Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4340/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4340/23 пров. № А/857/15149/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року, прийняте суддею Дору Ю.Ю., м. Ужгород у справі № 260/4340/23 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій та бездіяльності протиправними, ВСТАНОВИВ : Адвокат Шаранич С.С. в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008029 від 27.04.2023 в сумі 34000 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що в даному випадку водій керував транспортним засобом при здійсненні міжнародного автомобільного перевезення без заповненої тахокарти про роботу та відпочинок водія за 08.03.2023, всупереч положенням Закону №2344-ІІІ, а, відтак, відповідачем правомірно застосовано адміністративно-господарський штрафи в розмірі 34000 грн. на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач отримав повідомлення про розгляд справи про порушення. Повідомлення направлено позивачу на його адресу та вручене такому, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення, однак позивач на розгляд справи не з`явився, жодних пояснень, клопотань чи заперечень не надав. Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимоги Порядку №1567 щодо скерування суб`єкту господарювання рекомендованого листа з повідомленням про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а отже доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими і безпідставними. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що перевіркою встановлено порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час виконання міжнародних перевезень вантажів за маршрутом Україна-Румунія, зокрема, у водія транспортного засобу була відсутня роздруківка з цифрового тахографа за 08.03.2023 (згідно акту №349907 від 08.03.2023), що, в свою чергу, стало підставою для винесення відносно позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000,00 грн. Тобто, постановою органу державного нагляду (контролю) притягнено ОСОБА_1 до відповідальності згідно абзацу 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (штраф у розмірі 34000,00 грн) у зв`язку з відсутністю у водія роздруківки з цифрового тахографа за 28.02.2023. Однак, з такими висновками відповідач не погоджується та зазначає, що згідно приписів ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» непред`явлення документів під час проведення перевірки, в тому числі роздруківки даних роботи тахографа на підставі якого виконуються перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт та є наслідком для застосування санкцій, визначених абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Вважає, що відповідач протиправно притягнув його до відповідальності згідно оскаржуваної постанови на підставі абзацу 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), оскільки відповідальність за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водіїв (відсутність роздруківки з цифрового тахографа) прямо передбачена абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (штраф у розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задоволити. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною службою України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області) на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку від 02.03.2023 №012938 провели 08.03.2023 рейдову перевірку транспортних засобів перевізників. Так, 08.03.2023 на а/д Київ-Одесса, 210км +450 м був зупинений транспортний засіб «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом, д..н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Судом встановлено, що позивач здійснював міжнародні вантажні перевезення згідно СМЯ 8165278. Водій транспортного засобу ОСОБА_2 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки, серед іншого: посвідчення водія серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу напівпричепу марки «VOLVO», номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 . За результатами перевірки складено акт від 08 березня 2023 №349907 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та встановлено порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час виконання міжнародних перевезень вантажів за маршрутом Україна-Румунія, зокрема у водія була відсутня заповнена тахокарта за 08.03.2023, тобто відсутня інформація про роботу і відпочинок водія, що останній не заперечує. Відділ державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.04.2023 за № ПШ 008029, якою стягнув адміністративно-господарський штраф на суму 34000,00 грн. за порушення вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 вказаного Закону. Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Стаття 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі як і раніше зазначено - Закон № 2344-III) передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту (частина 7). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (частина 12). Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина 14). Статтею 53 Закону №2344-ІІІ обумовлено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки. При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту. При виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); білетно-облікову документацію. У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи. Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні міжнародних перевезень пасажирів (зокрема встановлено обов`язок водіїв роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.) Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567). За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю (стаття 18 Закону № 2344-ХІІ). Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху. В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведених норм убачається, що даними нормами покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів, а за відсутності документів, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, на підставі яких виконуються вантажні перевезення транспортним засобом, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до пункту 1.3, 1.4 Інструкції № 385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (пункт 3.5, 3.6 Інструкції № 385). Суд встановив, що водій не пред`явив роздруківки на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія за 08.03.2023 на момент складання акта про проведення перевірки, а також дотримання усіх вимог. Навпаки, водієм ОСОБА_2 було надано пусту тахокарту за 08.03.2023, та в поясненнях до акту не заперечив відсутність даних документів і зазначив «роздруківка відсутня, забув 08.03 вставити» (а.с.44 зворот) Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності документів, а в даному випадку, тахокарти, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Щодо покликання скаржника на неповідомлення його відповідачем про час і дату розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до пунктів 25-27 Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 20.04.2023 за №26676/25/24-23, було направлено на адресу позивача, та вручене позивачу 25.04.2023, що стверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового повідомлення Форми 119 Укрпошти. Додатково, за наявним номером поштового відправлення 8800874390181 (а.с. 51, 52). Відтак, відповідач виконав обов`язок, установлений пунктом 26 Порядку № 1567, про інформування перевізника про розгляд справи рекомендованим листом із повідомленням. Разом з тим, скаржник не довів, що присутність його чи представника при розгляді даної справи відповідачем вплинуло б на результат розгляду. Жодних клопотань, заяв подано не було. Апеляційний суд також не приймає до уваги покликання скаржника на те, що відповідальність за встановлене порушення чітко визначена спеціальною нормою абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ХІІ, а не ч. 1 абз. 6 ст. 60 цього Закону, та погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується встановлене посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме міжнародне перевезення вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III. Апеляційний суд вважає, що матеріалами справи стверджується, що позивачем здійснено порушення вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час перевезення вантажу автомобілем «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом, д..н.з. НОМЕР_2 , яке є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого абз. 6 ч. 1 ст. 60 цього Закону, а, відтак, не може бути підставою для скасування оспореної постанови з підстав неналежного повідомленням відповідачем про розгляд справи та неправильну кваліфікацію, а розцінює як бажання уникнення від відповідальності. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 260/4340/23, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар