Ухвала КЦС ВС № 362/2767/23

УХВАЛА 12 квітня 2024 року м. Київ справа № 362/2767/23 провадження № 61-4830ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 рокуу справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, відповідно до якого просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: суму відшкодування у розмірі 81 800,10 грн в порядку регресу, суму стягнених судових витрат у розмірі 1 378 грн, суму сплачених Військовою частиною НОМЕР_1 судових зборів у розмірі 3 169,40 грн, що разом становить суму у розмірі 86 347,50 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 прийнято на строкову військову службу до Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22 травня 2013 року №

102. Вказано, що відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року по справі № 753/1865/14-п (провадження № 3/753/975/14) встановлено, що 14 січня 2014 року приблизно о 13 год 50 хв на площі Харківській у м. Києві водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_2 (який перебуває у віданні Військової частини НОМЕР_1 ), в порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та притягнуто до адміністративної відповідальності. Позивач зазначав, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18 травня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року у справі № 910/23/17, які залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 21 листопада 2017 року, Військова частина НОМЕР_1 виплатила на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») суму 81 800,10 грн на відшкодування шкоди та 1 378,00 грн судового збору. Таким чином, позивач вважав, що до Військової частини НОМЕР_1 у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання компенсації майнової шкоди, що була стягнута з Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 02 червня 2017 року по справі № 910/23/17 на користь ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» у розмірі 81 800,10 грн страхового відшкодування та суми судового збору у розмірі 1 378,00 грн заподіяної Військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовцем Збройних Сил України ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14 січня 2014 року. Крім того, просив стягнути понесені судові витрати, які були пов`язані з поданням апеляційної та касаційної скарги в межах судового розгляду справи № 910/23/17. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 795 грн на відшкодування заподіяної шкоди та 24,69 грн понесених витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 відмовлено. У квітні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому, незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та судову практику у цій категорії справ. Аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника (підпункт «в») пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 рокуу справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник