Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 752/22742/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/22742/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Кордюкова Ж.І. ПОСТАНОВА Іменем України 10 квітня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 23.11.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову серія АА № 00011653 від 17.07.2023; - закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за постановою серії АА № 00011653 від 17.07.2023. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 23.11.2023 позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00011653 від 17.07.2023, закрито справу про адміністративне правопорушення. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF FTG XF105, номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа - контейнеровозу - Е HFR 24, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації Державної служби України з питань безпеки на транспорті Савченком В.О. 17.07.2023 винесена постанова серії АА №00011653 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Згідно вказаної постанови, 19.06.2023 о 5 год. 43 хв. за адресою Р-65, км 134+313, Сумська обл., відповідальна особа ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу DAF FTG XF105, номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху перевищення загальної маси транспортного засобу на 10.135% (4.054 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що доводи відповідача щодо перевищення позивачем маси транспортного засобу на 10.135% (4.054 тон) є необґрунтованими та нічим не підтверджені, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення відносно позивача. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Частиною другою статті 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: - п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; - двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; - трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Згідно примітки до наведеної статті, підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси, яка визначена для: - вантажних автомобілів (двовісних, трьохвісних, чотирьохвісних, чотирьохвісних з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами); - комбінованих транспортних засобів (двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра); - автопоїздів (двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом). Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, та чого не заперечено позивачем, транспортний засіб, який зафіксований в оскаржуваних постановах належить позивачу, а відтак вона є належним суб`єктом відповідальності за правопорушення згідно частини другої статті 132-1 КУпАП. Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що оскаржуваною постановою зафіксовано рух транспортного засобу DAF FTG XF105, номерний знак НОМЕР_1 , який має шість вісей. Суд апеляційної інстанції у першу чергу звертає увагу на те, що ПДР не обмежують рух шестивісьових транспортних засобів у залежності від їх загальної маси. Таких приписів норма пункту 22.5 ПДР не містить. Окрім того, наявність у транспортного засобу DAF FTG XF105, номерний знак НОМЕР_1 шести війсей не відповідає дійсності, оскільки вказаний транспортний засіб має три вісі. До того ж, як вбачається із матеріалів фотофіксації спірного порушення (а.с. 114) транспортний засіб DAF FTG XF105, номерний знак НОМЕР_1 рухався із напівпричепом. Позивач наполягає на тому, що вказаний напівпричіп є контейнеровозом HFR SB24, державний номерний знак НОМЕР_2 . З урахуванням цього, згідно приписів пункту 22.5 ПДР дозволена загальна маса вказаного комбінованого транспортного засобу на автомобільних дорогах державного значення є 44 тонни, а не 40 тонн як про це вказує відповідач. Посилання відповідача на порушення позивачем вимог щодо експлуатації та маркування контейнерів колегія суддів відхиляє, оскільки це жодним чином не впливає на спірні правовідносини, у яких не вирішується питання відповідальності позивача за таке порушення. Окрім того, суд звертає увагу, що пункт 22.5 ПДР встановлює відповідні вагові обмеження щодо контейнеровозів якими здійснюється перевезення не лише контейнерів, а й змінних кузовів. Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову відповідач невірно встановив параметри транспортного засобу позивача, застосувавши до нього обмеження, які не підлягали застосуванню. У зв`язку із цим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 22.5 ПДР є необґрунтованим, а притягнення до відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП - неправомірним. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 23.11.2023 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Н.М. Єгорова