Постанова 4824 № 757/393/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 757/393/17 Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В. Номер провадження № 22-ц/824/3902/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Сукач О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року у справі за заявою представника Апарату Верховної Ради України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання у справі за позовом Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, - ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року Апарат Верховної Ради України звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа у даній справі до виконання, яку мотивував тим, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Апарату Верховної Ради України грошові кошти у розмірі 6617,72 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн. В подальшому, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного вище заочного рішення залишено без задоволення. Заявник вказував, що ухвалу суду за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду позивачем отримано після численних звернень до суду лише 16 лютого 2022 року. Крім того, вказана ухвала була оприлюднена в ЄДРСР ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тож, отримати виконавчий документ стягувач вже не встиг, адже 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна військова агресія рф проти України й було запроваджено воєнний стан. 09 червня 2023 року представник позивача отримав виконавчий лист у справі, у якому вказано, що рішення суду від 16 листопада 2017 року набрало законної сили 19 грудня 2017 року, а строк пред`явлення його до виконання - 19 грудня 2020 року. Позивач вважає, що рішення суду набрало законної сили 20 березня 2022 року, тобто після закінчення тридцятиденного строку на його оскарження, який розпочався 18 лютого 2022 року - після оприлюднення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, оскільки вона була прийнята у засіданні без участі сторін та сторонам не направлялась. Так, заявник просив суд поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №757/393/17, що виданий 09 червня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Апарату Верховної Ради України грошових коштів у розмірі 6617,72 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року заяву Апарату Верховної Ради України задоволено, поновлено Апарату Верховної Ради України строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 757/393/17-ц за позовом Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, тобто після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 294 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення заочного рішення, строком на апеляційне оскарження встановлено 10-денний строк з дня проголошення такого рішення, а оскарження учасниками, які не були присутні під час проголошення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. А тому вважає, що заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року набрало законної сили 05 грудня 2017 року, після спливу 10-денного строку з моменту отримання ним такого судового рішення. Крім того апелянт наголошує, що позивач звернувся із заявою про отримання виконавчого листа лише в 2023 році, а введення воєнного стану трапилось вже після спливу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та в даному випадку не було поважною причиною для поновлення строку. ОСОБА_1 вважає, що позивачем не було вжито всіх заходів для вчасного пред`явлення виконавчого листа до виконання, внаслідок чого допущено значний пропуск строку пред`явлення його до виконання та не надано доказів поважності причин такого пропуску. Враховуючи викладене, апелянт ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та залишити заяву Апарату Верховної Ради України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання без задоволення. 26 лютого 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від позивача у справі - Апарату Верховної Ради України, відповідно до якого не погоджується із доводами апеляційної скарги та просить залишити її вимоги без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Так, позивач наголошує, що заочне рішення не набрало законної сили 05 грудня 2017 року, оскільки 04 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яку 26 березня 2020 року було залишено без задоволення. Разом з тим, ухвалу суду першої інстанції від 26 березня 2020 року прийнято без участі та не було направлено сторонам, а позивачем отримано після численних звернень лише 16 лютого 2022 року, а в ЄДРСР оприлюднено 18 лютого 2022 року. Позивач не встиг звернутись до суду із заявою про видачу виконавчого листа через повномасштабне вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року. Крім того, позивач вважає, що заочне рішення набрало законної сили 20 березня 2022 року, після закінчення тридцятиденного строку на його оскарження, що відраховується після оприлюднення в ЄДРСР ухвали про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити у вказаній справі нове судове рішення про залишення без задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа виданого судом. Обґрунтовуючи свої доводи відповідач зазначив, що заочне рішення суду у вказаній справі набрало законної сили після спливу 10-денного терміну на його оскарження позивачем у справі Апаратом ВР України, тобто 05 грудня 2017 року з урахуванням того що копію вказаного заочного рішення позивач отримав 24 листопада 2017 року. Отримання виконавчого листа через 6 років позивачем не є поважною причиною пропуску строку на його пред`явлення, тому просив задовольнити його апеляційну скаргу. Представник позивача ОСОБА_2 заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, оскільки доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених в ухвалі суду. Так, на її думку заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року набрало законної сили не 05 грудня 2017 року, а в 2022 році коли завершився перегляд судом заяви відповідача про перегляд заочного рішення та відмови у її задоволенні, та після внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки розгляд справи відбувався за відсутності сторін, і копія вказаної ухвали сторонам не направлена належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, та із матеріалів справи вбачається, що 16 листопада 2017 року було ухвалено рішення, яким позов Апарату Верховної Ради України задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 617, 72 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378, 00 грн (а. с. 115-117). 04 грудня 2017 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 16 листопада 2017 року (а. с. 124-129). 26 березня 2020 року ухвалою суду заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення (а. с. 147). 