Постанова 4813 № 506/1283/23

Номер провадження: 33/813/949/24 Номер справи місцевого суду: 506/1283/23 Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.04.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю секретаря Козлової В.А., захисника ОСОБА_1 адвоката Осокіна С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Осокіна Сергія Юрійовича на постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новокомісарівка, Дубосарського району, Республіка Молдова, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Молдова, не працюючого, раніше притягуваного до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 3400 грн., без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення. Також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 01.12.2023 року об 11 год. 30 хв. на північній околиці населеного пункту Гулянка Подільського району Одеської області на відстані до 150 м від лінії Державного кордону України (далі ДКУ), було виявлено громадянина Республіки ОСОБА_2 , який приблизно о 09 год. 00 хв. 01.12.2023 року перетнув ДКУ поза пунктом пропуску через ДКУ на вихід з України в Республіку Молдову в пішому порядку з документами на напрямку с. Нестерове (Україна) с. Новокомісарівка (Республіка Молдова) в районі пп/зн №0415/05, та приблизно о 11 год. 15 хв. 01.12.2023 року перетнув ДКУ на вхід в Україну з Республіки Молдова поза пунктом пропуску через ДКУ в районі пп/зн №0415/05 на напрямку с. Новокомісарівка (Республіка Молдова) с. Нестерове (Україна) з документами, що посвідчують особу, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Красноокнянського районного суду Одеської області від 27.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.204-1 КУпАП (а.с.53-55). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 08.03.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Осокін С.Ю. подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП (а.с.58-60). Крім того, у своїй апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 адвокат Осокін С.Ю., просив розгляд вищевказаної апеляційної скарги провести за його участю в режимі відеоконференції. Постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2024 року розгляд справи призначено в режимі відеоконференції (а.с.69). Так, у судове засідання, призначене на 02.04.2024 року на 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції на зв`язок з Одеським апеляційний судом вийшов представник ОСОБА_1 - адвокат Осокін С.Ю. , інші особи до суду апеляційної інстанції не з`явились і на зв`язок в режимі відео конференції не вийшли (а.с.74-76). Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП, передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Положеннями ч.1 ст.9 Закону України «Про державний кордон» встановлено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Диспозиція ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Тобто об`єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України одним із наступних способів: 1) поза пунктами пропуску через державний кордон України; 2) в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів; 3) в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу; 4) в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів влади. Суб`єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає ДКУ та бажає вчинити такі протиправні дії. Так, охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України. Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ №290701 від 01.12.2023 року (а.с.1); - рапортом начальника відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - капітана ОСОБА_3 , в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 ч.1 ст.204-1 КУпАП (а.с.2); - рапортом начальника відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - капітана ОСОБА_3 про дослідження місцевості, на якій ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП, разом із фото-таблицями (а.с.3-6); - копією паспорта громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 (а.с.7-8); - поясненнями ОСОБА_1 , який пояснив, що 01.12.2023 року перейшов кордон у Новокомісарівці до дядька, так як не міг покинути Україну, оскільки має умовний термін, і грошей поїхати через пункт пропуску не має. Крім того, пояснив, що після відвідування дядька, вирішив повернутись через те саме місце. Свою вину у скоєному правопорушенні визнав (а.с.9); - розпискою ОСОБА_1 про те, що останній про дату та час та місце судового засідання сповіщений (а.с.10); - витягом з бази ІТС «Ризик» від 01.12.2023 року, згідно з яким відомості відносно ОСОБА_1 у вказаній базі даних відсутні (а.с.11); - довідкою, щодо проведення фільтраційно-перевірочних заходів стосовно ОСОБА_1 з додатками, відповідно до якої останній 01.12.2023 року приблизно о 09 год. 00 хв. перейшов кордон в с. Новокомісарівку з метою відвідування свого дядька. Після відвідування дядька, вирішив повернутись назад в Україну, в тому самому місці. Коли повернувся в Україну, поза пунктом пропуску ДКУ, був виявлений прикордонниками (а.с.12-17). Згідно до положень ст. 7 вищенаведеного Закону паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон. Крім того, за п. 14 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону перевірка документів - дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а також дослідження за результатами оцінки ризиків документів, що стосуються транспортних засобів, вантажів; Отже, кожна особа при проходженні паспортного контролю самостійно надає органу Державної прикордонної служби України документ, який надає право на перетин державного кордону України. У зв`язку з чим саме цей документ і підлягає перевірці працівниками прикордонної служби з метою встановлення його дійсності та належності відповідній особі. Таким чином, працівники прикордонної служби позбавлені можливості здійснити перевірку будь-якого іншого документа. Доводи заявника апеляційної скарги про те, що рапорти начальника відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - капітана ОСОБА_3 не можуть слугувати як доказ, оскільки це відомчі документи, не заслуговують на увагу, оскільки вказані вище рапорти складені уповноваженою на те посадовою особою, і підстав вважати такі рапорти нікчемними, у суду апеляційної інстанції немає. Більше того, слід вказати, що рапорти начальника відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - капітана ОСОБА_3 не є єдиним доказом по справі та вищевказані рапорти повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи. Разом з тим, аналізуючи апеляційну скаргу, слід вказати, що вона в цілому зводиться до незгоди з діями працівників прикордонної служби, однак, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких скарг з приводу незаконних дій працівників прикордонної служби заявником апеляційної скарги до контролюючих органів подано не було. Крім того, апелянтом не було наведено жодних даних, які б викликали сумніви у належності даних матеріалів справи та об`єктивності працівників прикордонної служби при їх складанні. Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони прикордонної служби на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, у суду немає. Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту. Позиція ОСОБА_1 , яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності та обґрунтованості, розцінюється апеляційним судом, як спосіб самозахисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Осокіна Сергія Юрійовича залишити без задоволення. Постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда