Постанова 4803 № 206/2321/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/123/24 Справа № 206/2321/22 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Макарова М.О., Ткаченко І.Ю. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,- в с т а н о в и л а: У серпні 2022 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи його тим, що 18 червня 2021 року о 08 год.30 хв. у м.Дніпро по вул.20-річчя Перемоги,29, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності руху та скоїв зіткнення з автомобілем MAZDA СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , що зупинився позаду. Внаслідок вказаного ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначали, що відповідач на момент ДТП не виконав вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, у зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_2 звернувся до них з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування. Вказували, що для визначення завданого матеріального збитку, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ними було залучено оцінювача ОСОБА_3 , за послуги якого сплачено 1 532 грн. та яким виконано оцінку майнової шкоди та складено відповідний звіт. Посилаючись на те, що на підставі наказу №3.1/5236 від 09 серпня 2021 року вони відшкодували потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 82 378,43 грн., після чого звернулися ОСОБА_1 щодо виплати зазначених сум в добровільному порядку, проте кошти відшкодовані не були, тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з нього суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 82 378,43 грн. та витрати, понесені на проведення дослідження колісного транспортного засобу у розмірі 1 532 грн. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відшкодування повинне відповідати розміру належним чином оціненої шкоди та можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру. З матеріалів справи не вбачається ким було здійснено огляд автомобіля. Довідка про розмір відшкодування складена більше ніж через місяці після ДТП. Потерпілий у ДТП автомобіль раніше вже був у ДТП. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказують, що ними дотримано законодавчо встановленого порядку при встановленні розміру матеріального збитку та при його відшкодуванні. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів цивільної справи, що 11 серпня 2020 року між СГ «ТАС» та ОСОБА_2 було укладено поліс №200899352 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого СГ «ТАС» взяло на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров`ю та шкоду, заподіяну майну. 18 червня 2021 року о 08 год.30 хв. у м.Дніпро по вул.20-річчя Перемоги,29, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки MAZDA СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , що зупинився позаду. Постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення постанови становить 850 грн., стягнуто судові витрати. На час здійснення ДТП ОСОБА_1 не мав чинного полісу страхування цивільно-правової відповідальності. 23 червня 2021 року до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, звернувся ОСОБА_2 Було складено протокол огляду транспортного засобу. Відповідно до платіжного доручення №1102512 від 12 серпня 2021 року МТСБУ було сплачено ФОП ОСОБА_3 суму 1 532 грн. за оплату послуг аварійного комісара (експерта) по справі №77013 від 20 липня 2021 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 . З копії наказу МТСБУ про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, довідки №1 від 09 серпня 2021 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та копії платіжного доручення №1102379 від 10 серпня 2021 року, МТСБУ виплатило власнику транспортного засобу марки MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхове відшкодування у розмірі 82 378,43 грн. МТСБУ направило відповідачу ОСОБА_1 письмову досудову вимогу про відшкодування витрат, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, на суму 83 910,43 грн., яка залишена без виконання. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та законності права позивача на отримання відшкодування в порядку регресу понесених ним витрат на відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Пунктом 21.1 статті 21 Закону встановлено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. При цьому, пунктом 21.4 статті 21 Закону встановлено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом. Згідно абзацу 2 пункту 22.1 статті 22 Закону вбачається, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Регламентація поведінки та порядок дій особи, яка стала учасником дорожньо-транспортної пригоди, дії МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, а також порядок прийняття рішення про здійснення регламентної виплати та порядок її виплати передбачені статтями 33-36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування(регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний:невідкладно,але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (пункт 33.1.4. статті 33 Закону). Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (пункт 34.1 статті 34 Закону). Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (пункт 34.2 статті 34 Закону). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону). У відповідності до вимог статті 36 Закону у разі визнання страховиком чи МТСБУ вимог заявника обґрунтованими, останнє приймає рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. При цьому, відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу. До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України. Згідно з вимогами статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до вимог частин першої, другої статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Приписами статті 5 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що суб`єктом оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. 10 вересня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1440 затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Пунктами 50-55 вказаного Національного стандарту №1, зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. 28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1442 затверджено Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Приписами частини шостої статті 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 та з урахуванням Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади. Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна (незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу його оцінки) передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Відповідно до вимог пункту 51 Національного стандарту №1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Разом із цим, вимогами пункту 56 Національного стандарту №1 визначено, що звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість, а також додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Як вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2021 року відбулася дорожня транспортна пригода за участю транспортних засобів марки RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та марки MAZDA СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , зважаючи на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як учасника дорожньо-транспортної пригоди, не була застрахована, водій пошкодженого транспортного засобу марки MAZDA СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 23 червня 2021 року звернувся до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, на підставі чого було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу марки MAZDA СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із фіксацією його пошкоджень, на підставі якого в подальшому було проведено звіт про оцінку вартості матеріального збитку №180621, спричиненого власнику колісного транспортного засобу, яке, зважаючи на встановлення на підставі судового рішення вини відповідача ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, та відсутності страхування своєї відповідальності, стало підставою для відшкодування 10 серпня 2021 року власнику ОСОБА_2 вартості матеріального збитку. Згідно звіту №180621 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки MAZDA СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без ПДВ складає 82 378,43 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із розміром відшкодування виплаченого власнику пошкодженого у ДТП авто та зі звітом №180621, яким було визначено суму даного відшкодування, заявив клопотання про призначення по даній справі комплексної судової автотоварознавчої експертизи. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Н.Л. щодо призначення комплексної судової автотоварознавчої експертизи задоволено частково. Призначено по справі комплексну судово-автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1. Які саме пошкодження отримав автомобіль МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок зіткнення 18 червня 2021 року?

2. Чи наявні на транспортному засобі МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , інші пошкодження, не пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 18 червня 2021 року?

3. Чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого бамперу автомобіля МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 ?

4. Яка вартість відновлювального ремонту транспортного засобу МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 18 червня 2021 року?

5. Який розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18 червня 2021 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників та зменшення товарної вартості транспортного засобу внаслідок ДТП у 2018 році? В іншій частині клопотання відмовлено. Положеннями частин першої, шостої, сьомої статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). На виконання ухвали суду від 27 липня 2023 року складено висновок експерта №1844-23 від 29 січня 2024 року. За вказаним висновком по 1 питанню: встановити у категоричній формі наявність (відсутність) отриманих пошкоджень автомобіля МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок зіткнення 18 червня 2021 року не є можливим. Вказані у матеріалах справи пошкодження переднього бамперу, гратки радіатора, панелі лівої гратки радіатора, правої передньої фари, опори попередньо могли знаходитися в зоні аварійних пошкоджень, але встановити це в категоричній формі не видається за можливе. По 2 питанню: встановити наявність (відсутність) на транспортному засобі МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , інших пошкоджень, не пов`язаних з ДТП, що мала місце 18 червня 2021 року, на вдалося за можливе. По 3 питанню: провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого бамперу МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , можливо. По 4 питанню: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мала місце 18 червня 2021 року, складала 95 988,94 грн. По 5 питанню: розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля МAZDA CX5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мала місце 18 червня 2021 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, втрати товарної вартості та з урахуванням наслідків ДТП, що відбулася у 2018 році, складав 95 988,94 грн. Тобто фактично відповідачем не спростовано факту заподіяння шкоди та її розміру. Проведеною по справі експертизою визначено розмір збитку не менший ніж на підставі звіту №180621 Таким чином, враховуючи вимоги статті 1191 ЦК України та пункту 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, враховуючи, що МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з винної в скоєнні ДТП особи в порядку зворотної вимоги сплаченого відшкодування та понесених витрат. Доводи, приведені в апеляційній скарзі, вказаних висновків не спростовують. Інші доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Макаров М.О. Ткаченко І.Ю.