Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/556/24

Справа № 149/556/24 Провадження № 33/801/331/2024 Категорія: 155 Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2024 рокуСправа № 149/556/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув апеляційну скаргу останнього на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 258535 від 15 лютого 2024 року, цього ж дня о 17:45 год. в м. Хмільник по вул. Літописні, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЛУАЗ3969М д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова та хода, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору в дохід держави на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджена в ході судового розгляду дослідженими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами, письмовими доказами, пов`язаними з процедурою проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 (направлення на огляд) та іншими матеріалами. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, допущення неповноти судового розгляду та неповного з`ясування фактичних обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання ОСОБА_1 він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказує, що навпаки погодився на такий огляд в закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції не надали йому можливості надати пояснення та за відсутності направлення для огляду на стан сп`яніння до відповідного закладу, помилково кваліфікували його дії як відмову від проходження такого огляду. Поряд з цим зазначає, що направлення на огляд водія транспортного засобу працівниками поліції в його присутності не виписувалось, йому не вручалось та ним не підписувалось. Натомість вважає, що зазначення в направленні на огляд водія транспортного засобу ознаки алкогольного сп`яніння, як «нечітка вимова» не відповідають фактичним обставинам зафіксованим на нагрудну камеру працівників поліції. Також заперечує надання пояснень суду про те, що «він відмовився від огляду, бо злякався». Вивчивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне. При апеляційному розгляді встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 258535 від 15 лютого 2024 року, цього ж дня о 17:45 год. в м. Хмільник по вул. Літописні, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЛУАЗ3969М д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова та хода, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. За змістом частин 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 258535 від 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 відмовився від його підпису, не вказавши мотиви своєї відмови від підписання. Будь-яких зауважень щодо його змісту чи клопотань останній не заявляв. Права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз`яснені. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Так згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду водію надано право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Проте, як вбачається з обставин справи та наявного відеозапису з нагрудних камер працівників поліції зафіксовано, що ОСОБА_1 після виникнення підозри у працівника поліції про перебування його у стані алкогольного сп`яніння було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки на який він спочатку погодився, однак в подальшому готовності пройти такий огляд не демонстрував та всіляко ухилявся від надання відповіді на пропозицію проходження огляду як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я, що розцінено поліцейським, як відмова від проходження огляду. Вказане також підтверджується наявним в справі направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Хмільницька ЦРЛ», яке не було реалізоване внаслідок відмови останнього від проходження огляду. Доводи апеляційної скарги, з приводу того, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та навпаки погодився на такий огляд в закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції не надали йому можливості надати пояснення та за відсутності направлення для огляду на стан сп`яніння до відповідного закладу, помилково кваліфікували його дії, як відмову від проходження такого огляду, не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні цього питання, необхідно враховувати, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Тому, згода водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння під умовою виконання працівниками поліції непередбачених законом вимог чи суперечливість поведінки особи, яка полягає в полярній розбіжності між словами та діями, повинна розглядатися судом як фактична відмова від проходження такого огляду. Вказані дії ОСОБА_1 слід розцінювати як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, які є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, покликання в апеляційній скарзі на те, що він не відмовлявся від проходження огляду, не заслуговують на увагу з вищевикладених підстав. Покликання в апеляційній скарзі на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу працівниками поліції в його присутності не виписувалось, йому не вручалось та ним не підписувалось є неспроможними, оскільки встановлена у п. 8 розділу ІІ Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не передбачає підпису особи, яка направляється на такий огляд. Поряд з цим, відсутність факту вручення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції презюмується з висловленою відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема, в КНП «Хмільницька ЦРЛ», що виключає необхідність вручення такого. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначення в направленні на огляд водія транспортного засобу ознаки алкогольного сп`яніння, як «нечітка вимова» не відповідають фактичним обставинам зафіксованим на нагрудну камеру працівників поліції також не приймається до уваги та спростовуються оглянутими відеозаписами обставин події, які стали причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Покликання апеляційної скарги про те що суд попередньої інстанції не встановив обставини, які мають значення для правильного розгляду справи не є слушними, оскільки спростовуються викладеними висновками в оскаржуваному рішенні суду з наданням належної оцінки кожному наявному доказу в матеріалах справи. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи. Поряд з цим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та на увагу не заслуговують. При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим. Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено. З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду О.Ю. Береговий