Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/21036/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21036/23 пров. № А/857/22546/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 380/21036/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Пустомитівської окружної прокуратури про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гулкевич І.З. в м. Львові Львівської області 16.11.2022 року в порядку письмового провадження), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Пустомитівської окружної прокуратури, в якому просить: - визнати порушення відповідачем його права на інформацію, а саме: ненадання відповіді на запити від 24.02.2023 року; ненадання відповіді та інформації на запити від 24.02.2023 року своєчасно; - зобов`язати відповідача надати відповідь на запит від 24.02.2023 року. Ухвалою суду першої інстанції від 18 жовтня 2023 року як другого відповідача залучено Львівську обласну прокуратуру. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Пустомитівської окружної прокуратури щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на два інформаційні запити від 24.02.2023. Зобов`язано Львівську обласну прокуратуру в особі Пустомитівської окружної прокуратури надати ОСОБА_1 відповідь на два інформаційні запити від 24.02.2023. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила Львівська обласна прокуратура, яка покликаючись на те, що рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що 06.03.2023 в Пустомитівську окружну прокуратуру надійшли два запити ОСОБА_1 на інформацію в порядку доступу до публічної інформації від 24.02.2023, які зареєстровані цього ж дня за №№ 855-23, 856-23. Про результати розгляду запиту ОСОБА_1 (№ 855-23) інформовано 08.03.2023 листом № 14.55/04-27-1649 вих-23 за підписом керівника окружної прокуратури ОСОБА_2 . На запит № 856-23 запитувачу за підписом заступника керівника Пустомитівської окружної прокуратури ОСОБА_3 надана відповідь № 14.55/04-27-1637вих-23. Дані відповіді запитувачу скеровані поштовим зв`язком, свідченням чого є Список згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, 45724 від 08.03.2023. Таким чином, на думку відповідача, ним не допущено жодної бездіяльності щодо ненадання відповіді на запити позивача від 24.02.2023. Крім того, апелянт і в апеляційній скарзі, і в поясненні від 09.02.2024 зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 380/10402/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024, визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури в особі Пустомитівської окружної прокуратури щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит від 24.02.2023 та зобов`язано Львівську обласну прокуратуру в особі Пустомитівської окружної прокуратури надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 24.02.2023. З огляду на вищевказане просить вимогу щодо інформаційного запиту від 24.02.2023 (інформація щодо документу № 0-13-0.4-471/90-22 від 15.09.2022 з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Пустомитівської окружної прокуратури) залишити без розгляду. Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що 24.02.2023 позивач звернувся до Пустомитівської окружної прокуратури із двома запитами на інформацію відповідно до Закону України » від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI). У першому запиті заявник просив надати інформацію: щодо надходження та реєстрації листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.09.2022 № 0-13-0.4-471/90-22, в якому йшлося про вжиття заходів щодо усунень порушень вимог земельного законодавства на території с. Наварія, а також щодо надання відповіді на даний лист; щодо надходження листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16.08.2021 року № 18-13-0.4-874/90-21, в якому йшлося про необхідність вжиття заходів, щодо усунення порушень вимог земельного законодавства на території с. Наварія та нецільового використання частини земельної ділянки (кадастровий номер 4623610100:02:001:2848) розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 . У другому запиті заявник просив надати інформацію: щодо внесення уповноваженими особами Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до заяви позивача від 26.08.2021 року, номера кримінального провадження, відкритого за цією заявою; щодо дати закриття кримінального провадження, яке було відкрите за заявою позивача від 26.08.2021 року, а також правових підстав закриття такого кримінального провадження. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів. Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом № 2939-VI. Згідно зі статтею 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI). Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень (пункт 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI). Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 статті 14 Закону № 2939-VI). Відповідно до частин першої-п`ятої статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Згідно з частинами першою та четвертою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку, не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто. Як зазначалося вище, 24.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Пустомитівської окружної прокуратури із запитом на інформацію, в якому просив надати інформацію щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до заяви від 26.08.2021 року, а також щодо дати та підстав закриття кримінального провадження, яке було відкрите за заявою позивача від 26.08.2021 року. Вказаний запит позивача відповідно до роздруківки з сервісу відстежень поштових відправлень з сайту Укрпошта (трекінг-номер 7902700179515) вручений адресату 03.03.2023. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що докази надання відповіді на запит від 24.02.2023 у передбачені Законом № 2939-VI строки до суду першої інстанції відповідачем не надано. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що до матеріалів справи відповідачем Львівською обласною прокуратурою додано запит ОСОБА_1 від 24.02.2023, який зареєстровано у Пустомитівській окружній прокуратурі 06.03.2023 за вхідним номером 856-23. Крім цього, Львівською обласною прокуратурою подано лист від 08.03.2023 за вихідним номером 14.55/04-27-1637ВИХ-23, в якому зазначено, що Пустомитівською окружною прокуратурою розглянуто інформаційний запит позивача від 24.02.2023, який надійшов 06.03.2023. Також, даним відповідачем подано Список згуртованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, 45724 від 08.03.2023. Саме ці докази, з точки зору апелянта, підтверджують своєчасний розгляд звернення позивача. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Список згуртованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, 45724 від 08.03.2023 не підтверджує надсилання цього листа позивачу, який до того ж заперечує його отримання. Відповідно до пункту 8.16 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12 лютого 2019 року № 27 (далі також Інструкція № 27), рекомендовані (цінні) листи та бандеролі (посилки) здаються до установ поштового зв`язку відповідно до списку (додаток 17), сформованого в ІС «СЕД», у якому вказуються номери поштових відправлень, адреса, одержувач, вага, вартість. Список роздруковується у двох примірниках: один здається до поштового відділення, другий разом із наданим поштовим фіскальним чеком залишається у службі діловодства. Суд апеляційної інстанції зауважує, що на Списку згуртованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, 45724 від 08.03.2023, наявний лише відтиск печатки Пустомитівської окружної прокуратури. Однак, підпис працівника поштового відділення зв`язку, який прийняв вказані рекомендовані відправлення або відтиску печатки установи поштового зв`язку відсутні. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до Списку згуртованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, 45724 від 08.03.2023, відповідачем не подано поштового фіскального чеку, який в розумінні зазначеного вище пункту 8.16 Інструкції № 27 підтверджує, що рекомендовані відправлення (листи) зазначені у Списку 45724 від 08.03.2023, були передані до поштового відділення зв`язку. Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що лист від 08.03.2023 за вихідним номером 14.55/04-27-1637ВИХ-23 направлявся відповідачем на адресу позивача. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позов в частині розгляду звернення позивача щодо кримінального провадження, відкритого за його заявою, необхідно задовольнити, оскільки при розгляді запиту ОСОБА_1 від 24.02.2023 на інформацію, що подається фізичними особами відповідно до Закону № 2939-VI, суб`єкт владних повноважень здійснив неналежний розгляд цього запиту, тобто не виконав дій, які мав би вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків згідно Закону № 2939-VI, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині слід залишити без змін. Щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит від 24.02.2023 з приводу документа № 0-13-0.4- 471/90-22 від 15.09.2022 з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих же підстав. Отже, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору. Тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № П/9901/432/18 (провадження № 11-257заі18), тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16. Водночас Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом. Таким чином, при вирішенні судом питання про відкриття провадження у справі з підстав наявності таких, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду, необхідним є встановлення обставин ухвалення таких у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Аналіз матеріалів справи, що розглядається, свідчить про тотожність предмету позову про оскарження бездіяльності Пустомитівської окружної прокуратури з приводу ненадання відповіді на інформаційний запит від 24.02.2023 щодо документа від 15.09.2022 № 0-13-0.4-471/90-22, направленого з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, та підстав позову, які розглядаються у даній справі, тим, що розглядалися в межах справи № 380/10402/23. Колегія суддів наголошує, що всі наведені доводи позивача (щодо документа від 15.09.2022 № 0-13-0.4-471/90-22 з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області) були предметом оцінки судів у справі № 380/10402/23 в межах пред`явленого позивачем позову. Таким чином, враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає про тотожність сторін, предмету та підстав позову в зазначеній частині зі справою № 380/10402/23. Апеляційний суд звертає увагу на те, що принцип правової (юридичної) визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні. Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії), заява № 52854/99 пп. 51 і 52). Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та справедливому відношенню до інших учасників судового процесу. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 року у справі № 520/14220/19, від 01 лютого 2021 року у справі № 826/6938/17. Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» визначено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 01.04.2021 року у справі № 420/3997/19. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог щодо розгляду звернення позивача про результати розгляду листа від 15.09.2022 № 0-13-0.4- 471/90-22, направленого з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому його необхідно скасувати та прийняти постанову, якою закрити провадження в цій частині у даній справі. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Керуючись статтями 238, 241, 242, 308, 311, 315, 319, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 380/21036/23 в частині визнання протиправною бездіяльності Пустомитівської окружної прокуратури щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на інформаційний запит від 24.02.2023 та зобов`язання Львівської обласної прокуратури в особі Пустомитівської окружної прокуратури надати ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит від 24.02.2023 щодо документа від 15.09.2022 № 0-13-0.4- 471/90-22 з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар