Постанова 4856 № 725/9423/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/9423/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вольська-Тонієвич О.В. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 10 квітня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У листопаді ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії СЕ №0094790 від 01 листопада 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у вказаний у постанові час та місці припаркував свій транспортний засіб якомога ближче до правого краю проїзної частини, залишивши достатньо відстані (4,8 метра) як для руху пішоходів, так для проїзду оперативних чи спеціальних транспортних засобів. Будь-яких дорожніх знаків, які б забороняли проїзд, рух, в`їзд, стоянку чи зупинку транспортних засобів, на вказаній ділянці дороги не було. Вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскаржувана постанова є протиправоною, а в його діях відсутній склад вищезгаданого адміністративного правопорушення. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13 лютого 2024 року позов задоволено. Постанову головного спеціаліста інспектора з паркування інспекції з паркування, управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Казимір О.М. (СЕ №0094790) від 01.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП скасовано та справу відносно нього закрито. Вирішено питання про судові витрати. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Постановою головного спеціаліста, інспектора з паркування Інспекції з паркування, Управління порядку та контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Казимір О.М. серії СЕ №0094790 від 01 листопада 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340грн. Фотозйомка (відеозапис) проводилася спецзасобом марки CAT S52 ( НОМЕР_1 ) (а.с.7). Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 27.10.2023 об 11:33 год. здійснив стоянку транспортного засобу марки "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 за адресою: м.Чернівці, просп.Незалежності, 94, на тротуарі (не на краю тротуара), чим порушив п.15.10.(в) ПДР України. Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи, просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказав на те, що однією з обов`язкових умов пп. (в) п.15.10 ПДР України є припаркування автомобіля на краю тротуару, який примикає до проїзної частини. Відповідно до фотознімків, наданих до суду, належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для траспортних засобів, оскільки він прилягає до зелених насаджень, розташованих на тротуарі. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про правомірність оскаржуваної постанови, законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно до ч. 1 cт. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Оскаржуваною постановою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п.15.10.(в) ПДР України. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідно до пп. "в" п. 15.10 ПДР стоянка забороняється на тротуарах за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. Відповідно до положень п. 1.10 ПДР України зазначено, що: житлова зона - дворові території, а також частини населених пунктів, позначені дорожнім знаком 5.34; прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них; проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги; стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Пунктом 1 ст.247 КУпАП врегульовано, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. В якості доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п.15.10.(в) ПДР України відповідачем надано фото припаркованого транспортного засобу. Відповідач зазначає, що належний позивачу транспортний засіб був припаркований на тротуарі, що знаходиться біля полоси руху для траспортних засобів, оскільки він прилягає до зелених насаджень (відокремлений газоном від проїзної частини). Оглянувши фото, надані до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з таких неможливо встановити, що автомобіль позивача стоїть саме на тротуарі. Як вже зазначалося, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Проте на відповідних фотознімках наявне зображення транспортного засобу, припаркованого не на тротуарі, а праворуч ділянки дороги впритул до зеленого насадження, де відсутні будь-які дорожні знаки, які вказували б на заборону стоянки, та яка не прилягає до проїзної частини. При цьому, з відкритих джерел судом встановлено, що сам тротуар знаходиться за зеленим насадженням і прилягає до проїзної частини. За тротуаром знаходиться територія, яка відокремлена газоном від тротуару (не від проїзної частини, а від тротуару). Тобто, частину проїзду, яка знаходиться за зеленим насадженням, де припаркувався позивач, неможливо однозначно ідентифікувати як тротуар. Скоріше ця частина проїзду за своїми ознаками підпадає під визначення прилеглої території або ж проїзної частини. Пункт 15.1. ПДР передбачає: зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Позивач, посилаючись на п.п. "в" п. 15.10 ПДР, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, вказує, що його автомобіль було розташовано таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, для руху пішоходів залишалось більше 2 м, відтак, відсутній факт порушення ПДР, так само як і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України. Зі змісту норми п.п. "в" п. 15.10 ПДР України слідує, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, оскільки транспортний засіб позивача знаходився на площі, яка не прилягає до проїзної частини, при цьому не перешкоджав здійснити пішохідний рух площею та тротуаром, не спричиняв загрозу життю та здоров`ю пішоходам, не блокував проїзд іншим транспортним засобам, то відсутні підстави для висновку про порушення позивачем ПДР України. При цьому відповідачем не доведено будь-якими доказами, що територія, де позивач здійснив стоянку, є тротуаром. На думку колегії суддів, ця територія більше підпадає під ознаки прилеглої території або ж навіть проїзної частини. Таким чином, наданими відповідачем доказами не підтверджено факт порушення ПДР позивачем у справі, та як наслідок, щодо позивача безпідставно застосовано адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого процесуального законодавства, покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, 27.02.2020 року у справі №344/4629/16-а. Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Щодо доводів скаржника про те, що транспортним засобом позивача здійснювався рух тротуаром, що є порушенням пункту 11.13 Правил дорожнього руху, суд апеляційної інстанції зауважує, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за зупинку/стоянку на тротуарі, а не за рух автомобіля тротуаром. Крім того, колегія ще раз наголошує на тому, що належних та допустимих доказів того, що територія, де позивач здійснив стоянку, є тротуаром, відповідачем не надано. При цьому дана територія за своїми ознаками схожа на прилеглу територію або проїзну частину. В даному випадку саме відповідач повинен був чітко ідентифікувати відповідну територію та надати докази того, що вона є тротуаром. За відсутності таких доказів колегія суддів тлумачить усі сумніви на користь позивача та вважає недоведеним той факт, що він здійснив стоянку на тротуарі. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13 лютого 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.