Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/37768/23

Справа № 127/37768/23 Провадження № 33/801/319/2024 Категорія: 225 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2024 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Майструк Наталі Олегівни, подану від імені ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого начальником АЗС «Мотто» (адреса: м. Вінниця, вул. С. Зулінського, 38А), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, встановив: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в сумі становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави, без конфіскації сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, ОСОБА_2 , 17.11.2023 о 13 год. 38 хв., за адресою: м. Вінниця, вул. С. Зулінського, 38А, АЗС «Мотто» здійснював роздрібну торгівлю паливом, а саме: бензин «А-95» Євро, 11 літрів за ціною 597,49 грн., без одержання документа дозвільного характеру, а саме: ліцензії, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції адвокат Майструк Н. О. від імені ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що диспозиція норми статті 164 КУпАП є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає до встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність. Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на конкретні положення відповідного нормативного документу, в яких передбачена необхідність одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру. При цьому відповідальність за вказаною нормою несе суб`єкт господарювання, проте як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_2 не є такою особою, він є найманим працівником, а не суб`єктом господарювання. Також в протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено: протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність; всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов`язковими для господарської діяльності; чи особа перебуває в трудових відносинах; чи є дана особа суб`єктом підприємницької діяльності. Вказує на те, що нормативними документами України вимоги щодо отримання будь-яких дозвільних документів встановлені безпосередньо до суб`єктів господарювання, а не до працівників таких суб`єктів господарювання. Зауважує, що ОСОБА_2 , є найманим працівником ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на посаді начальника автозаправної станції АЗС «Motto» на підставі наказу №228-К від 20.04.2023. Автозаправочна станція не є юридичною особою - суб`єктом господарювання, в розумінні вимог законодавства, а є лише торгівельною одиницею суб`єкта господарювання, в даному випадку ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД». При цьому начальник АЗС не є посадовою особою ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» в розумінні вимог статті 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до вимог якої посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства. Отже на начальника АЗС ОСОБА_2 не розповсюджуються вимоги законодавства, якими передбачено необхідність отримання дозвільних документів, в тому числі і з врахуванням вимог посадової інструкції. Тому вважає, що протокол про адміністративне правопорушення від 17.11.2023 року складений не тільки з порушенням вимог КУпАП, а й відносно неналежної особи. Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що постанову Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/37768/23 було винесено 15.02.2024 та надіслано на електронну пошту ОСОБА_2 24.02.2024, про що свідчить прін-скрін з електронної пошти. При цьому відповідно до відомостей з реєстру судових рішень у справі № 127/37768/23 постанову оприлюднено 26.02.2024. Отже у ОСОБА_2 була відсутня можливість подати апеляційну скаргу у встановлені законодавством строки. 01.03.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Майструк Н. О. подала апеляційну скаргу на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15.02.2024, але постановою Вінницького апеляційного суду від 15.03.2024 апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з ненаданням для підтвердження повноважень адвоката - копії договору про надання правової допомоги. Вдруге апеляційну скаргу адвокатом подано засобами поштового зв`язку 18.03.2024. За наведених обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення пропущений з поважної причини, тому просить його поновити. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об`єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення. Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. В судове засідання ОСОБА_2 не зявився, своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, захисник Майструк Н. О. надала клопотання про розгляд справи без участі представника - адвоката Майструк Н. О. за наявними в матеріалах справи документами, підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. В оскаржуваній постанові зазначено, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №187173 від 17.11.2023; рапортом інспектора ЧЧ ВП №2 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Олега Ткачука від 17.11.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , від 17.11.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 17.11.2023; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 17.11.2023; наказом ТОВ «Лерсен ЛТД» №228-К від 20.04.2023 року; квитанцією; наказом В.о. начальника ГУ ДПС України у Вінницькій області О. Домерат №3225 від 17.11.2023; ліцензією на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Лерсен ЛТД»; квитанцією ТОВ «Лерсен ЛТД» від 17.11.2023; ілюстративними таблицями. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. При апеляційному розгляді справи встановлено, що згідно протоколу серії ВАВ №187173 від 17.11.2023, ОСОБА_2 , 17.11.2023 о 13 год. 38 хв., за адресою: м. Вінниця, вул. С. Зулінського, 38А, АЗС «Мотто» здійснював роздрібну торгівлю паливом, а саме: бензин «А-95» Євро, 11 літрів за ціною 597,49 грн., без одержання документа дозвільного характеру, а саме: ліцензії, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та містить виклад суті вчиненого правопорушення і є джерелом доказової інформації про події правопорушення і особу, яка його вчинила. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Диспозицією ч. 1 ст. 164 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Відтак, диспозиція зазначеної статті містить 3 окремих форми вчинення даного адміністративного правопорушення, які, в тому числі, можуть бути пов`язані між собою, а саме: - провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності; - провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії; - провадження господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до ч.1 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Разом з тим, відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. З системного аналізу наведених норм слідує, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП є спеціальний суб`єкт посадова особа суб`єкта господарювання, яка здійснює господарську діяльність без відповідного дозволу (ліцензії). Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Даний Закон поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку. Згідно зі статтею 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Відповідно до статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб`єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець. За відсутності в діяльності особи ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов`язок особи зареєструватись як суб`єкт господарювання. Згідно положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, зокрема, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; (п.5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»). Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково, невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, порушення ліцензіатом строку повідомлення про всі зміни даних, зазначених у заяві та документах, а також за наявності контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", суб`єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст.15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями, далі Закон №481/95-ВР) роздрібна, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 ПКУ. Встановлено річну плату за ліцензії. Ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Зважаючи на те, що згідно наказу № 228-К від 20.04.2023 «Про прийняття на роботу» ОСОБА_2 є директором автозаправної станції з 24 квітня 2023 року, згідно посадової інструкції (а.с. 31-39) у свої роботі керується чинним законодавством України, нормативними документами та законами України, які стосуються його професійної діяльності, правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами (п. 1.6. Інструкції), йому підпорядковуються працівники АЗС. Згідно 3.9. Інструкції має право отримувати матеріали і документи, що відносяться до діяльності АЗС, а згідно п. 4.2. Інструкції несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі виконання своїх обов`язків в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України, зокрема - відсутність правової та нормативної документації на АЗС (п. 4.15. Інструкції), вирішальним є саме здійснення торгівлі пальним без одержання документа дозвільного характеру, а саме ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яка 10.11.2023 була скасована, але торгівля на АЗС продовжувалася. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_2 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам статті 33 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, постановив: Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року. Апеляційну скаргу адвоката Майструк Наталії Олегівни, подану від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко