Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/21323/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21323/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 160/21323/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100486/2 від 09.08.2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №160/21323/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІПЛЕЙ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задоволено. Судом вказано, що митним органом не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви у документах, неточності або помилки, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Суд вважав, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Суд вказав, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Суд дійшов висновку, що митний орган також не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. З цих підстав, суд вважав, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню. Не погодившись з рішенням суду, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 160/21323/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, ним під час розгляду поданих позивачем документів встановлено, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.08.2023 №03/08-23 не містить відомостей складових (митні формальності в країні експорту, тощо), згідно наданої CMR від 25.07.2023 №686079 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є DP RIVNETRANSEXPEDYTSIA, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та інші транспортні документи, у пакувальному листі від 31.07.2023 вказано номер інвойсу С/0000319 від 31.07.2023, однак декларантом надано інвойс з іншим номером від 31.07.2023 №000319/С, відповідно до рахунку від 04.08.2023 №03/08-23 сума витрат на перевезення вантажу до митного кордону України складає 69196 грн, однак згідно довідки про транспортні витрати від 04.08.2023, яка надана експедитором, сума витрат на перевезення вантажу до митного кордону України становить 60000 грн., у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 05.08.2023 статистична вартість товару становить 29117,96 EUR, однак фактурна вартість товару, наведена у інвойсі від 31.07.2023 №0000319/С становить 277717,96 EUR. Зазначає, що у зв`язку з вказаними не відповідностями ним витребувано у позивача додаткові документи, однак надані позивачем додаткові документи встановлені невідповідності не усунули. Звертає увагу, що неможливість застосувати методи визначення митної вартості 2а та 2б обумовлені відсутністю в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари, а методи 2в та 2г не застосовано з причин відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, у зв`язку з чим правомірно застосувано резервний метод. Вказує, що рахунок за транспорте перевезення від 04.08.2023 №03/08-23 виставлено за маршрутом Болонья, Італія м/п Чоп-Дніпро, Україна, однак у ЦМР місце завантаження вказано район у м. Брессана, Італія, вартість перевезення від м. Болонья до м. Брессана не включено до ціни, що є складовою митної вартості. Зазначає, що до митного оформлення не надано належних доказів проведення оплати товару, в той час як відповідно до рахунку-проформи №АО-0000324 від 03.07.2023 має бути передоплата впродовж 30 днів з дня виставлення рахунку-фактури. Скаржник звертає увагу, що він застосував резервний метод визначення митної вартості без здійснення коригування. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 11.03.2019 року між Акціонерним товариством PARISIENNE ITALIA SPA (Виробник) і ТОВ «REPLAY» LTD (Дистриб`ютор) укладений контракт №11032019-1 , за умовами якого Виробник зобов`язався продавати Дистриб`ютору продукцію для подальшої реалізації від свого імені і за свій рахунок на території у відповідності із замовленнями від Дистриб`ютора протягом строку дії угоди і у відповідності до умов контракту. Відповідно до п. 3.1. контракту відпускні ціни на продукцію від Виробника для Дистриб`ютора вказані у прайс-листах і діють на дату замовлення. Виробник час від часу має право вносити зміни в прайс-листи, про що повинен повідомити у письмовій формі Дистриб`ютора. Ціни, які діють на момент підписання даної угоди, дійсні до 31 грудня 2019. В подальші роки ціни можуть бути підвищені кожного року максимум на 5%. Пунктом 4.1 контракту встановлено, що продукція поставляється на умовах самовивозу ЕХ WORKS (франко фабрика).Точна адреса місця отримання продукції вказується при кожній поставці Виробником у відповідності до умов INCOTERMS, які діють на дату цієї угоди. Відповідальність і всі витрати за навантаження, транспортування і оформлення митних документів несе Дистриб`ютор або його довірений перевізник. 22.01.2021 сторонами було укладено до контракту Додаток №5, в якому п. 3.2. змінено і викладено в новій редакції: «Якщо інше не погоджено у письмовій формі між сторонами, оплата замовленої продукції (далі «Вартість») здійснюється Дистриб`юторам наступним чином: (і) не менше 80% від вартості з моменту підтвердження замовлення (у будь-якому випадку частина платежу, що залишилася не повинна перевищувати 5000,00 (п`яти тисяч) Євро); (іі) решту, у будь-якому випадку не перевищує 5000,00 (п`ять тисяч) Євро, протягом 30 (тридцяти) днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Вищевказані платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виробника, вказаний у Додатку D». Додатковою угодою №12 до контракту строк дії договору за відсутності заяв про розірвання договору автоматично продовжується до 31 грудня 2023 року. На виконання умов контракту дистриб`ютору поставлений товар, вартість якого у сумі 22717.96 євро була сплачена ним, через міжнародну міжбанківську систему передачі інформації та здійснення платежів SWIFT що вбачається з платіжного доручення в іноземній валюті №21 від 01.08.2023. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту 40 найменувань товарів «Засоби для догляду за волоссям, без вмісту озоноруйнуючих речовин, не містить наркотичних, психотропних засобів та прекурсорів», позивачем 08.08.2023 до Львівської митниці було подано митну декларацію №23UA209230083988U2, загальна сума в якій зазначена 27717,96 євро . На підтвердження митної вартості товарів до митного органу надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №11032019-1 від 11.03.2019 разом із додатковою угодою №12, пакувальний лист від 31.07.2023, рахунок-проформа №ОА-0000324 від 03.07.2023, інвойс №0000319/С від 31.07.2023, автотранспортна накладна №686079 від 04.08.2023, сертифікат походження товару №Т154755 від 05.08.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №21 від 01.08.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №03/08-23 від 04.08.2023, довідка про вартість перевезення від 04.08.2023, договір про надання послуг митного брокера №70 від 02.05.2023, контракт про перевезення №9/4 від 09.04.2023, копія митної декларації країни відправлення від 05.08.2023. Під час здійснення митного оформлення за вказаною митною декларацією митним органом опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено: -рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.08.2023 №03/08-23 не містить відомостей щодо згаданих складових (митні формальності в країні експорту, тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МК України; -згідно наданої до митного контролю СМR від 25.07.2023 №686079 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником вантажу є DP RIVNETRANSEXPEDYTSIA, проте зазначеним маршрутом декларантом не надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін. транспортні документи, що унеможливлює перевірку вартості таких послуг; -у пакувальному листі від 31.07.2023 вказано номер інвойсу С/0000319 від 31.07.2023. Проте до митного оформлення декларантом надано інвойс з іншим номером від 31.07.2023 №0000319/С; -відповідно до рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.08.2023 №03/08-23 сума витрат на перевезення вантажу до митного кордону України склала 69196 грн. Дана сума застосована для розрахунку митної вартості товару у декларації митної вартості. Проте відповідно до довідки про транспортні витрати б/н від 04.08.2023, яка надана експедитором, сума витрат на перевезення вантажу до митного кордону України становить 60000 грн. (включаючи 800 грн. навантаження), що не відповідає даним наведеним у декларації митної вартості та митній декларації; - у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 05.08.2023 №23ІТQ3J010039956Е7 статистична вартість товару становить 28118.96 ЕUR. Однак фактурна вартість товару, наведена у інвойсі від 31.07.2023 №0000319/С, становить 27717.96 ЕUR. Відповідно до ст. 53 МК України декларанту направлено вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. У відповідь 08.08.2023 декларантом надані такі додаткові документи: заявка на транспортування №03 від 02.08.2023, прайс-лист від 10.05.2023, прибуткова накладна №ГУ125 від 23.06.2023, видаткова накладна №ГУ40 від 29.06.2023, видаткова накладна №ГУ41 від 29.06.2023. 09.08.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100486/2. Розрахована декларантом митна вартість товару 1 у 18057,8500 євро скоригована до 35566,36 євро; митна вартість товару 2 у 11314,8100 євро скоригована до 16564,38 євро. Митним органом застосовано другорядний резервний метод визначення митної вартості 2r. В порядку ч. 7 ст. 55 МК України позивачем подана нова митна декларація № 23UA209230084231U9, за якою товари випущені у вільний обіг за збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів. Додатково прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002085. Позивач вважаючи, що рішення № UA209000/2023/100486/2 є протиправним та підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно із ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів. Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість та необхідність витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такі висновки суду першої інстанції, відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15. Частиною 6 статті 54 МК України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2019 року між Акціонерним товариством PARISIENNE ITALIA SPA (Виробник) і ТОВ «REPLAY» LTD (Дистриб`ютор) укладений контракт №11032019-1, за умовами якого Виробник зобов`язався продавати Дистриб`ютору продукцію для подальшої реалізації від свого імені і за свій рахунок на території у відповідності із замовленнями від Дистриб`ютора протягом строку дії угоди і у відповідності до умов контракту. В подальшому, на виконання умов контракту дистриб`ютору був поставлений товар, вартість якого у сумі 22717.96 євро. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту 40 найменувань товарів «Засоби для догляду за волоссям, без вмісту озоноруйнуючих речовин, не містить наркотичних, психотропних засобів та прекурсорів», позивачем 08.08.2023 до Львівської митниці було подано митну декларацію №23UA209230083988U2, загальна сума в якій зазначена 27717,96 євро . В підтвердження митної вартості товарів до митного органу надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №11032019-1 від 11.03.2019 разом із додатковою угодою №12, пакувальний лист від 31.07.2023, рахунок-проформа №ОА-0000324 від 03.07.2023, інвойс №0000319/С від 31.07.2023, автотранспортна накладна №686079 від 04.08.2023, сертифікат походження товару №Т154755 від 05.08.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №21 від 01.08.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №03/08-23 від 04.08.2023, довідка про вартість перевезення від 04.08.2023, договір про надання послуг митного брокера №70 від 02.05.2023, контракт про перевезення №9/4 від 09.04.2023, копія митної декларації країни відправлення від 05.08.2023. Під час здійснення митного оформлення за вказаною митною декларацією митним органом опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено: -рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.08.2023 №03/08-23 не містить відомостей щодо згаданих складових (митні формальності в країні експорту, тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МК України; -згідно наданої до митного контролю СМR від 25.07.2023 №686079 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником вантажу є DP RIVNETRANSEXPEDYTSIA, проте зазначеним маршрутом декларантом не надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін. транспортні документи, що унеможливлює перевірку вартості таких послуг; -у пакувальному листі від 31.07.2023 вказано номер інвойсу С/0000319 від 31.07.2023. Проте до митного оформлення декларантом надано інвойс з іншим номером від 31.07.2023 №0000319/С; -відповідно до рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.08.2023 №03/08-23 сума витрат на перевезення вантажу до митного кордону України склала 69196 грн. Дана сума застосована для розрахунку митної вартості товару у декларації митної вартості. Проте відповідно до довідки про транспортні витрати б/н від 04.08.2023, яка надана експедитором, сума витрат на перевезення вантажу до митного кордону України становить 60000 грн. (включаючи 800 грн. навантаження), що не відповідає даним наведеним у декларації митної вартості та митній декларації; - у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 05.08.2023 №23ІТQ3J010039956Е7 статистична вартість товару становить 28118.96 ЕUR. Однак фактурна вартість товару, наведена у інвойсі від 31.07.2023 №0000319/С, становить 27717.96 ЕUR. Скаржником згідно ст. 53 МК України декларанту направлено вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. 08.08.2023 декларантом надані такі додаткові документи: заявка на транспортування №03 від 02.08.2023, прайс-лист від 10.05.2023, прибуткова накладна №ГУ125 від 23.06.2023, видаткова накладна №ГУ40 від 29.06.2023, видаткова накладна №ГУ41 від 29.06.2023. В подальшому, 09.08.2023 Львівською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100486/2. Розрахована декларантом митна вартість товару 1 у 18057,8500 євро скоригована до 35566,36 євро; митна вартість товару 2 у 11314,8100 євро скоригована до 16564,38 євро. Митним органом застосовано другорядний резервний метод визначення митної вартості 2ґ. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем до митного оформлення не надано належних доказів проведення оплати товару, оскільки позивачем до митного органу надано платіжний документ (доручення) №21 від 01.08.2023, який містить відмітку банку про виконання платежу та є доказом здійснення оплати товару позивачем. Разом з тим, як правильно дослідив суд першої інстанції стосовно підтвердження складових транспортно-експедиційних послуг, в рахунку-фактурі №03/08-23 від 04.08.2023 деталізовано вартість транспортних послуг, наданих підприємством-перевізником ПП «УТЛ-Транслогістика». Зокрема цим підприємством були надані послуги: транспортні послуги за маршрутом м. Bologna (Італія) -п/п Чоп (Україна) на суму 60000,00 грн.; транспортні послуги за маршрутом п/п Чоп (Україна)-м. Дніпро (Україна) на суму 51976,00 грн.; транспортно- експедиційні послуги за маршрутом м. Bologna (Італія) -п/п Чоп (Україна) на суму 9196,00 грн.; транспортно-експедиційні послуги за маршрутом -м/п Чоп (Україна)-м. Дніпро (Україна) на суму 6000,00 грн.; навантажувальні послуги на суму 800,00 грн. Стосовно відсутності договору та інших документів у позивача з перевізником DP RIVNETRANSEXPEDYTSIA, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що безпосередньо у позивача з DP RIVNETRANSEXPEDYTSIA немає договірних відносин, однак між позивачем і ПП «УТЛ-УКРТРАНЛОГІСТИКА» (Експедитор) 09.04.2019 укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування №9/4, а з метою виконання цього договору, вже саме між ПП «УТЛ-УКРТРАНЛОГІСТИКА» (Замовник) і «ДП РІВНЕТРАНСЕКСПЕДИЦІЯ» 17.02.2020 був укладений договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування №17/02/2020. Проаналізувавши інші обставини, окрім складових транспортно-експедиційних послуг та перевізника вантажу, з якими митний орган пов`язував те, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, зокрема стосовно статистичної вартості товару та фактичної вартості товару, змісту пакувального листа, суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі наданих позивачем документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, документи позивача не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. В свою чергу, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформленя товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена за ці товари. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують. З цих підстав, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що митним органом як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а тому спірне рішення №23UA209230083988U2 є протиправними та підлягає скасуванню. Натомість, зворотні доводи скаржника про правомірність спірного рішення свого підтвердження не знайшли. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 160/21323/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко