Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/15933/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2024 р. Справа № 440/15933/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 27.11.23 по справі № 440/15933/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії прийняло рішення № 163750022869 від 07.06.2023; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 31.05.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 27.10.1986 по 02.02.1997 згідно записів у трудовій книжці, Довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 28.02.2023 № 02/23-52. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.06.2023 №163750022869 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період з 27.10.1986 по 02.02.1997. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням зарахованого до пільгового стажу роботи періоду з 27.10.1986 по 02.02.1997. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у довідці, яка надана позивачкою, відсутні дані про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, у зв`язку з чим підстав для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з цим документом немає. При цьому, надана позивачкою довідка на підтвердження стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2, за спірний період роботи, не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення від 07.06.2023 № 163750022869, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку відсутністю необхідного пільгового стажу. Зокрема, відмовляючи в призаченні пенсії, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що вік заявника 54 роки 2 місяця 4 дні. Страховий стаж заявника становить 36 років 8 місяців 1 день. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений пунктом 2 частини другої етапі 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державно пенсійне страхування» (Список № 2) після досягнення 54 років становить 10 років. Пільговий стаж особи становить 0 років 0 місяців 0 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви; до страхового стажу зараховані всі періоди. До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки №02/23-52 від 18.02.2023, оскільки надана довідка про пільговий характер роботи не відповідає порядку підтвердження пільгового стажу, передбаченої п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за формою згідно з додатком №5 до зазначеної постанови (відсутній підпис начальника відділу кадрів підприємства, а також будь-яка інформація про відсутність зазначених посад відповідно до штатного розпису підприємства та відсутня інформація щодо перебування у відпустках без збереження заробітної плати). Пільгова довідка потребує відповідного дооформления та перевірки. Позивачка, вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що записи трудової книжки позивача та довідки №02/23-52 від 28.02.2023 щодо спірного періоду її роботи містять повну інформацію про роботу на пільгових умовах, також містять повні відомості про характер виконуваних позивачем робіт, оскільки зазначеними записами чітко визначено, що у спірний період позивач виконував роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірний період до суду не надано. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок - № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 569/9411/14-a. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1986 позивач з 27.10.1986 по 02.02.1997 позивачка працювала в Полтавському міському виробничо-технічному вузлі електрозв`язку на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку. У спірний період роботи позивачки були чинними декілька Списків №

2. Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення» визначено, що професію телефоніста міжміського зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією віднесено до Списку № 2 (розділ ХХІХ «Зв`язок», код професії 23100000-19093). Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» визначено, що професію Телефоністи міжміського телефонного зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на мі жміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією віднесено до Списку № 2 ( розділ ХХІХ «Зв`язок», код професії 23100000-19093). Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №02/23-52 від 28.02.2023, що видана Полтавською філією АТ "Укртелеком" судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на (в) Полтавському міському виробничо-технічному вузлі електрозв`язку і за період з 27.10.1986 (наказ № 120 від 27.10.1986) по 02.02.1997 (наказ № 7 від 03.02.1997) виконувала: Постійно працювала з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією. За професією, посадою: телефоніст міжміського телефонного зв`язку, що передбачена Списком 2 розділ ХХІХ Зв`язок позиція код КП 23100000-19093 підстава Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994 р. за період: з 27.10.1986 по 02.02.1997 - 10р. 03 м. 06 дн. Підстава для видачі: накази по особовому складу. Додаткові відомості: Довідка підготовлена на підставі проведеної атестації робочих місць (наказ №4-а від 06.01.1994). Дані довідки, складено за формою передбаченою Порядком №637, мають всі необхідні дані та підтверджує пільговий стаж роботи позивача в даний спірний період. Довідка №02/23-52 від 28.02.2023 підписана в.о. директора Полтавської філії АТ "Укртелеком", начальником ВАП, містить печатку юридичної особи. Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що довідка не підписана начальником відділу кадрів підприємства та відсутня будь-яка інформація про відсутність зазначених посад відповідно до штатного розпису підприємства, адже такі твердження не спростовують наявності у позивачки стажу на виробництві та роботах, що віднесені до списку № 2, та наявності у неї права для призначення пенсії на пільгових умовах. Записи в трудовій книжці та в уточнюючій довідці в повній мірі підтверджують трудовий стаж позивачки на виробництві та роботах, що віднесені до Списку №

2. Отже, відмова відповідача в призначенні пенсії має виключно формальний характер. Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а вказав на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Колегія суддів звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивачка як громадянка України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов`язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав. Згідно з пп. 2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань. Таким чином законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії. Отже у випадку, якщо поданих позивачкою документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивачки, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачці надати виправлену довідку. Такі висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи допустимість трудової книжки та уточнюючої двідки позивачки, як доказу на підтвердження її страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивачки чи записів у ній вимогам чинного законодавства, а також не надав жодного логічного пояснення тому, на якій підставі в довідці має бути вказані відомості про відпустки без збереження заробітної плати та яким чином відсутність підпису керівника відділу кадрів у довідці зумовлює її невідповідність чинному законодавству. Колегія суддів ще раз звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки/ уточнюючих довідок. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не врахувало, що не всі недоліки записів у документах, що підтверджують страховий стаж можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у документах. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 березня 2018 у справі № 754/14898/15-а. При цьому колегія суддів ще раз акцентує увагу, що претензій до заповнення трудової книжки у відповідача не має, наявні в ній записи належним чином підтверджують пільговий характер роботи позивачки, від так вимога про надання уточнюючих довідок, як і вказівка на недоліки в заповненні таких документів свідчить про перевищення повноважень посадових осіб органів Пенсійного фонду. Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивачку. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до пільгового стажу позивача за Списком № 2 спірного періоду роботи. Отже, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині. За наведених підстав, доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 по справі № 440/15933/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов