Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/18110/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/18110/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 16 квітня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу №ПШ030328 від 30 серпня 2023 року, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті О. Гречаником. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.07.2023 посадовою особою Укртрансбезпеки на автодорозі а/д) Н-03, 280 км Хмельницька область проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ "Енселко Агро". Під час зазначеної перевірки було виявлено, що транспортним засобом КАМАЗ-4143-012-15/НЕФАЗ-8560-082-02, реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , перевозився вантаж, згідно з ТТН №ЕА000001159 від 26.07.2023, за відсутності на момент перевірки протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу, який обладнаний тахографом, індивідуальної контрольної книжки водія, копії графіку змінності водіїв, що зафіксовано в акті №028026 від 26.07.2023 У вказаному акті встановлено порушення відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Водій транспортного засобу з актом ознайомився та підписав акт, зазначив про відсутність книги водія. 30.08.2023 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті вищезгаданий акт та інші матеріали перевірки розглянуті та прийнята спірна постанова №ПШ030328 про застосування до ТОВ "Енселко Агро" адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення транспортним засобом, який належить позивачу. Вказує, що не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", не надавав послуги з перевезення вантажу, а здійснював перевезення вантажу для власних потреб. Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв у спосіб визначений законом та у межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивачів відсутні. Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного. Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ 05.04.2001 визначено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Приписами статті 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Статтею 48 Закону №2344-III визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Як вірно встановив суд, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №028026 від 26.07.2023 зафіксовано порушення - перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу, який обладнаний тахографом, індивідуальної контрольної книжки водія, копії графіку змінності водіїв, чим порушено статтю 48 Закону №2344-III. Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Згідно п.6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385). Відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: - забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; - використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом. Відносно доводів апелянта, що ним здійснювалось перевезення вантажу для власних потреб необхідно зазначити, що з товарно-транспортної накладної від 26.07.2023 слідує, що позивач як вантажовідправник здійснював перевезення вантажу для вантажоодержувача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агорополіс". У цій товарно-транспортній накладній позивач зазначений як автомобільний перевізник. Абзацом 26 розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, посилання позивача на те, підприємством здійснювалося перевезення власних вантажів власною технікою для власних потреб, не змінює обов`язку водія під час здійснення вантажних перевезень надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Також варто відзначити, що факт обладнання перевіреного ТЗ тахографом водієм не оспорювався, що підтверджується підписанням Акту №028026. Більш того в акті водій зазначив що в нього відсутня книга водія та поставив власний підпис. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів належними доказами тієї обставини, що ним здійснювалось перевезення вантажу для власних потреб. Згідно з статтею 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до абзацу 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Тобто, відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами. Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб. Визначення юридичної чи фізичної особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж, в тому числі і для власних потреб. З 01.10.2021 набув чинності Закон України від 03.06.2021 №1534-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю", яким абзац 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III викладено в новій редакції, відповідно до якої: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У попередній редакції передбачалось: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-ІІІ (чинної та попередньої) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто, для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Відтак, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно застосував до позивача, як до автомобільного перевізника, адміністративно-господарські санкції. Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.