Постанова 4811 № 944/4183/23

Справа № 944/4183/23 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б. Провадження № 33/811/412/24 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю захисника Шевчука Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката Задорожньої Вікторії Олександрівни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 20 копійок судового збору в дохід держави. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 15 червня 2023 року о 12 год 00 хв на 51 км + 400 м автодороги М-10 Львів-Краковець, керував автомобілем марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, незв`язне мовлення, почервоніння очей) від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі категорично відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, адвокат Задорожня В.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог адвокат покликається на те, що оскаржена постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що для виявлення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції. Зазначає, що одночасно мають бути доведені дві обставини: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Як зазначає апелянт, з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що на ньому не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом, зокрема й автомобілем «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1 . Водночас, відеозаписом із назвою «01752@2023061515372010» підтверджується, що патрульні спровокували ОСОБА_1 перемістити транспортний засіб і навмисне розпочали відеофіксацію в момент його керування. При цьому законних підстав для зупинки транспортного засобу не було. Вказує, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_2 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, що є порушенням його права на захист. Попри те, що у протоколі серії ААД №330186 від 15 червня 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 15 червня 2023 року о 12 год. 20 хв., однак із наявних відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 у цей час керував транспортним засобом. Крім того, у протоколі відсутня область місця події, де ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом, як і не зазначено, в якій області складався протокол, що унеможливлює встановлення місця вчинення правопорушення. На переконання захисника, зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння не підтверджуються долученими до матеріалів справи відеозаписами. Вважає, що працівниками поліції при складенні протоколу щодо ОСОБА_1 були порушені вимоги КУпАП та Інструкції №1395, з огляду на які протокол ААД №330186 від 15 червня 2023 року не можна вважати допустимим доказом. Більше того, такий протокол взагалі не зачитувався ОСОБА_1 та не був наданий для ознайомлення. Звертає увагу, що суддею суду першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання захисника про ознайомлення з відеозаписом. Крім цього, згідно з відеозаписом, патрульний вказував ОСОБА_1 , що потрібно написати у поясненнях до протоколу, тим самим вчинив протиправні дії. Також апелянт зазначає, що патрульний, не пересвідчившись, що знайомий ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами відповідної категорії, делегував йому повноваження, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» щодо відсторонення від права керування. Апелянт зазначає також про відсутність безперервної відеофіксації на місці події; те, що ОСОБА_1 не було названо виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Крім цього, зазначені в акті огляду та протоколі ознаки алкогольного сп`яніння є різними. В акті огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не розписувався, оскільки цей документ не заповнювався на місці події та ОСОБА_1 для ознайомлення не надавався. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисник Задорожний В.О. у судове засідання не з`явились, адвокат Шевчук Ю.А. у судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримав, не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 , захисника Задорожньої В.О., які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Заслухавши пояснення захисника Шевчука Ю.А., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд. Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З протоколу серії ААД № 330186 від 15 червня 2023 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різкий запах алкоголю із порожнини рота, незв`язна вимова, почервоніння очей. З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Причиною зупинки стало керування ОСОБА_1 транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки. Поліцейський виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, запропонував останньому проти огляд на місці зупинки транспортного засобу, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду. Також, поліцейський пред`явив вимогу про проходження огляду в медичному закладі, від якого ОСОБА_1 теж відмовився, зазначив, що випив 100 г горілки. Після чого поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та, те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що попри наявний у водія обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського, він може відмовитися від проходження огляду. Чинне законодавство містить єдиний виняток з даного правила - якщо водій-учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами (п. 14 розділу 3 Інструкції №1452/735). Доводи захисника про те, що на відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки долученим до матеріалів справи відеозаписом підтверджується факт керування останнім автомобілем, та зазначення поліцейським про причини зупинки - керування з не пристебнутим ременем безпеки, чого сам ОСОБА_1 не заперечував. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 не було виявлено ознак алкогольного сп`яніння, оскільки таке спростовується наявний у матеріалах справи відеозаписом, на якому зафіксовано, як поліцейський повідомляв ОСОБА_1 , що від нього чути запах алкоголю, чого достатньо для висунення вимоги про проходження огляду. Твердження в апеляційній скарзі про те, що поліцейський не зачитував протокол та не ознайомлював ОСОБА_1 з ним, є безпідставним, оскільки зміст протоколу був доведений до відома ОСОБА_1 , такий написав у ньому пояснення, а від підпису відмовився, оскільки його товариш, який прибув на місце, сказав йому нічого не підписувати, оскільки він не проходив огляду. З приводу недопустимості відеозапису як доказу у цій справі, то відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками. Тобто чинне законодавство не виключає можливості застосування працівником поліції, в тому числі, відеореєстратора для фіксації факту порушення вимог ПДР. Крім того, вказаний доказ оцінюється судом у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, а також складання адміністративних матеріалів, що є достатнім для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 , та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Задорожньої Вікторії Олександрівни в його інтересах - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк