.08.2022 по 31.08.2022, суд зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримано рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_2 про нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 70 тис. грн.. за серпень 2022 року (в п.98 зазначено позивача, кількість діб безпосередньої участі - 9 днів). Натомість, за серпень 2022 року нараховано та виплачено 30 тис. грн. згідно даних розрахункового листа у вересні 2022 року та наказу №543-ОС від 01.09.2022 року. Отже, нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 70000 грн. за серпень 2022 року не було здійснено, не взято до уваги зміст даних, які містяться в рапорті начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_2 від 03.09.2022, стосовно позивача. Щодо спірного періоду з 01.09.2022 по 30.09.2022, суд зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримано рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_2 про нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 70 тис. грн за вересень 2022 року (в п.119 зазначено позивача, кількість діб безпосередньої участі - 30 днів). Разом з тим, позивачу за вересень 2022 року нараховано та виплачено 30 тис. грн згідно даних розрахункового листа у жовтні 2022 року та наказу №655-ОС від 30.09.2022. Таким чином, нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 70000 грн за вересень 2022 року не було здійснено, не взято до уваги зміст даних, які містяться в рапорті начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_2 від 25.11.2022, стосовно позивача. Щодо спірного періоду з 01.11.2022 по 30.11.2022, суд зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримано рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_2 про нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 70 тис. грн за листопад 2022 року (в п.122 зазначено позивача, кількість діб безпосередньої участі - 30 днів). Разом з тим, за листопад 2022 року позивачу нараховано та виплачено 30 тис. грн згідно даних розрахункового листа у грудні 2022 року та наказу №889-ОС від 30.11.2022. Враховуючи зазначене, нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 70000 грн за листопад 2022 року не було здійснено, не взято до уваги зміст даних, які містяться в рапорті начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_2 від 30.11.2022, стосовно позивача. Щодо спірного періоду з 01.01.2023 по 31.01.2023, суд враховує наступне. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримано рапорт начальника НОМЕР_6 прикордонної застави НОМЕР_7 прикордонної комендатури ОСОБА_3 про нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30 тис. грн за січень 2023 року (в п. 25 зазначено позивача). За січень 2023 року позивачу нараховано та виплачено 30 тис. грн за 31 день, що підтверджується розрахунковим листом за лютий 2023 року. Судом витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : витяги з рапортів начальника ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", що надсилалися до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 Прикордонного загону ДПС України) з Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за періоди з 01.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 28.02.2023 щодо безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 військовослужбовця ОСОБА_1 ; витяги з наказів чи розпоряджень начальника 5 ПРИКЗ ДПСУ або наказів чи розпоряджень інших командирів на здійснення ОСОБА_1 бойових чергувань за періоди з 01.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 28.02.2023; витяги з рапортів, керівництва відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", направлені до НОМЕР_4 прикордонного загону (Військової частини № НОМЕР_1 ) для прийняття рішення з супровідними листами ІНФОРМАЦІЯ_2 : № 22/1586-22-вих від 24.06.2022; № 22/1744-22-вих від 05.07.2022; № 22/1745-23-вих від 05.07.2022; № 22/1814-22-вих від 09.07.2022; № 22/2215-22-вих від 04.08.2022; № 22/3706-22-вих від 03.10.2022; № 22/4287-22-вих від 05.11.2022; № 22/4452-22-вих від 16.11.2022; № 22/4812-22-вих від 29.11.2022; № 22/4934-22-вих від 04.12.2022; № 22/175-23-вих від 10.01.2023 щодо безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.07.2022 по 30.09.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 військовослужбовця ОСОБА_1 . Відповідачем, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, надано до суду відповідні копії рапортів за спірний період, але рапорти, в яких наявна інформація відносно позивача про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 70 тис. грн за січень 2023 року відсутні. Позивачем такі обставини не доведені, судом не встановлені. Судом враховується, що незважаючи на встановлений частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Будь-яких доказів участі у бойових чи спеціальних завданнях із переліку, встановленого пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №392-АГ від 30.07.2022, у спірному періоді позивач суду не надав, матеріалами справи не підтверджуються, судом не встановлено. При цьому, факт проходження позивачем служби у НОМЕР_5 прикордонному загоні не може безспірно свідчити про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Оскільки матеріалами справи не підтверджується, що відносно позивача наявні документи, які надають право для нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 70 тис. грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог за січень 2023 року. Суд вказує, що інформація про участь позивача у діях та заходах у спірний період надходила до НОМЕР_8 прикордонного загону від ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями про реєстрацію рапортів у відповідних військових частинах. Відповідні копії рапортів, а також інших доказів та письмових пояснень надано представниками відповідача ВЧ НОМЕР_1 на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів стосовно спірного періоду. За таких обставин, твердження позивача щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка полягає у не повідомленні Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_8 прикордонного загону ДПС України) про безпосередню участь позивача у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період, суд вважає недоведеними, а тому підстави для задоволення позовних вимог до Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відсутні. Надані представником позивача та відповідача до матеріалів справи документи підтверджують, що у відповідача ВЧ9953 наявні рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_4 за серпень, вересень та листопад 2022 року, в додатках до яких наявна інформація про позивача у списку для виплати додаткової винагороди в розмірі із розрахунку 70000,00 грн на місяць, зазначено період безпосередньої участі, кількість діб. Проте, з наданих до суду копій розрахункових листів не вбачається, що позивачу нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода із розрахунку 70000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах за серпень, вересень, листопад 2022 року, а також відсутнє рішення, прийняте за результатами розгляду рапорту про встановлення додаткової винагороди позивачу за серпень, вересень, листопад 2022 року відповідно до даних рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_4 за серпень, вересень, листопад 2022 року, в додатках до яких наявна інформація про позивача у списку для виплати додаткової винагороди в розмірі із розрахунку 70000,00 грн на місяць. Суд враховує, що відповідно до вимог наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України №392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 09.12.2022 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, що дає підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у бойових наказах (бойових розпорядженнях), журналах бойових дій, бойових донесеннях або постових відомостях та рапортах (донесеннях) начальника (командира) підрозділу, надання оцінки якій відноситься до компетенції відповідача ВЧ НОМЕР_1 , який отримав та має у своєму розпорядженні відповідну інформацію, що зазначена у рапортах начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_4 від 03.09.2022 року, від 25.11.2022 року та від 30.11.2022 року. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_4 про встановлення позивачу додаткової винагороди в розмірі із розрахунку 70000 грн у серпні, вересні та листопаді 2022 року є нерозглянутими. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява. Оскільки питанню щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі має передувати прийняття рішення за наслідками розгляду відповідного рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу, а рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_4 Військовою частиною НОМЕР_1 не розглянуто та будь-якого рішення начальником НОМЕР_8 прикордонного загону за наслідками їх розгляду не прийнято, суд з урахуванням вимог ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України, вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нерозгляду рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_5 від 03.09.2022 року вих. №6/2086-22 за серпень 2022 року, від 25.11.2022 року вих. №6/2362 за вересень 2022 року, від 30.11.2022 року вих. №6/2187-22 за листопад 2022 року в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у серпні, вересні та листопаді 2022 року, та зобов`язання НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України розглянути рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_5 від 03.09.2022 вих. №6/2086-22 за серпень 2022 року, від 25.11.2022 вих. №6/2362 за вересень 2022 року, від 30.11.2022 вих. №6/2187-22 за листопад 2022 року в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у серпні, вересні та листопаді 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням висновків суду. При цьому позовні вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити таку додаткову винагороду за спірний період задоволенню не підлягають, з огляду на їх передчасність. Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Відповідно до ч. 3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Натомість, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Частиною 2 ст.233 КЗпП України (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком. Водночас, відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. З огляду на викладене, строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), про що зазначено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №380/14039/22. З урахуванням наведеного суд зазначає, що на правовідносини з нарахування й виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 19.07.2022 такий строк становить три місяці, що з урахуванням дії карантину у період з 19.07.2022 по 30.06.2023, слід обчислювати з 01.07.2023. Оскільки з адміністративним позовом про нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за липень, серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду 21.04.2023 року згідно штампу вхідної кореспонденції, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат в цій частині відповідно до вимог статті 139 КАС України. Також, згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України). Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн, та зазначає, що докази розміру витрат та реальності понесених витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані суду протягом 5-ти днів з дня винесення рішення суду у справі. Водночас, такі докази не були надані позивачем суду першої інстанції, оскільки суд прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача повністю. Також, в апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі, пов`язані із розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, в саме витрати на правничу допомогу адвоката. Позивач зазначає, що докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката будуть надані суду протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення. Таким чином, на даний момент відсутні підстави для розподілу судових витрат, а саме витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі № 480/3690/23 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нерозгляду рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_5 від 03.09.2022 року вих. №6/2086-22 за серпень 2022 року, від 25.11.2022 року вих. №6/2362 за вересень 2022 року, від 30.11.2022 року вих. №6/2187-22 за листопад 2022 року в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у серпні, вересні та листопаді 2022 року. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України розглянути рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_5 від 03.09.2022 вих. №6/2086-22 за серпень 2022 року, від 25.11.2022 вих. №6/2362 за вересень 2022 року, від 30.11.2022 вих. №6/2187-22 за листопад 2022 року в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у серпні, вересні та листопаді 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко О.В. Присяжнюк