09 червня 2023 року представник позивача отримав виконавчий лист у справі (а. с. 149). 01 липня 2023 року представник позивача звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у вказаній справі (а. с. 150-171). Вирішуючи подане представником позивача клопотання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що вказаний строк пропущений позивачем із поважних причин. Зокрема, такими суд визнав обставини військової агресії рф проти України, хід бойових дій у період з кінця лютого по початок квітня 2022 року, та позбавлення позивача можливості звернутися до суду із дотриманням процесуального строку для отримання вказаного виконавчого документа. Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвалу суду першої інстанції не в повній мірі відповідає з огляду на наступне. Так, згідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільний процесуальний кодекс України 2004 року в редакції, чинній на час розгляду зазначеної справи в суді першої інстанції, встановлював для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (статті 228-232 ЦПК України 2004 року), а також загальний порядок - апеляційне оскарження для позивача (стаття 232 ЦПК України 2004 року). Відповідно до статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Згідно з частиною четвертою статті 231 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У частині першій статті 294 ЦПК України 2004 року визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Відповідно до положень статті 233 ЦПК України (у редакції станом на 17 листопада 2017 року) заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом. Вступ в силу заочного рішення суду залежить від дій відповідача. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" право на апеляційне оскарження заочного рішення виникає у відповідача лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Таким чином, до цього моменту право на апеляційне оскарження заочного рішення існує лише у позивача, а відтак після завершення строку на апеляційного оскарження позивачем, таке рішення є таким, що набрало законної сили. Як вбачається із матеріалів справи розгляд вказаної справи 16 листопада 2017 року Печерським районним судом був проведений за відсутності відповідача у справі ОСОБА_1 (а.с. 109), і суд постановив проводити заочний розгляд даної справи (а.с. 110 ), що підтверджується протокольною ухвалою постановленою в судовому засіданні 16 листопада 2017 року (11:07:06 запису). Цього ж дня судом було проголошено вступну та резолютивну частину заочного рішення (а.с. 113). Повний текст заочного рішення був отриманий представником позивача - ОСОБА_3 24 листопада 2017 року (а.с. 119), та відповідачем ОСОБА_1 - 24 листопада 2017 року (а.с. 120). Також із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 , отримавши текст заочного рішення 24 листопада 2017 року у відповідності до положень ст. 228 ЦПК України (в редакції 2004 року діючої станом на 16 листопада 2017 року), 01 грудня 2017 року засобами поштового зв`язку подав заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 124, 125). Колегія суддів враховує, що відмінністю заочного рішення від звичайного рішення є можливість спрощеного порядку його перегляду самим судом, що ухвалив таке рішення за заявою відповідача. Відповідно до статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. З врахуванням вказаних положень закону та процесуальних дій відповідача ОСОБА_1 , визнати обґрунтованими доводи апелянта проте, що заочне рішення набрало законної сили - 27 листопада 2017 року (сплив десяти денного строку на апеляційне оскарження даного рішення позивачем) неможливо, оскільки до закінчення перегляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення суд першої інстанції був позбавлений можливості видати виконавчий лист позивачу на примусове виконання рішення суду, яке переглядалося судом, що його ухвалив. Подібні положення закріплені й у чинному ЦПК України. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи (стаття 289 ЦПК України). Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що заочне рішення у вказаній справі набрало законної сили після розгляду Печерським районним судом м. Києва заяви поданої відповідачем у справі ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та залишення вказаної заяви без задоволення, та сплив 30 денного строку на апеляційне оскарження даного заочного рішення відповідачем тобто - 27 квітня 2020 року, оскільки відповідач в апеляційному порядку дане рішення не оскаржував . Перевіряючи доводи апелянта ОСОБА_1 частині неправильності висновків суду першої інстанції щодо неповажності пропуску позивачем строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів враховує наступні норми матеріального права. Так, відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII). Таким чином, право позивача у вказаній справі на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання виникло з 27 квітня 2020 року та існувало до 27 квітня 2023 року. Із матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист представником позивача отриманий в Печерському районному суді міста Києва - 09 червня 2023 року (а.с.149), тобто поза строками визначеними ст.12 Закону України №1404-VIII. Разом із тим, колегія суддів враховує наступне. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: - фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень; - юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; - припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації); - визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Зміст припису, викладеного у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доводить, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки (в тому числі і строки пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання) перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 338/1549/21, від 31 січня 2024 року у справі № 743/1606/14-ц, від 27 лютого 2024 року у справі №2-361/11, які згідно положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються колегією суддів при вирішенні вказаної справи. З урахуванням викладених обставин справи та норм матеріального, процесуального права колегія суддів доходить висновку, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у вказаній справі не сплив, оскільки із набранням чинності Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» строк, визначений ст. 12 вказаного Закону, перервався до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, а тому висновок суду першої інстанції щодо необхідності його поновлення є помилковим. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення, яким заяву представника Апарату Верховної Ради України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11 квітня 2024 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв