Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/32514/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/32514/23 головуючий суддя І інстанції - Сидоренко Д.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року в адміністративній справі №160/32514/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними та скасуванні наказів, поновлення на посаді, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 27.07.2023 року №413 "Про застосування до працівників УПП в Дніпропетровській області ДПП дисциплінарних стягнень" в частині застосування до командира роти №2 батальйону №1 УПП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 (0007002) дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади; - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 14.08.2023 року №1030 о/с "По особовому складу", яким капітана поліції ОСОБА_1 (0007002) призначено інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №1, установивши посадовий оклад у розмірі 2400 грн. та надбавку за специфічну умови проходження служби в поліції в розмірі 2400 грн. та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади командира роти №2 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області; - поновити капітана поліції ОСОБА_1 (0007002) на посаді командира роти №2 батальйону №1 УПП в Дніпропетровській області ДПП з 14.08.2023 року. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року було відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не встановив конкретну дату початку перебігу строку та не врахував наявність поважних причин у позивача його пропуску. Зауважено, що відмова в поновлені пропущеного строку без встановлення дати початку його перебігу суперечить нормам процесуального права. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а поважні причини для його поновлення відсутні. Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного. Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Приписами ч. ч 1, 2, 3, 5 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Як свідчать встановлені обставини справи, предметом даного спору виступає визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції від 27.07.2023 року №413 "Про застосування до працівників УПП в Дніпропетровській області ДПП дисциплінарних стягнень" в частині застосування до командира роти №2 батальйону №1 УПП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 (0007002) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади та від 14.08.2023 року №1030 о/с "По особовому складу", яким капітана поліції ОСОБА_1 (0007002) призначено інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №1. Відтак, строк звернення до суду з позовом в частині оскарження наказу Департаменту патрульної поліції від 27.07.2023 року №413 становить п`ятнадцять днів, який починає обчислюватись, саме з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. В свою чергу, строк звернення до суду з позовом в частині оскарження наказу Департаменту патрульної поліції від 14.08.2023 року №1030 о/с становить один місяць, який починає обчислюватись з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при вирішенні питання відносно дотримання позивачем строку звернення до суду та можливості повернення позовної заяви останнього, обов`язковим є визначення дати, коли особа ознайомилась зі спірними наказами або мала будь-яку іншу об`єктивну можливість знати чи дізнатись про її зміст. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня її отримання шляхом надання відомостей щодо дати ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами (№413 від 27.07.2023 та від 14.08.2023 року №1030о/с). На виконання вказаної ухвали позивачем було надано клопотання про усунення недоліків та поновлення строків від 29.12.2023 р., в якому останній зазначає, що виходячи з пам`яті з наказом №413 від 27.07.2023 він ознайомився - у серпні 2023 р., а з наказом від 14.08.2023 року №1030о/с у жовтні 2023. При цьому наголосив, що докази за якими можна встановити дату ознайомлення зі вказаними наказами перебувають безпосередньо у відповідача. Як видно зі змісту ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року, суд першої інстанції не встановлював точну дату ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами, що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок обґрунтованості повернення його позовної заяви. При цьому, висновки суду першої інстанції відносно безпідставності доводів позивача щодо неповажності причин пропуску строку, за відсутності факту встановлення наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки останні фактично грунтуються на припущеннях позивача. Також, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що останній, в силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, відкривши провадження у справі та з`ясувавши усі обставини, що стосуються предмета спору, з дотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи, не позбавлений процесуального права залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, на будь-якій стадії судового процесу. Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для повернення адміністративного позову ОСОБА_1 . Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 320 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 року в адміністративній справі №160/32514/23 скасувати та прийняти нову постанову. Матеріали справи №160/32514/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 2 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко