Ухвала КЦС ВС № 755/12270/22

Ухвала Іменем України 29 листопада 2023 року м. Київ справа № 755/12270/22 провадження № 61-16390ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності, у якому просив: визнати недійсним договір дарування квартири від 14 липня 2020 року за реєстровим № 912, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О. Ю.; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53121559 від 14 липня 2020 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О. Ю.; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання договору дарування недійсним, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири від 14 липня 2020 року за реєстровим № 912 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О. Ю., за яким ОСОБА_1 (дарувальник) передала, а ОСОБА_4 (обдаровувана) прийняла у дар квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53121559 від 14 липня 2020 року 18:16:35, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О. Ю.У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року у справі №755/12270/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання договору дарування недійсним, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності залишено без задоволення. 03 серпня 2023 року не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року. Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року повернуто. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що: апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню, оскільки нею не додержано стадії перегляду заочного рішення судом, що його ухвалив. Апеляційний суд виходив з того, що порядок заочного розгляду справи, в тому числі порядок перегляду заочного рішення та його оскарження, визначений положеннями Глави 11 ЦПК України. За змістом частин першої, другої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Право оскарження заочного рішення в загальному порядку процесуальний закон надає позивачу. Відповідач може оскаржити заочне рішення у разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України); з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , не звернувшись попередньо до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, 03 серпня 2023 року подала апеляційну скаргу на заочне рішення, що свідчить про порушення відповідачем встановленого процесуальним законом порядку оскарження заочного рішення; матеріали справи свідчать про те, що із заявою про перегляд заочного рішення зверталась відповідач ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_1 відповідна заява не подавалась. ОСОБА_1 14 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що ухвала апеляційного суду отримана представником поштою лише 16 жовтня 2023 року. На підтвердження указаних обставин суду надано ксерокопію конверту, адресованого Київським апеляційним судом ОСОБА_2 із номером штрихкодового ідентифікатора № 0318633402167 та роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» щодо вручення указаного поштового відправлення 16 жовтня 2023 року. Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України) Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його. Касаційна скарга мотивована тим, що процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом. Оскільки ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу як третя особа у справі, то перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом у загальному порядку. Апеляційний суд не урахував, що ОСОБА_1 залучена до участі у справі як третя особа, тому не могла оскаржити заочне рішення районного суду в порядку, передбаченому частиною першою статті 284 ЦПК України. Дана позиція відображена у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 294/1347/17. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Порядок перегляду заочного рішення суду визначено главою 11 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (частина перша статті 284 ЦПК України). У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) вказано, що: «45. У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд. Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18) зазначено, що: «тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 175/3593/20 (провадження № 61-2785св23) вказано, що: «Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Вказаний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14. Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі №462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19)». За таких обставин, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 не зверталась з заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги. Аргумент касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу як третя особа у справі, то перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом у загальному порядку необґрунтований, оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 заявлено до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і остання у справі має статус відповідача. Посилання на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 294/1347/17 є необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков