Ухвала КАС ВС № 140/18020/23

УХВАЛА 11 квітня 2024 року м. Київ справа №140/18020/23 провадження № К/990/11680/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Мацедонської В. Е., Прокопенка О. Б., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в : 21 березня 2024 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку. 26 березня 2024 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що позивач звернувся до суду з цим позовом та просив: - визнати протиправною бездіяльності щодо не проведення розрахунку та виплати з 29 січня 2020 року по 24 вересня 2020 року грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2013 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ станом на 01 січня 2020 року; - зобов`язати перерахувати та виплатити за період з 29 січня 2020 року по 24 вересня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми: грошове забезпечення, обчислене із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних і осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; матеріальної допомоги на оздоровлення, щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2013 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 18 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 24 вересня 2020 року місячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2013-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 24 вересня 2020 року включно перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) місячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2013-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) оскаржив їх у касаційному порядку. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Аналіз аргументів касаційної скарги в сукупності з відображеними у судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Обставин, передбачених пунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, з матеріалів касаційної скарги не встановлено. Військове звання позивача та посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв`язку з проходженням на якій виник цей спір (старший прапорщик, дільничний інспектор прикордонної служби 1 категорії групи дільничних інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 1 категорії (тип Б)), не відносяться до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 140/18020/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді В. Е. Мацедонська О. Б. Прокопенко